2307
Силіконова долина смерті
Де стоятиме кома, залежить від самої України. Поки що ми далекі від перспектив створення "силіконової долини", а етап життя винаходу від зародження ідеї до створення промислового зразка в нашій країні іменується "долиною смерті".
Місце у четвірці лідерів ще не означає, що конкурентів можна списати з рахунків. За перше місце в списку топ-країн за кількістю інновацій в ЄС Швеції доводиться боротися щоденно уже багато років. У країни є свій "коник": шведські вчені - лідери за кількістю доходів від продажів ліцензій і патентів за кордон і пішли далеко вперед у пункті міжнародних спільних наукових публікацій. Але і всі інші питання, з урахуванням яких щорічно складається рейтинг найбільш інноваційних економік ЄС, Стокгольм тримає "на олівці". Правда, сплачуючи за це відповідну суму - майже $12 млрд. на рік, або 3,6% національного ВВП.
Українські вчені про такі цифри можуть тільки мріяти. Фінансування вітчизняної науки на такому низькому рівні, що говорити про якийсь інноваційний прорив приводів просто нема. Система держпідтримки української науки та інноваційної діяльності - справжній каталог антистимулів, які відіб'ють у бізнесу бажання вкладати в наукові розробки, залишивши вчених один на один з проблемою доведення винаходів від ідеї до впровадження в реальне життя.
За словами голови Національного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимира Семиноженка, у середньому витрати держбюджету нашої країни на науку становлять не більше 0,4% ВВП, і це при тому, що за законом обсяг фінансування має складати 1,7% ВВП України. Та й це фінансування так "розмазане по тарілці", що на кожну наукову розробку припадає всього сотня-друга тисяч гривень. Витрати на роботу одного вченого в Україні втричі менші, ніж у Росії, в 18 разів менші, ніж у Бразилії, в 34 - ніж у Південній Кореї, в 70 - ніж у США.
В результаті більшість НДІ не розвиваються, а жалюгідно тягнуть своє існування, давно забувши про наукову славу. В нинішньому році Агентство змінило підхід до фінансування винахідників, скоротивши кількість наукових проектів, яким надає фінансування, але значно розширивши обсяг фінансування на кожен проект. Тепер замість сотень розробок Агентство фінансує 48, а загальний обсяг коштів для них на поточний рік становить 35 млн. грн. Але це навряд чи буде дуже дієвим методом проти того, щоб Україна і далі сповзала в кінець списку країн з інноваційною економікою. Якщо минулого року в рейтингу конкурентоспроможності країн Всесвітнього економічного форуму з цього питання Київ займав 63-є місце, то в поточному Україна опинилася вже на 74-му - разом з Танзанією і Пакистаном.
Якщо держава не справляється з фінансуванням інновацій сама, вона могла б надихати на подібні інвестиції бізнес. Так, як це робить, наприклад, уряд Нідерландів. У цій країні ставка податку на дохід від інноваційної діяльності встановлена всього на рівні 5%.
Податкове стимулювання у розвинених країнах - взагалі дуже поширена практика. Як показало дослідження компанії Ernst&Young, види стимулювання R&D-розробок з боку бізнесу дуже залежать від ступеня розвитку економіки. І якщо в світі, що розвивається, ключовим методом підтримки інновацій є державні гранти, то уряди розвинених країн вважають за краще не пряму фінансову підтримку, а цілий мікс методів, що включають гранти, податкові кредити, або, як у деяких передових країнах, у тому числі в Нідерландах, цілі "патентні пакети". Тобто метод оподаткування компанії, згідно з яким дохід, який компанія отримує від інтелектуальної власності, оподатковується за значно меншою ставкою, ніж доходи від традиційних джерел.
Формально Україна також входить до списку розвинених з точки зору підтримки інвестицій країн. На папері у нас існує цілий арсенал засобів для допомоги винахідникам. Так, згідно з законом, компанії, що розробляють і впроваджують інновації, мають право на податкові векселі і повинні звільнятися від ввізного мита при ввезенні в Україну нового обладнання і матеріалів, необхідних для створення інновації і не що виробляються в Україні. Крім того, ще наприкінці 1999 року був прийнятий закон про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків, тобто особливих податкових зон для реалізації інноваційних проектів. Сьогодні в країні формально існує 17 технологічних парків, які за роки своєї роботи працевлаштували 3,5 тис. осіб, виконали 116 проектів і зуміли продати інноваційні розробки на суму в 12,3 млрд. грн. (дані на 2010 рік).
