753
В затінку об'єднання
Об'єднавчі пориви даються українській опозиції непросто. І все ж парламентські "меншовики" обіцяють спільний фронт - вже під гаслами "Хто не з нами, той проти нас". А основним збирачем сил, схоже, стає Арсеній Яценюк. Що не дивно - його становище це дозволяє.
На свій-чужий розрахуйсь!
Активне "переварювання" політикумом прийняття нового закону про вибори найпомітніше на прикладі опозиціонерів. Представники правлячого табору поки все більше схильні обговорювати теоретичний вплив свіжоприйнятого (але ще не підписаного главою держави) акта на долі вітчизняної демократії. "Мажоритарна система дозволяє наблизити людей до влади. Люди зможуть бачити, кого вони обирають, до кого висувати претензії, адже на окрузі буде стояти конкретна людина, яку всі будуть знати. Демократія без цього неможлива", - нагадує нардеп-"регіонал" Ярослав Сухий. А ось опонентів влади, судячи з того, що відбувається, вже прямо зараз більше цікавить практичний аспект майбутнього походу на ці самі напівмажоритарні вибори. Тема об'єднання зусиль для опозиції стає все більш актуальною. І разом з тим - більш болючою.
Як вже недавно писали "Подробности", проти благородних об'єднавчих мотивів, взятих на озброєння опозиціонерами, зіграли самі обставини ухвалення закону про вибори народних депутатів. Одним з головних критиків солідарного голосування провладних фракцій і помітної частини "меншовиків" став Анатолій Гриценко, готовий вивести свою "Громадянську позицію" з "Комітету опору диктатурі", на базі якого і можна було планувати майбутнє об'єднання. А одним з найяскравіших наслідків подібного принципового демаршу можна, мабуть, назвати виявлення наміченої тенденції - внутрішнього (а не з позицій влади, ще з часів Леоніда Кучми стурбованої пошуком "конструктивних" і "неконструктивних" супротивників) поділу української опозиції на "правильну" і "неправильну".
Як показали подальші події, ситуація і справді розвивається в заданому напрямку. Двадцять восьмого листопада "комітетчики" домовилися готувати спільний список для "мажоритарки". "Ми навчені історією, і тому нікому не вдасться розколоти опозиційні сили. Вибори 2012 року будуть проходити у форматі: кандидат від влади і кандидат від опозиції", - пояснив Арсеній Яценюк. Але, перш ніж об'єднуватися, опозиціонерам пропонують всерйоз задуматися про пріоритети. "У нас є дуже чітка модель: з одного боку Партія регіонів, а з іншого боку - об'єднана опозиція, і хто не з об'єднаною опозицією - той з Януковичем. Третього тут не дано", - пояснив ввечері того ж дня головний "фронтовик-перетворювач" України, одним махом позбавивши "права на опозиційність" потенційних незгодних.
Визначення кола союзників в подібній ситуації - крок і прогнозований, і логічний. І все ж форсоване переведення сприйняття політикуму в чорно-білий режим викликає одвічне запитання: "А судді хто?". Частина парламентських "меншовиків" до програми "Хто не з нами - той проти нас" поставилася насторожено. "Назвати себе справжньою опозицією - мало, і це добре розуміють люди. Треба сказати відверто: якщо "Фронт змін" і БЮТ планують формувати об'єднаний список опозиції таким же чином, як вони голосували за новий закон про вибори, то з цього нічого доброго не вийде", - згадав про нещодавні події глава політради "Нашої України" Валентин Наливайченко. Керівництво НСНУ, передвиборні перспективи якого в нових виборчих умовах виглядають вкрай ненадійно, і раніше з побоюванням висловлювалося і з приводу закону, і щодо формату ймовірного об'єднання. Але, з іншого боку, не дивно, що при нинішньому стані справ перші скрипки дісталися сильнішим партнерам по "комітету".
На першому плані
Судячи з останніх подій, головними ініціаторами об'єднання виступають політичні важковаговики від опозиції. Це закономірно: хто, як не рейтингові проекти, зацікавлений у зміцненні власних позицій. Сьогодні опозиціонери з БЮТ і ФЗ розраховують майже на півтори сотні майбутніх парламентських "багнетів", що прорвуться за "пропорціоналкою", а "потужні політичні фігури" (користуючись визначенням Арсенія Яцеюка) союзників допоможуть їм і на "мажоритарних" полях. Таким чином, опозиціонери не виключають вірогідність того, що при вдалих розкладах у ВРУ наступного скликання їм вдасться сформувати більшість, хоча багато експертів такі плани сприймають не без скепсису... Але амбітні плани вимагають серйозної роботи. А звалити її на себе, схоже, не проти Арсеній Яценюк.
