2047
Ціна енергоефективності
— Енергетика
Майже 12 млрд євро щорічно - таку суму економила б Україна, якби порівнялася з країнами Європейського союзу за показником енергоефективності. Поки ж ми витрачаємо на один євро ВВП рівно в два рази більше енергоресурсів, ніж наші європейські сусіди.
Як свідчать результати рейтингу Ukrainian Energy Index, ініційованого та профінансованого компанією "Систем Кепітал Менеджмент" і проведеного аналітичним центром БЕСТ, показник енергоефективності для вітчизняної економіки становить 52% від рівня ЄС. Обсяг енергоресурсів, які можна заощадити, вражає: 27,3 млн тонн нафтового еквіваленту, що приблизно відповідає 34 млрд куб. м природного газу.
Серед галузей української економіки мінімальна енергоефективність в сільському господарстві - всього 33% від рівня ЄС. Причому споживання енергоресурсів на один гектар оброблюваної землі в Україні навіть менше, ніж у ЄС - 100 кг палива в нафтовому еквіваленті проти 140 кг. Розгадка криється в низькій врожайності і продуктивності вітчизняного аграрного сектора. Наприклад, якщо в Німеччині врожайність пшениці сягає 80 ц/га, в Польщі - 40 ц/га, то в Україні в середньому близько 20-25 ц/га. У той же час частка аграрного сектора в загальному енергоспоживанні і додаткової вартості є невеликою, лише близько 3%. Підвищення його енергоефективності до рівня ЄС дозволило б заощадити 1,38 млн тонн палива в нафтовому еквіваленті.
Найбільш економною виявилася сфера послуг, енергоефективність якої становить 72% від рівня ЄС. В цілому сфера послуг споживає трохи більше сільського господарства - його частка в загальному енергоспоживанні становить всього 4%. Проте підвищення енергоефективності до європейського рівня дозволило б заощадити 896 тис. тонн умовного палива.
Головний потенціал в енергозбереженні - в сферах промисловості та житлово-комунального господарства, які споживають 41% і 38% енергоресурсів країни. Як відзначають укладачі Ukrainian Energy Index, невисока ефективність сектора ЖКГ (62% від рівня ЄС) пояснюється відсутністю приладів споживання енергоресурсів, недоліками тарифної політики і відсутністю реальних кроків з його реформування протягом останніх 20 років. Підвищення енергоефективності до європейського рівня дозволило б заощадити приблизно 8,3 млн енергоресурсів в нафтовому еквіваленті або близько 3,6 млрд євро.
У свою чергу вітчизняна промисловість ще менш енергоефективна порівняно з ЖКГ - всього 44% від рівня ЄС. Потенціал енергозбереження становить 17 млн тонн нафтового еквівалента, що відповідає 7,3 млрд євро. Проте в деяких галузях української промисловості ситуація навіть краща, ніж у європейців. Зокрема, показник енергоефективності для целюлозно-паперової промисловості становить 116% від рівня ЄС, а у агрегованих галузей (виробництво гумових виробів, медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних та оптичних приладів, а також меблів) дорівнює 109%.
Однак пальма першості в обсягах споживання енергії серед галузей промисловості належить металургії, добувній промисловості, виробництву неметалевих мінеральних виробів та хімічному виробництву. Так, для добувної промисловості показник енергоефективності становить всього 21% від рівня ЄС, а для інших трьох вказаних вище галузей - близько 40%.
Дуже суттєві відмінності в енергоефективності спостерігаються серед основних підприємств хімічної промисловості. Якщо для Донецької, Черкаської, Рівненської та Луганської областей вони відповідно складають 67%, 53%, 30% і 18%, то в Дніпропетровській та Одеській областях перебувають на європейському рівні - 90% і 108%.
У вітчизняних металургів розкид менш значний. Перше місце за енергоефективністю тримають металурги Донецької області - 53% від рівня ЄС. За ними йдуть виробники Дніпропетровської, Запорізької та Луганської області - 43%, 38% і 33% відповідно.
Як відзначає аналітик інвестиційної компанії BG Capital Євген Дубогриз, українські металурги істотно відстають навіть від російських колег. За даними експерта, середній рівень енерговитрат російських виробників ще з 2007 року становить 540-550 кг умовного палива (1 тонна умовного палива приблизно дорівнює 0,7 тонни нафтового еквівалента. - Прим. Ред.) на тонну сталі, у той час як для України аналогічний показник склав 605 кгуп/тонн в 2009 і трохи більше 600 кгуп/тонн в 2010 році.
"Основних причин такого стану справ дві: нерозвиненість в Україні енергоефективного електросталеплавильного виробництва (питома витрата енергоресурсів в цьому процесі - 250-350 кгуп/тонн) і висока енергоємність виробництва чавуну внаслідок відсутності повсюдно використовуваних технологій, таких як вдування пиловугільного палива в доменні печі, використання як палива технологічних газів (доменного та коксового)", - каже Є.Дубогриз.
