6727
Українців здали безоплатно
— Казна та Політика
В Україні тепер будують державний капіталізм за білоруськими лекалами. Центр складання - "Сім'я", яка вибирає собі ситуативних попутників.
Європейський вектор політики Віктора Януковича, який ще два тижні тому проглядався досить чітко, насправді виявився дзеркальним відображенням. Стрілка була направлена в бік Росії, що підтвердили одразу дві події, що відбулися у вівторок. По-перше, в Донецьку президенти України і РФ підписали низку двосторонніх документів, що стосуються питань перетину кордону між країнами та переміщення через неї товарів (процес проходження кордону має спроститися). Цікаво, що російський президент Дмитро Медведєв, який вже сприймається не інакше як кульгава качка, не забув нагадати, що вступати до Митного союзу не можна буде в якомусь особливому форматі, прозоро натякаючи на формат 3+1. По-друге, цього ж дня в Петербурзі глави урядів восьми країн СНД підписали Договір про зону вільної торгівлі на території Співдружності. Документ, робота над яким тривала десять років, представили як підписаний досить несподівано для учасників зустрічі.
У той же час реакція європейської спільноти на семирічний вирок для лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко виявилася вкрай жорсткою. Відповідь української влади не змусила себе чекати. Спочатку на Тимошенко завели другу кримінальну справу - було реанімовано стару "справу ЄЕСУ". Потім Президент в інтерв'ю західним ЗМІ назвав звільнення Тимошенко неприйнятним і дав зрозуміти, що просити Брюссель про зустріч як про послугу не буде. Немов Януковича зуміли переконати: Європа проковтне цю пігулку і нікуди від України не подінеться. У підсумку керівництво ЄС перенесло на невизначений час зустріч Януковича з головою Євроради Германом ван Ромпеєм та головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу.
Особливо приємним такий стан речей має бути для російського прем'єра Володимира Путіна, адже Банкова начебто грає за сценарієм, розробленим у Кремлі, з невеликими вкрапленнями власних сюжетних нюансів. Вирок Тимошенко мав призвести до зриву наміченого підписання договору про асоціацію і тепер дозволить Партії регіонів пояснити виборцям - Європа сама нас не хоче. Ядерний "біло-блакитний" електорат на це звично клюне, а на голоси людей, які зуміли позбутися "совкової" ментальності, в ПР можуть махнути рукою. Домовленості, підписані в Петербурзі та Донецьку, більш вигідні для Росії, ніж для України, і удобрили ґрунт для майбутніх спільних звершень. Наприклад, для створення Євразійського союзу. Ідею про ЄАС Путін оприлюднив на початку жовтня в газеті "Известия", а формуватися такий союз, на думку російського прем'єра, повинен шляхом поступового злиття Митного союзу і Єдиного економічного простору. Як говорилося, Медведєв відкидає варіант 3+1, однак коли в наступному році Путін поверне собі президентський штандарт, це вже не матиме ніякого принципового значення. Українська влада до того часу зрозуміє, що право коверзувати вона втратила, коли пустила країну рейками диктатури. І, що найважливіше, - втратила можливість маневрувати між столицями світу.
Чи вигідний складається нині сценарій для українського народу? Очевидно, ні. Чи вигідний він для великого капіталу ПР? Висловлювати вголос свої претензії не ризикнуть навіть багаторічні донори партії. Але зате він представляється вигідним одній людині, яка і планує направити країну білоруським шляхом розвитку - як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. У внутрішній політиці - переділ капіталу, однопартійність, перетворення на поліцейську державу, відсутність європейських інвестицій, стабільність як псевдонаціональна ідеологія; у зовнішній - одновекторність, критична залежність від північного сусіда та ізоляція від решти світу. Звичайно, подібні порівняння будуть відразу ж відмітатися владою - навряд чи Януковичу сподобалося б, якби хтось сказав, що відтепер білоруському президенту Олександру Лукашенку не доведеться сумувати на самоті на лавці "останнього диктатора Європи". А ставити в приклад білоруську стабільність було б нерозумно на тлі економічного обвалу у сусідів, який призвів до того, що вперше за весь час правління Лукашенка більшість громадян виявилася не на його боці. Навпаки, влада буде всіляко намагатися довести, що порівняння недоречні - Україна займає територію в три рази більшу, в країні олігархія, а не державний капіталізм. Однак замість держкапіталізму Україна рухається до капіталізму "сімейного", при якому головні ресурси держави будуть не в державній власності, а зосередяться в руках "сім'ї" та її соратників.
Головною рушійною силою режиму Лукашенка є виключно страх. Не гроші, не великодержавна ідея, не щось ще, а страх перед однією людиною. У нас будується те ж саме. І як тут не згадати, що з політиків, які привели Лукашенка до влади, хтось сидить, хтось займає малозначні посади, а хтось взагалі пропав безвісті.
Рустем Халілов
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
Також за темою
ЄС ще на пів року продовжив санкції проти рф
Держстат показав, як змінювались ціни на продукти, компослуги та транспорт в лютому 2026 (інфографіка)
Міносвіти розробило калькулятор для точного розрахунку зарплати вчителів — деталі
Законопроєкт про надрокористування: про просить бізнес
У Держстаті повідомили, як зріс реальний ВВП за 2025 рік
На 37% більше: три найбільші благодійні фонди України зібрали у 2025 рекордні 105,87 млрд грн — НБУ
