69
Знайдена найменша чорна діра
Бінарну (подвійну) систему зі звичайної зірки та об'єкта-кандидата на звання найменшої з відомих вченим чорних дір відкрили астрономи з Італії та Голландії.
Як передають Вести, вчені вважають, що маса знахідки в три рази поступається масі нашого Сонця. Даний показник близький до теоретичного мінімуму, нижче якого існування цих екзотичних астрономічних об'єктів в принципі неможливо.
Система IGR J17091-3624 розташована в напрямку сузір'я Скорпіона на відстані від 16 тисяч до понад 65 тисяч світлових років від Землі (світловий рік - це відстань, яку за рік долає світло, що поширюється зі швидкістю 300 тисяч км за секунду). Більш точно назвати координати астрономи поки не можуть, враховуючи крайню складність виявлення чорних дір. Вони мають настільки гігантську масу, що ніякі види випромінювань, включаючи світло, не можуть вирватися зі "смертельної" хватки їх гравітаційного поля. Ці об'єкти нічого не випромінюють і тому їх неможливо побачити. Однак астрофізики навчилися їх виявляти за рентгенівським випромінюванням, яке народжувалося в їх околицях, коли захоплена гравітаційним полем чорної діри речовина починає падати на неї все швидше і швидше, і розігріваючись при цьому до все більш високих температур.
Наявність в IGR J17091-3624 чорної діри вчені встановили шляхом порівняння даних, отриманих за допомогою зонда НАСА "Россі", з інформацією про добре знайому науці бінарну систему GRS 1915 +105. Остання включає звичайну зірку і чорну діру масою, рівною близько 14 сонячним. В останній спостерігається понад дюжина стійких особливостей, сім з яких простежуються і в IGR J17091-3624. "Ми вважаємо, що більшість таких особливостей є повторювані цикли накопичення та викиду речовини з нестабільного диска (пилу і газу, які затягує у чорну діру). Сім таких ознак ми бачимо в другій системі", - пояснив Томазо Беллоні з обсерваторії в Мерате (Італія).
Мова йде про так зване "серцебиття" чорної діри, яка в силу низки аномалій то поглинає речовину, то перестає. Цей цикл в системі GRS 1915 +105 повторюється з інтервалом кожні 40 секунд, а в другій системі - з інтервалом до п'яти секунд. Порівняння цього показника дозволило Беллоні і його колезі Дієго Альтамірано з Університету Амстердама в Голландії отримати уявлення про розмір можливої чорної діри в системі IGR J17091-3624. "Пульс у миші б'ється швидше, ніж у гігантського слона. Подібно до цього, "серцебиття" чорних дірок залежить від їх мас", - підсумував Альтамірано.
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