У той же час необхідно зазначити, що вітчизняні металурги вживають заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності своїх виробництв. Як повідомила директор зі зв'язків з громадськістю та комунікацій компанії СКМ Наталя Ємченко, обсяг щорічних інвестицій в модернізацію виробництва становить 1 млрд дол. З яких близько 200 млн дол. - інвестиції в підвищення енергоефективності. Зокрема, минулого року загальний обсяг інвестицій групи "Метінвест" в енергозберігаючі технології на своїх підприємствах склав 494,5 млн грн. В результаті всіх заходів у минулому році Метінвесту вдалося заощадити 61323 Мвт/годину електроенергії, 311958 ГДж теплової енергії та 3180426 ГДж палива.
На думку експертів, українська металургія має величезний потенціал енергозбереження. "Знижувати енергоспоживання можна на всіх стадіях виробництва, починаючи з аглофабрик, доменних цехів, закінчуючи прокатними станами, а також будівництвом установок з утилізації вторинних енергоресурсів і відхідних газів", - говорить аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Олександр Макаров.
У першу чергу з точки зору зниження витрат електроенергії бажано модернізувати дуже витратний аглодоменний переділ, на який припадає близько 60% від загальних витрат енергії, вважає експерт. "Підвищення ефективності включає як реконструкцію діючих агрегатів з підвищенням їх ККД, так і будівництво установок пиловугільного вдування палива, когенераційних енергоблоків для утилізації відхідних газів", - відзначає він.
Далі, на думку О.Макарова, необхідна реконструкція сталеплавильного виробництва - заміна мартенів конверторами: "Це дозволить не тільки знизити витрату енергії в 4-5 разів, а й підвищити якість сталі, оскільки сучасне обладнання будується в комплексі з піч-ковшем і вакууматорами, - вважає він. - Необхідний перехід на безперервне розливання сталі - зниження витрати енергії в 4-10 разів. На кінцевому етапі бажана модернізація прокатних станів і нагрівальних печей. Також позитивний ефект приносить модернізація енергогосподарства, установок поділу повітря, ТЕЦ-ПВС, компресорів".
У свою чергу Є.Дубогриз виділяє кілька напрямків щодо зниження споживання енергоресурсів. По-перше, це обладнання доменних (а також допоміжних підрозділів, наприклад потужностей з випалювання вапняку) цехів установками вдування пиловугільного палива, і як наслідок, зменшення витрат коксу і (або) газу в аглодоменному виробництві. Другий шлях - більш інтенсивне використання у виробничому процесі технологічних газів, які можна використовувати або як паливо у виробництві, або для отримання теплової та електроенергії на когенераційних установках.
Говорячи про виведення з експлуатації мартенівських печей, Є.Дубогриз підкреслює, що на сьогоднішній день таке обладнання в Україні є більш енергоефективним, ніж конверторний спосіб виробництва. "Середній рівень енерговитрат на тонну мартенівської сталі в минулому році складе 586 кгуп, на тонну конверторної - 611 кгуп. Інша справа, що собівартість мартенівської сталі найчастіше вища через значну вартість газу, що використовується в мартенах і практично не використовується при конвертерному способі, зношеність мартенівського обладнання, а також витрачання енергоресурсів на розігрів і різання мартенівських зливків. Усього цього можна уникнути при конвертерному способі, поєднаному з безперервним розливанням. Таким чином, висновок з експлуатації мартенів - це міра чисто економічного характеру, а не дії, спрямовані на підвищення енергоефективності", - упевнений аналітик BG Capital.
Обсяг коштів, необхідний для підвищення енергоефективності, величезний. О.Макаров оцінює модернізацію відносно невеликого металургійного заводу в 1,5 млрд дол. У свою чергу Є.Дубогриз відзначає, що вартість навіть схожих проектів може відрізнятись в рази, оскільки багато що залежить від особливостей кожного окремо взятого метзаводу. "Наприклад, вартість обладнання установкою вдування ПВП однієї доменної печі корисним об'ємом 1389-2002 куб. м з усією необхідною інфраструктурою (вуглепідготовки, покритий склад, транспортери і т.д.) може змінюватись в межах 70-150 млн дол. Встановлення такого обладнання на більших печах (2700, 4200, 5000 куб. м) обійдеться значно дорожче, але й економія вийде відповідна", - говорить експерт.
На думку голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Миколи Пашкевича, Україні потрібно інвестувати щорічно не менше 3 млрд євро, щоб вийти на європейський рівень і економити 11,8 млрд євро.
Механізми підвищення енергоефективності подекуди в Україні втілюються в життя, але прикладів дуже мало, говорить експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук. Експерт вважає за доцільне стимулювання населення встановлювати енергозберігаюче обладнання, надаючи на ці цілі безвідсоткові кредити через один з державних банків. Що ж до промислових підприємств іншого виходу, крім як "бити рублем", не існує. "Це повинні бути штрафи або підвищення рівня оподаткування, щоб підприємство було зацікавлене вкладати кошти в енергозберігаючі технології чи заміну обладнання, яке дозволить економити енергоносії", - впевнений Ю.Корольчук.
Василь Январьов
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
Також за темою
ФОПам розширили програму енергопідтримки та продовжили прийом заявок
Україна та Румунія будують дві нові лінії електропередачі
Доходи росії від експорту нафти впали до мінімуму за час війни
Ціни на нафту стрімко зростають, незважаючи на вивільнення історичних резервів
Чи подорожчає таксі в Україні через зростання цін на пальне — відповідь Bolt та Uklon
США вивільнять 172 млн барелів нафти зі стратегічного резерву для стабілізації цін
