2370
Про головну інтригу "Північного потоку"
— Енергетика
Вчора президент Російської Федерації Дмитро Медведєв і канцлер Федеральної Республіки Німеччини Ангела Меркель офіційно запустили російсько-німецьку газову магістраль "Північний потік". Стартуючи від карельських боліт, "Північний потік" по дну Фінської затоки мілководним дном потрапляє в Балтійське море і "стикується" з територією Німеччини, оминаючи країни-транзитери російського газу - Білорусь і Україну. Як відомо, будувати "Північний потік" росіяни почали ще в 2005 році - після першого українсько-російського газового протистояння. Проте вперше ідея цього проекту була озвучена ще в 1996 році. Тому виходить, що від "розмов" до реалізації "Північного потоку" пройшло близько 16 років. Виходить, що українські політики в черговий раз продемонстрували свою недалекоглядність, не врахувавши ризику "шредеризації" Європи, а головне, забувши одну з ключових істин ринкової економіки - світ конкурентний.
Потужність першої черги найдовшого в світі 1224-кілометрового морського газопроводу, за офіційними даними російської сторони, - 27,5 мільярда кубометрів на рік. У цьому показнику закладена головна інтрига проекту - скільки газу по ньому будуть отримувати країни ЄС в обхід України, яка сьогодні постачає близько 80% російського газу на їхні ринки.
Як повідомлялося раніше, прем'єр-міністр РФ Володимир Путін, перебуваючи на газокомпресорній станції в районі міста Виборг, заявив, що з запуском "Північного потоку" Україна втрачає ексклюзивне становище країни-транзитера російського газу в Європу. А слідом за заявою прем'єра голова "Газпрому" Олексій Міллер недвозначно натякнув, що Україні доведеться розпрощатися з "дармовим" газом. "Наші українські колеги сіли в поїзд під назвою "дешевий російський газ", але не знають, на якій станції вийти, і не знають, що можуть заїхати в безвихідь", - сказав Міллер.
Втім, незважаючи на заяви російської сторони про успішний обхід транзитних держав, опитані "Днем" експерти не схильні вважати, що Україні потрібно боятися "Північного потоку" в найближчій перспективі. Адже відкриття "Північного потоку" не позбавить Росію від необхідності користуватися українським транзитом. Навіть з урахуванням "Блакитного потоку" - газопроводу між Росією і Туреччиною, прокладеного по дну Чорного моря. Експерти стверджують: відкриття "Північного потоку" лише трохи знижує залежність Росії від України. Українська ГТС все одно залишається найбільшим транзитером російського газу, і протягом 10-15 років навіть за найактивнішого намагання влади Росії, з урахуванням всіх можливих нових ниток газопроводів, ця ситуація не зміниться. Надто вже витратними виявилися проекти будівництва додаткових газотранспортних ниток навіть для Кремля, не кажучи вже про Європу.
Остання, до речі, досить обережно відреагувала на запуск газопроводу "Північний потік". Зокрема, єврокомісар з питань бюджету та фінансового планування Януш Левандовський вважає, що цей проект насправді збільшує залежність європейських країн від одного постачальника газу - Росії. За його словами, "Північний потік" є "пам'яткою епохи двосторонніх відносин" Росії та Німеччини. Крім того, Левандовський підкреслив, що 7 вересня Єврокомісія ухвалила документ про посилення координуючої ролі ЄС в енергетичних відносинах країн-членів із зовнішніми партнерами. Такі заходи будуть зобов'язувати кожну країну ЄС інформувати про ведення переговорів перед підписанням подібних до німецько-російського енергетичних контрактів.
"РФ припускається помилки, яку колись у Радянському Союзі зробив Брежнєв"
Богдан Соколовський, колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки:
- Для Україні - її "труби" і енергетичної безпеки - запуск "Північного потоку" в найближчому майбутньому означає частковий перерозподіл транспортних потоків, які йшли через її територію, на північ. Пізніше, оскільки цей проект розвивався з розрахунку на іншу ресурсну базу, яка не може оптимально транспортуватися через Україну (мова йде про північні російські газові родовища), нічого особливого "Північний потік" українському транзиту не принесе.
На мій погляд, Росія припускається помилки, яку колись у Радянському Союзі зробив Брежнєв, коли будував нафто- і газопроводи, орієнтовані на Захід. А потім Європа "скинула" ціну на енергоресурси, в результаті чого завалився Радянський Союз.
Ця транспортно-газова історія Росії і Європи починалася ще в Радянському Союзі. Тоді Європа собі планувала, що через газ буде впливати на СРСР, а Союз, у свою чергу, розраховував, що через "труби" вплине на Європу зсередини. Як показала історія, в цій "дуелі" виграла Європа за досить активної підтримки США. Як діють зараз, з яких міркувань, ніхто однозначної відповіді не дасть. Але, з моєї точки зору, є підстави вважати, що розрахунок в обох сторін такий самий, як і колись.
