1631
Як далеко зайде влада в поступках Росії за дешевий газ?
— Енергетика
Українська влада продовжує домовлятися з російським керівництвом про знижку на газ. Як показує досвід, кожна знижка від Росії - це певна поступка в стратегічних інтересах України. Ми запитали експертів, як далеко готова піти влада в своїх домовленостях у перегляді ціни на газ?
Михайло Гончар, експерт з енергетичних питань:
Митний союз - проміжний етап у входженні в ЄврАзЕС
Оскільки українське політичне керівництво відображає економічні інтереси окремо взятих олігархічних груп, то воно буде готове піти так далеко, як це потрібно газовому олігархату Українт. Показовими в цьому плані є харківські домовленості, коли були здійснені нееквівалентні поступки в обмін на так звану здешевлену ціну на газ.
Хоча самі "регіонали" неодноразово висловлювалися про невдоволення з приводу підписання харківських угод, але історія їх вчить тому, що нічому не вчить. Це саме про логіку чинної української влади.
Чого хоче Росія? Росія вже заклала алгоритм вирішення всіх своїх питань, коли в квітні 2010 року підписувалися харківські домовленості. Системні дії російської сторони спрямовані на економічну і політичну поразку України. Кожен наступний контракт, підписаний Газпромом і Нафтогазом, гірший за попередній, навіть коли в ньому закладається певна преференція. Тому ця логіка буде збережена.
Але зараз з'явився ще один політичний фактор, пов'язаний з виборами в Росії. На вівтар їх майбутньої перемоги кладуться вагомі трофеї. Один уже лежить - це Білорусь, другий - Україна. Виходячи з логіки оприлюдненої нещодавно Путіним тези про Євразійський союз, вони будь-що намагатимуться включити Україну в цей інтеграційний проект на пострадянському просторі. Розуміючи, що Україна не Білорусь, це, очевидно, буде робитися тактикою малих кроків.
У тактику дрібних кроків буде вписуватися і модернізація ЧФ. Зрозуміло, що російська сторона виставляє завжди асиметричні вимоги: теоретично кажучи про можливість у чомусь піти назустріч Україні, одразу ж виставляється список певних вимог, преференцій, які за своїм сумарним ефекту значно перевершують можливу вигоду в ціні на газ. Яскравий приклад - ситуація з Митним союзом, коли Росія наполягала на входженні України в МС як передумові можливому перегляду газової ціни. Отримавши нарешті негативну відповідь, Росія нібито продемонструвала свою готовність зняти цю вимогу.
Однак одразу ж українській стороні було запропоновано приєднатися до ЗВТ в рамках СНД. Що Україна і зробила. Звичайно, це Україні не дає жодних преференцій. Очевидно, що далі буде реалізовуватися білоруський сценарій, мовляв, якщо ви хочете отримати більш лояльну ціну, то потрібно входити до Митного союзу, а потім - до Єдиного економічного простору. Це те, що свого часу застосовувалося до Білорусі...
Варіанти пакетних ув'язок можуть бути різними, проте Росія буде виступати більш потужно в цій ваговій категорії. І Митний союз - це як проміжний етап до входження в Єдиний економічний простір і нарешті - в ЄврАзЕС.
Олесь Доній, народний депутат (НУНС):
Стратегічна мета нинішньої влади - вічна влада
Щоб зрозуміти, наскільки далеко може зайти влада, варто спочатку зрозуміти її генетику: вона розуміє тільки вагу коштів і не сприймає як цінність саму українську державність.
Відповідно, всі основні олігархічні сили, які підпирають Партію регіонів, значною мірою залежать від цін енергоносіїв. Це і вугільна промисловість, і чорна металургія, і хімічна промисловість, тобто енерговитратні галузі, принаймні в Україні. І для цих економічних структур, які є основним джерелом доходів ПР, державні інтереси відходять на другий план, тому заради знижки на ціну на газ для власних підприємств, вони готові поступатися в національні надбання. Тому треба розуміти, що в хід можуть піти обіцянки і щодо входження в Митний союз, і остаточного гальмування євроінтеграції, і щодо приватизації російськими руками ГТС, за умови, що якась частина перепаде людям, наближеним до президента.
