3056
"Персональна" паніка
Україну накрило хвилею збору персональних даних. Шторм дещо притих після того, як президент Янукович ветував Закон про біометричні паспорти, що трохи заспокоїло громадян, які традиційно не бажають, щоб хтось ліз до них "в душу" без запрошення. Не так давно один з моїх родичів поскаржився, що в банку, де у нього відкрито зарплатний рахунок, почали досить напористо цікавитися інформацією, яка ніяк не пов'язана з його платіжною карткою. "Чи є у вас автомобіль?", "А якої марки?", "Ви одружені? Діти є?", "Тримаєте кошти в інших банках? Скільки?" і т.д і т.п. Прийнявши цю історію швидше як спалах гіперактивності тамтешнього банківського клерка, особливого значення тому, що розповів, я не надав. І тільки через деякий час, коли в ЗМІ з'явилася інформація про ультиматуми банків - "ідентифікація або припинення обслуговування", довелося пошукати відповіді на низку принципових питань - навіщо фінансистам такий обсяг персональної інформації, чи зуміють вони з нею впоратися і що буде, якщо клієнти відмовляться "сповідатися" перед банками.
Стахановська ідентифікація
Як часто буває в Україні, важливе рішення держоргану спливає на поверхню якраз за кілька тижнів до дедлайну, встановленого цим же рішенням. Ще півроку тому НБУ Постановою №22 велів банкам провести повномасштабну ідентифікацію клієнтів. Спочатку ризикових - тих, у кого операції по рахунках перевищують суми 150 тисяч гривень і потім всіх інших. Встановив Нацбанк і кінцевий термін виконання цього завдання - 22 жовтня. І ось в останній місяць банки взялися виконувати п'ятирічку за чотири роки. Багатьом клієнтам прийшло повідомлення по СМС, інші отримали запрошення по телефону, хтось прочитав новину на чеку з банкомату. Деякі банки навіть пригрозили клієнтам припинити обслуговування їхніх рахунків, якщо ті не встигнуть пройти анкетування у встановлений термін. Правда, як тільки в ЗМІ спалахнув ажіотаж навколо обов'язкової ідентифікації, Нацбанк тут же відхрестився від участі в масовому зборі персональних даних.
Директор Департаменту фінмоніторингу НБУ Олексій Бережний в інтерв'ю "Економічній правді" заявив: "Національний банк України жодного разу не забирав у банків анкети клієнтів або іншу подібну інформацію. Ці дані знаходяться в банку, нікуди звідти не передаються і використовуються виключно з метою, визначеною законодавством. Така інформація є банківською таємницею і за її розповсюдження банки несуть відповідальність, аж до кримінальної". Бережний також позначив, що своєю Постановою №22 Нацбанк просто ввів норми положення "Про здійснення банками фінансового моніторингу" у відповідність до вимог Закону "Про запобігання та протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму", який набрав чинності в серпні 2010 року. Взявши до уваги цю позицію фінансового регулятора, поспілкувавшись з низкою профільних експертів, в результаті вдалося з'ясувати - чому навколо цієї теми виникла така паніка.
Як пояснили в одному зі столичних банків, НБУ може жорстко покарати підопічних за невиконання своїх розпоряджень. Відповідно банки, отримуючи свіжі "ЦУ", завжди намагаються перестрахуватися. Так і в цьому випадку, прийнявши до виконання Постанову НБУ №22, банкіри взялися збирати все, що можна. В анкетах з'явилися пункти з вимогою вказати номери рахунків в інших банках, коди банків, пункти про належність клієнта до публічних діячів. Є навіть вимога до клієнтів спрогнозувати обсяг операцій за своїми рахунками і вказати джерела походження доходів. Ясна річ, щоб опитати в такому порядку всіх позичальників з вкладниками, банкам довелося організувати невеликий "наганяй", що призвело до ажіотажу в клієнтській масі. Самі банкіри стверджують, що практика ідентифікації існує в усіх розвинених країнах. Правда, тільки там на подібні заходи відводяться роки, а у нас - всього 6 місяців.
"Не маю", "не було", "не знаю", прочерк...
