4623
Кремлівський мрійник
— Казна та Політика
Російський прем'єр Володимир Путін не перестає умовляти Україну приєднатися до Митного союзу. Якщо в статті російського прем'єр-міністра про Євразійський союз Україна хоча б не згадувалася (був тільки натяк на якусь країну, яка ніяк не може зрозуміти, що їй не по дорозі з цивілізованим світом), то на інвестиційному форумі "Росія кличе!" майбутній президент приділив Україні цілий абзац свого виступу, підкресливши, наскільки Митний союз кращий і зручніший від Європейського.
Ну хоча б уже тим, що в цьому союзі однією мовою розмовляють, а в ЄС - двадцятьма сімома. Просто неподобство! Путін, крім того, передрік загибель українського суднобудування та авіаційної промисловості в разі нашої інтеграції в Європу. Словом, не варто навіть і думати! Хочете врятуватися - ласкаво просимо в братні обійми!
Про ці заклики Путіна можна було б і не згадувати - зрештою, до них серйозно не ставиться навіть українська влада. Принаймні, віце-прем'єр Борис Колесников, коментуючи висловлювання глави російського уряду, знову заявив про європейську інтеграцію нашої країни і дивувався з приводу похмурих прогнозів. І якщо один з керівників політичної сили, яка приходила до влади під гаслами інтеграції з Росією, сьогодні розповідає про те, як європейські партнери співпрацюють з українськими авіа- і суднобудівниками, то незрозуміло, кого взагалі Путін може переконати.
Але цікаво інше - те, що в самій Росії роздуми Путіна щодо України ніякого особливого інтересу не викликали. Російські колеги з великою увагою прокоментували вислів Путіна щодо того, що звільнений зі скандалом президентом Дмитром Медведєвим міністр фінансів Олексій Кудрін "залишається в команді". Здавалося б, що таке фігура міністра в порівнянні з перспективою євразійської інтеграції та участі в ній України? Але російські журналісти реалістичніші від свого прем'єр-міністра. Вони прекрасно розуміють, що всі ці пасажі про Євразійський союз, про "велику Україну" і нетямущу Україну - для красного слівця. А реальність - це падіння нафтових цін і можлива нова економічна криза. Це питання про компетентність влади, яка вміє тільки розподіляти і красти, але абсолютно не здатна до структурних дій в економіці і до того ж легко позбувається ефективних менеджерів - таких, як Кудрін або Герман Греф, який залишив уряд ще раніше.
Це тільки здалеку здається, що всі кішки сірі. Один з членів команди Грефа, який теж пішов із Міністерства економічного розвитку разом з колишнім шефом, розповідав про задушливу атмосферу, в якій просто неможливі хоч якісь логічні дії. Думаю, скоро такі ж історії почнуть розповідати друзям члени команди Кудріна, якщо вже не розповідають. І ті, хто думає про Росію епохи падіння цін на енергоносії, а не епохи їх підйому, розраховують на адекватність влади, на розуміння загроз, на діалог із суспільством, на розумну кадрову політику - і нічого такого не бачать. А бачать повну байдужість до співгромадян як таких - що проявилася, зокрема, у нещодавній рокіровці Путіна і Медведєва на останньому з'їзді "Єдиної Росії". Рокіровці, про яку - судячи з Кудринської реакції на події - не знали навіть вищі керівники країни, якою майбутній президент і майбутній прем'єр мають намір опікуватися протягом найближчого десятиліття.
Це і є реальні російські проблеми, які турбують мешканців сусідньої країни. Саме тому Кудрін хвилює їх набагато більше, ніж суднобудівна промисловість України. У росіян - передчуття біди, а у Путіна такого передчуття немає, йому добре, він збирається попрацювати президентом років шість, а то й дванадцять, а потім помінятися місцями з Медведєвим. У такому милостивому стані можна помріяти про збирання земель, представити себе Столипіним, який гордо кидає в зал: "Нам потрібна велика Росія", - словом, можна не боятися мріяти. Але підданим вічного російського президента мріяти ніколи - їм би вижити.
Віталій Портніков
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