Потрібно бути відвертими, України ні Європа, ні Росія в цьому процесі не бачить. А, може, воно й на краще. Адже якщо через нас не піде основний потік газу на Захід, то Україна позбудеться головного болю, що виникає кожні два роки, коли нам пред'являють претензії. Ми на транзиті заробляємо максимум 1,5 мільярда доларів на рік. Це не коштує тих політичних проблем, які щоразу має Україна. Краще не бути транзитною державою. Перекрити ці 1,5 мільярда доларів надходжень до бюджету за рахунок розвитку інших галузей і спокійно собі жити. А ГТС тримати в своїх руках, і лише в своїх. Адже її початкове призначення - забезпечити українського споживача газом. І в жодному разі, ні за яких обставин це завдання не можна ставити під контроль будь-якої держави, тим більше Російської Федерації.
"Будівництво "Північного потоку" прискорив енергетичний конфлікт 2009 року"
Іван Діяк, радник Президента України, головний радник голови правління НАК "Нафтогаз України", в 1972-1998 роках - заступник начальника Всесоюзного об'єднання "Укргазпром":
- "Північний потік" не має істотного впливу на український газовий транзит. Ще в 1979 році був наказ міністра газової промисловості СРСР, що зобов'язував нас зайнятися освоєнням Ямальських родовищ. У тому ж наказі порушувалося питання будівництва газопроводів в Європу з метою постачання туди 160 млрд кубометрів газу на рік. До сьогоднішнього дня ця програма не виконана, і ямальського газу в Європі немає.
Через Україну в Європу сьогодні надходить в середньому 100-110 мільярдів кубометрів газу на рік. Якщо "Північний потік" зможе давати європейцям додатково 8 або 30 мільярдів кубометрів газу, то для нас це не має ніякого істотного значення. Адже Європейським Союзом було задекларовано збільшення споживання енергоресурсів, зокрема природного газу.
Правда, коли 1 січня 2009 року стався енергетичний конфлікт - Росія не поставляла в Європу 20 днів природний газ, - тоді Німеччина побачила, що з РФ потрібно діяти обережно, і вирішила приймати скраплений газ. І ось коли цей скраплений газ почав надходити в Європу, та ще й обходитися їм дешевше, ніж російський газ, то споживання останнього зменшилося. Тому зараз немає того зростання споживання Європою російського природного газу, на який сподівалася РФ, затіваючи будівництво "Північного потоку". Росія в 2009 році собі не допомогла, а нашкодила, єдиний позитив - вдалося прискорити будівництво "Північного потоку". А Україну РФ використала, як "страшилку", щоб налякати європейців, ніби ми - ненадійний партнер. Як бачимо, і це їм не вдалося зробити.
"Наступного року українська ГТС може втратити не більше 5% транзиту"
Юрій Корольчук, директор Інституту енергетичних досліджень:
- Запуск "Північного потоку" - більше декларативна, ніж реальна загроза українській ГТС. По-перше, тільки коли повністю буде запущена його перша черга, через цю трубу Росія зможе качати в Європу максимум 27 мільярдів кубометрів газу. Але це перспектива 2015-2017 років. Зокрема, як повідомлялося російською стороною, до 2013 року вони планують вийти на обсяги близько 8 мільярдів кубометрів на рік. Через українську "трубу" сьогодні транспортується близько 100-110 мільярдів кубометрів на рік.
Звичайно, не треба забувати про політичний аспект "Північного потоку". Росія, щоб продемонструвати свої "велич" і "могутність", може показово перекидати на Чехію і Словаччину обсяги українського транзиту. Максимум, що вони зможуть зняти з нас в майбутньому році - це 5 мільярдів кубометрів. В цілому, в перспективі п'яти років - 27 мільярдів (максимальна потужність першої черги "Північного потоку". - Авт.). А це максимум - 25% нашого транзиту. Це не дуже великі втрати для нас.
На мій погляд, такий сценарій малоймовірний. Але все залежить від політичної атмосфери відносин Росії та України і від того, чи продовжуватиме природний газ у них відігравати одну з ключових ролей.
Швидше за все, "Північний потік" буде виконувати ту функцію, заради якої він і починався, - покривати більше споживання природного газу Європейським Союзом, що зростає за рахунок економічного зростання.
"Україна для нас залишається головною транзитною країною"
Райнер Лінднер, директор Східного комітету німецької економіки:
- "Північний потік" - це дуже важливий проект для німецько-європейської енергетичної безпеки і, звичайно, для німецько-російських відносин. Саме цей проект, і ще ті, які передбачені в наступні роки, також важливі для європейської економіки і безпеки. Однак те, що джерелом таких поставок залишається "Газпром", - думаю, що це посилює німецьку економіку. Німеччина, наприклад, ввела енергетичні зміни, позначені відключенням атомних станцій. Ми повинні компенсувати 30% наших енергоносіїв, і, насправді, головним джерелом такої компенсації є російський газ.
Звичайно ж, Україна для нас залишається головною транзитною країною. І в майбутньому ми як німецька економіка будемо брати участь в організації української економіки, у тому числі й енергетичної, і ми повинні думати про нові джерела газу, які, як очікується, з'являться в наступні роки.
Алла Дубровик
За матеріалами: День
Поділитися новиною