Так само в хід можуть піти обіцянки із земельних ресурсів, оскільки зрозуміло, що в умовах вільного продажу землі, швидше за все, прийде не західний капітал, а російський.
Тобто обіцяти ще є що.
Стратегічна мета нинішньої влади - вічна влада. Один з механізмів для цього вона вбачає у зосередженні мегакапіталу у власних руках.
Стратегічна мета Росії... Тут питання подвійне: у російського керівництва, з одного боку, меркантильні цілі, як і українського, з іншого, на відміну від українського, дуже чітка геополітична мета. А це - встановлення на пост-радянському, як мінімум, і на європейському, як максимум, просторі російської гегемонії. Одним з перших етапів для такої гегемонії є відновлення впливу над країнами колишнього СРСР.
Володимир Фесенко, політолог:
Ми сьогодні розплачуємося базуванням ЧФ за газові борги 90-х
Якщо ціна на газ буде рости, то проблеми будуть не тільки у влади, а й у населення. Зокрема, через підвищення ціни на побутовий газ, комунальні тарифи... Звичайно, для влади це також небезпечно, тому подорожчання комунальних тарифів - це зниження рейтингу влади, тому влада дуже зацікавлена в тому, щоб домовитися з росіянами.
Якою може бути ціна? Без поступок жодних знижень цін не буде. Домовленості останніх років - 2006-го, 2009-го, 2010-го - це дуже багато серйозних поступок Росії.
Ми якось про це забули, але вперше обміняли газ на флот в 90-і роки. Мало хто знає, але ми й сьогодні розплачуємося базуванням ЧФ за газові борги 90-х. Тому поступатися у чомусь доведеться.
Найбільш вірогідний варіант - допуск росіян до управління українською ГТС. Питання лише в тому, на яких умовах погодяться на це росіяни. Страховка для української сторони в тому, щоб третім учасником цього консорціуму стала європейська сторона. Але яка компанія, на яких умовах? Ось тут проблема. Тобто тут може виникнути будь-яка дочірня компанія Газпрому або щось подібне.
У будь-якому випадку на філантропію від росіян чекати не варто. Швидше за все, вони вимагатимуть поступок по трубі або, можливо, будуть домовлятися про модернізацію, розширення ЧФ Росії в Криму.
У Росії кілька стратегічних планів щодо України. І найголовніший-це збереження України в зоні свого геополітичного економічного впливу, поступове приєднання її до інтеграційних союзів з Росією. Ми бачили навесні і влітку досить високий тиск - такий примус до Митного союзу. Реалізувати цей план не вдалося, і хто знає, можливо, до нього повернуться після того, як може зірватися угода з ЄС.
І, думаю, від цієї мети Росія не відмовляється, вона просто змінила тактику: замість ультиматумів та тиску намагається грати на контрасті з Європою. Європа тисне, а Росія навпаки - нібито йде назустріч.
Крім політичних цілей, реінтеграційних, економічно Росія зацікавлена в тому, щоб Україна залишалася одним з головних покупців російського газу, але не мала монополії на трубу, і ось це завдання - позбавлення України монополії на транзит російського газу - вони вирішують обхідними трубопроводами.
Ксенія Лесів
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
Також за темою
Рада ухвалила закон про стратегічний резерв пального
У лютому Україна імпортувала рекордні 1,2 млн МВт-год електроенергії: з яких країн найбільше
Уряд Словаччини погодив скасування аварійних поставок електроенергії Україні
Газ в Україні подорожчав на фоні війни на Близькому Сході
Норвегія заявила про можливе відновлення дебатів щодо російського газу
Як укласти договір із Yasno онлайн: коли можуть відключити електрику