Зі збільшенням ступеня ймовірності прийняття "змішаного" закону, що піднімає прохідний бар'єр за "пропорціоналкою" до п'яти відсотків, активність лідера "Фронту змін" помітно зростала. За останні місяці з видного опозиціонера (все-таки політична вага екс-спікера і статус другого після Сергія Тігіпка сюрпризу колишньої президентської кампанії зобов'язують), який тримається трохи осторонь, Яценюк перетворився на одного з основних глашатаїв ідеї опозиційного об'єднання.
Настрій Арсенія Петровича важко назвати несподіваним. До ролі пророка об'єднання його багато в чому зобов'язує становище. На виборах 2010 року Арсеній Яценюк зібрав майже сім відсотків голосів. За даними соцопитувань, сьогодні кількість його потенційних активних симпатиків становить 10-12 відсотків, а рейтинг довіри - ще вищий - часто близько 30 відсотків. За "Фронт змін" готові проголосувати, за різними підрахунками, 7-11 відсотків громадян, що дозволяє цій партії з оптимізмом дивитися в "п'ятивідсоткове" парламентське майбутнє. Крім того, на руку "фронтовикам" грає і стан справ в стані сусідів. Порівнянною з ФЗ за популярністю опозиційною партією є тільки "Батьківщина". А оцінювати ступінь ймовірності участі її лідера в наступних виборах зараз мало хто ризикує. Зрозуміло, в БЮТ регулярно заявляють про те, що Юлія Володимирівна навіть в СІЗО продовжує тримати руку на партійному "пульсі". "Батьківщина" - це Юля. Навіть перебуваючи за ґратами, вона продовжує формувати порядок денний, підтримуючи контакт через рідних і адвокатів. Саме тому влада й намагається не пускати до неї дочку і захиснику", - розповідає народний депутат Наталія Королевська. І все ж нині діяльно (а не будучи таким собі символом) об'єднувати опозицію Юлії Тимошенко надзвичайно важко. І не факт, що штандарт "універсального" лідера з її рук можуть підхопити інші помітні "бютівці" - Олександр Турчинов, Сергій Соболєв, та ж Королевська - і рейтингу навряд чи вистачить, і можливе переформатування БЮТ в умовах заборонених блоків вимагає чималих зусиль...
За таких умов Яценюк дійсно виглядає найбільш ймовірним кандидатом в головні "об'єднувачі", особливо якщо таке об'єднання буде проводитися "під покровом" товаришів, а не на паритетних основах. Наскільки успішно він себе зарекомендує в цій ролі - справа вже інша. Деякі політологи припускають, що успіху він може і не досягти: і завдання - лавірувати в морі амбіцій політиків з досвідом - нетривіальне, і публіка може не оцінити. "Гламурний Яценюк не підійде на роль лідера від опозиції", - вважає керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.
І все ж сам Арсеній Петрович рішуче приміряє на себе роль збирача сил і совісті опозиції. Він вимагає, щоб "влада відмовилася від інтриг" і не зривали саміт Україна-ЄС; єдиним фронтом з БЮТ виступає за скликання позачергової сесії після смерті страйкаря в Донецьку і все категоричніше висловлюється на підтримку гіпотетичного ще об'єднання. Що показово, саме Яценюк одним з перших назвав закон про вибори "перемогою опозиції", чого йому частина цієї опозиції прощати не поспішає. Тоді головним обґрунтуванням "переможності" був аргумент "Ми закрили шлях для маніпуляцій і фальсифікацій". Зараз же додатковим аргументом на користь прийнятого ВРУ документа служить факт його непідписання президентом. "Моє відчуття таке, що Янукович хоче тягнути до 19 числа з підписанням цього закону. Якщо не буде парафована угода з Європейським Союзом, вони знайдуть 100 підстав для того, щоб ветувати цей закон. Після цього вони повернуться до закону Єфремова", - Яценюк демонструє максимально песимістичний настрій (притому, що вето, в теорії, дозволяло б опозиціонерам знову запропонувати свій варіант правил гри).
Втім, якщо закон вступить в дію в нинішній редакції, майбутнє Арсенія Яценюка виглядає порівняно непогано. У разі успіху "об'єднавчого" проекту експерти припускають, що він зможе знову претендувати на посаду спікера, а ось критично налаштований Анатолій Гриценко вважає, що мова може йти навіть про крісло прем'єра. "Якщо після виборів Яценюк проведе в Раду значиму фракцію і йому запропонують стати прем'єром, я не сумніваюся, що він погодиться", - впевнений лідер "Громадянської позиції". Але ділити "шкуру" несформованого парламенту за 11 місяців до дня волевиявлення зарано. За цей термін потенційному лідеру об'єднаної опозиції ще потрібно опозицію все-таки об'єднати, якщо це й справді вдасться, і без втрат довести результат цього об'єднання до виборів. А потім (підказує досвід 2002 року) - потрібно ще утримати взяті парламентські рубежі. Що теж дуже непросто.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