Почувши про необхідність відкрити про себе стільки всього "цікавого", клієнти кинулися до юристів - що робити і як обійти допит. Служителі Феміди, а також експерти фінансового ринку в один голос заявили, що законодавство України за надання неточної або навіть неправдивої інформації в подібних випадках не передбачає ніякої відповідальності. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко відзначив, що для НБУ важлива наявність в кожному банку заповненої анкети на кожного клієнта. Однак, перевіряти дані ніхто не буде. "Пункти анкети можна ігнорувати. Нацбанк перевірить не інформацію, а лише наявність анкети. Отже, можна писати що завгодно - "не маю", "не було", ставити прочерки тощо. І якщо тільки у працівника банку виникне підозра в легальності грошей клієнта, тільки в такому випадку дані можуть бути передані Держфінмоніторингу, який ма є всі інструменти з'ясувати все більш детально", - вважає Охріменко.
Між тим, юристи, будучи впевнені в законності вимог банків щодо ідентифікації клієнтів, сумніваються в легітимності самої форми цього процесу. За словами керуючого партнера юридичної компанії "Алексєєв, Боярчуков і партнери" Сергія Боярчукова, Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28.11.2002р. визначив, що для ідентифікації фізичних осіб банки повинні відзначати інформацію про клієнта на підставі паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) а також ідентифікаційного номера, згідно з Держреєстром фізосіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Всього два документи і ніяких "рахунків в інших банках", "прогнозів з особистих оборотам" і т.п.
"Варто також звернути увагу на те, що ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Це чітко прописано в ч.9 ст.64 Закону №2121-III)", - підкреслив Боярчуков.
Юрист також упевнений в тому, що банки не зможуть коректно обробити зібрану інформацію, оскільки раніше не стикалися з необхідністю збирати таку кількість персональних даних. При цьому громадяни, на думку Сергія Боярчукова, відповідно до законодавства мають право в суді оскаржити Постанову №22, згідно з якою банки примушують вкладників ставати набагато більш прозорими перед фінансовими інститутами, а в разі відмови погрожують припиненням обслуговування. До речі, експерти не вірять у те, що банки захочуть застосовувати санкції проти клієнтів, які не бажають ділитися особистою інформацією. На думку старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, постанова НБУ №22 написана "дуже незручною мовою", що вже призвело до негативних наслідків. Вже є клієнти, які вирішили закрити свої рахунки в банках, які виявилися особливо напористими в реалізації постанови НБУ. Отже, банки не зацікавлені "нагинати через коліно" своїх вкладників і позичальників, оскільки жертвами таких репресій стають і самі банки, - вважає експерт.
Транспарентність - не наше слово, прозорість - не наш коник
Незважаючи на те, що збереження особистої інформації гарантує банківська таємниця, а також новий Закон про захист персональних даних, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пересічні українці не поспішають ділитися ні з банками, ні з будь-ким ще своїми "таємницями" і, більше того, виявляють у більшості випадків побоювання і страх перед подібними вимогами. Не дивно, чому закон про біометричні паспорти зустрів такий шквал критики з боку широкої громадськості. Не хоче наша людина, щоб про неї знали "зайве", зводячи 3-метрові паркани, тонуючи шибки автомобіля, зберігаючи кошти - хто в панчосі, хто на офшорному рахунку.
Враховуючи рівень корупції в країні, обтічність більшості законодавчих актів, що дозволяє трактувати їх під зручним вектором, вірити в якісь захисні заходи не доводиться. Скільки раз самому доводилося отримувати рекламне СМС від компаній, з якими і справи ніколи не мав. А чорний список електронної пошти і зовсім переплюнув за кількістю адрес книгу контактів. Позначати черговий лист як "небажаний" доводиться, мало не щодня. При цьому особиста електронна адреса відома дуже обмеженій кількості людей. Ці можна сказати маленькі приклади говорять про те, що персональною інформацією в Україні користуватися так і не навчилися. На столичній "Петрівці" все ще можна придбати, нехай з-під поли, різноманітні інформаційні бази з даними, як щодо громадян, так і щодо підприємств України і навіть інших країн СНД. Тож навряд чи ініціаторам загального фінансового анкетування варто було очікувати іншої реакції вкладників. Поки немає довіри громадян до країни в цілому, майже в кожній графі будь-якого опитувальника буде вказано - "не знаю", "не було", "не маю", прочерк...
Ігор Речін
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Біткоїну прогнозують падіння до $10 тис. — причини
Інсайдер розкрив ціни на iPhone Ultra
Прибуток BMW впав на 11,5% до найнижчого рівня з часів пандемії
Маск представив спільний AI-проєкт Tesla та xAI для створення програмного забезпечення
Незаконний експорт 28 тис. тонн кукурудзи до Малайзії на 202 млн грн — деталі
Як отримати 150 тис. доларів на підтримку середнього агробізнесу для агропідприємств (умови)
