3073
Небезпечне дежавю
— Казна та Політика
"Європа вступає в рецесію", "Рейтингові агентства погіршують оцінку банків", "Євро девальвує", "Угорщина просить допомоги у МВФ"... Новинні заголовки так і рясніють фразами, що викликають у читачів відчуття дежавю. Зима 2011 року багато в чому починається так само, як осінь 2008-го, хоча тоді новини стосувалися в основному США, а не Євросоюзу. В останні дні листопада до цих заголовків додалися ще більш песимістичні - про те, що зона євро розвалиться не пізніше католицького Різдва. "Питання тепер в тому, чи буде євро, як і раніше, існувати в Різдво. Залишається лише один шанс з двох, що єдина валюта збережеться до цього часу", - віщує відомий французький економіст і перший президент ЄБРР Жак Атталі.
Він даремно нагнітає ситуацію - такі прогнози в 2008 році робилися щодо долара, але минуло три роки, а долар, як і раніше, процвітає. Але інші аналогії з 2008-м роком не віщують нічого доброго світу. Навіть якщо єврозона не розпадеться, рецесія в ЄС практично неминуча. Правда, цього разу - без світової рецесії або навіть стагнації.
Спочатку був борг
Коли 10 листопада Віктор Орбан, прем'єр-міністр Угорщини, їхав вулицями туманного Лондона, щоб прочитати лекцію в одній з найпрестижніших економічних шкіл світу, London School of Economics, у нього були всі підстави пишатися собою. Мова в лекції йшла про те, як у період кризи 2008-2009 років Будапешту вдалося стабілізувати економіку країни. Розрив з Фондом тоді для Угорщини був "ризикованим, але правильним рішенням", не без задоволення зазначив прем'єр. Але не встиг листопад добігти кінця, як Орбану довелося взяти свої слова назад. 21 листопада Будапешт був змушений звернутися до МВФ по фінансову допомогу.
Все повторилося. У жовтні 2008-го угорський форинт менше ніж за місяць подешевшав на 15%, і Будапешт, у якого сформувався дефіцит бюджету в розмірі 3,7% ВВП і держборг в 65% ВВП, звернувся до МВФ з проханням "допомогти матеріально". Через три роки форинт впав знову, держборг зріс до 82% ВВП, але позичити кошти на зовнішньому ринку країні ЦСЄ практично неможливо. І місія МВФ знову відправляється в Будапешт.
Угорське дежавю - симптом, який і в 2008-му, і в 2011 році свідчить про те, що світова економіка хвора набагато серйозніше, ніж може здаватися. Але не єдиний. Другий - швидкість, з якою інфекція кризи перекидається з "хворих" країн на "здорові".
Ще недавно ніхто навіть уявити собі не міг, що боргові проблеми можуть виникнути у найсильніших економік Євросоюзу, передусім Німеччини. Боргові зобов'язання Німеччини завжди вважалися оплотом стабільності, тихою гаванню. Але варто було ринкам дізнатися, що Німеччині доведеться оплачувати борги всіх проблемних країн, як популярність німецьких держоблігацій різко пішла на спад. Якщо у вересні 2008 року, незважаючи на кризу, німецькі 10-річні суверенні бонди давали 4,1% прибутковості, то сьогодні прибутковість за цими паперами знизилася вдвічі - до 1,9%. А попит на них впав настільки, що в листопаді 2011-го Німеччині вдалося продати на аукціоні лише 65% 10-річних бондів.
Подібне спостерігалося і три роки тому в ситуації з американськими банками. Накривши банки, що набрали токсичних активів, криза стала швидко вражати навіть ті фінустанови, у яких не було особливих проблем з балансами.
Як і в 2008-му, основна проблема сьогодні - криза довіри. У 2008 році ринки не вірили ні фінансовим установам, ні уряду, який "прогавив" Lehman Brothers. Сьогодні ринки не вірять ні владі країн PIIGS, де розгорілася боргова криза, ні владі "здорових" економік, ні загальноєвропейським структурам, на кшталт Єврокомісії і ЄЦБ.
Причини кризи також аналогічні: нездатність і небажання адекватно оцінити ризики що стосуються активів. До кризи 2008-го цінні папери, забезпечені іпотечними кредитами населенню США, мали бездоганні кредитні рейтинги і вважалися практично безпечними. Те ж саме було і з кредитами, наданими суверенними європейським позичальникам до початку боргової кризи в Європі. У 2008-му через іпотечні кредити посипалася банківська система США. Тепер сиплеться єврозона - через те, що європейські банки надавали кредити країнам, нездатним ці кредити повернути, в результаті чого тепер під ударом опинилися не тільки держави, які набрали боргів, але і країни, чиї банки кредити давали. На початку жовтня на межі банкрутства, наприклад, опинилася велика франко-бельгійська банківська група Dexia, що тримала грецькі держоблігації на 3,5 млрд. євро і ще 17,5 млрд. євро боргів інших країн ЄС. Врятували її лише списання частини боргів та реструктуризація активів - що, правда, лише переклало частину проблем банку на плечі уряду Бельгії. У листопаді з тих же причин банкрутство оголосив MF Global, один з найбільших в США брокерських холдингів, який також погорів на інвестиціях в європейські суверенні облігації.
Нарешті, як і тоді, ніякі методи боротьби з кризою не дають бажаних результатів. Восени 2008 року уряд США наважився на банкрутство Lehman Brothers, сподіваючись на те, що це заспокоїть ринки і зупинить хвилю банкрутств. Але крах Lehman викликав паніку на світових ринках. Євросоюз зараз, навпаки, більш обережний. Брюссель швидко оцінив ризики суверенного дефолту Греції і з готовністю почав допомагати їй уникнути його. Але ринкам від цього не спокійніше.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