Але на ділі нічого з цього не працює. Закон про технологічні парки був скасований ще в 2005 році, митна служба в 2010-2011 роках фактично заблокувала вексельну форму розрахунків і т.д. В результаті з урахуванням того, що внутрішня конкуренція в більшості галузей в Україні невелика, у компаній просто немає мотивації вкладати в інновації. Якщо обсяг інвестицій в торгівлю складає в Україні, скажімо, 7,5% від загального обсягу в країні, то в науку та інновації - всього пів-відсотка. Виняток - лише висококонкурентні галузі і великий, особливо технологічний, бізнес, де, навпаки, зацікавленість у впровадженні інновацій дуже висока. "На сьогодні Україна технологічно відстала від своїх європейських сусідів. 11 країн світу вже використовують технології 4-го покоління зв'язку - LTE, майже всі інші давно впровадили 3G, а Україна досі працює на технологіях 2-го покоління", - переживає за розвиток інновацій Ігор Литовченко, президент компанії "Київстар". Таке відставання, каже він, гальмує розвиток швидкісної мобільної передачі даних і, в кінцевому рахунку, негативно позначається на розвитку економіки України, адже збільшення числа користувачів широкосмугових мереж усього на 1% в результаті призводить до зростання кількості робочих місць на 0,2-0, 3% на рік.
Нинішній президент Віктор Янукович обіцяв економіці золоті інноваційні гори. "Наука повинна бути ключовим інструментом у подальшій модернізації нашої держави, зміцненні її конкурентоспроможності. Безумовно, ми повинні з вами створити сучасні механізми участі науки в цьому процесі", - міркував президент, наприклад, в липні на зустрічі з президентом академії наук України Борисом Патоном. Зараз на підписі у президента лежить "Закон про інноваційні пріоритети України". Він повинен дати відповідь, як бачить розвиток інновацій нинішнє керівництво країни, а головне, чи з'явиться в питанні підтримки наукових новинок якась послідовність.
Однак за останній рік у країні не було зроблено жодних кроків, спрямованих на мотивацію вкладати в інновації. В результаті, за словами Чеботарьова, за цей період не було зареєстровано жодного нового інноваційного проекту і жодного нового технопарку. "У двох-трьох ще ледве жевріє життя, в інших же діяльність практично відсутня", - говорить він.
Втім, головна проблема навіть не в грошах чи стимулюванні. Ключова проблема в тому, що між науковою розробкою та її впровадженням в життя існує ціла прірва. "Етап життя винаходу від народження його ідеї до створення промислового зразка - найскладніший. Його називають "долиною смерті", - говорить Андрій Колодюк, голова правління компанії Aventures Capital, пояснюючи: - Цей етап вимагає великих фінансових вкладень. І у всьому світі цю частину робіт фінансують державні інноваційні програми, тому що держава зацікавлена у створенні локального виробника". В Україні ніякої системи життєзабезпечення для винаходів у цій "долині смерті" немає. Але без інфраструктурної ланки, яка б забезпечила вихід наукових розробок на ринок, в реальний сектор економіки, будь-який обсяг фінансування науки залишиться чистими витратами.
Учені вже почали свій пошук виходу із ситуації і стали створювати власні об'єднання для просування своїх розробок і пошуку інвесторів. Але у держави також є свої плани на цей рахунок.
Ще минулого року держагентство виступило з ініціативою створення державного "бізнес-ангела", тобто організації, яка на початковій стадії буде допомагати винахідникам впроваджувати їхні розробки в життя. Спочатку Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу (як назвали свій проект в Держагентстві) за прикладом західної практики повинен вкладати в інноваційні розробки порівняно невеликі суми грошей, допомагаючи їм попервах "стати на ноги". "Потім, через рік-два, фонд повинен перетворитися в національну венчурну компанію, зберігши також функції бізнес-ангела", - будує плани Валентин Чеботарьов. Тобто повинен супроводжувати проекти і на рівні первинних невеликих інвестицій, і тоді, коли "підрослому" проекту потрібні будуть вже набагато більші вливання. При цьому одним з ключових завдань фонду має стати залучення до проектів приватних інвесторів і робота на принципах приватно-державного партнерства, а співвідношення часток приватних і державних коштів, на думку Чеботарьова, в ідеалі має становити 75/25. Зараз проект постанови Кабінету Міністрів України перебуває на доопрацюванні в уряді, і вже до кінця року він має прийняти рішення.
Навіть якщо президент, прем'єр і народні депутати погодяться з тим, що існування подібного фонду необхідне нашій країні, чи забезпечить він прорив для розвитку інновацій, буде як і раніше під великим питанням. "Завдання держави лише створити ефективні умови. І потім не заважати. Це справедливо стосовно будь-якої сфери життя і господарської діяльності. Якщо ланцюжок створення та впровадження інноваційних рішень буде вибудуваний таким чином, що всі її учасники - на рівні розробки, патентування, бізнес-впровадження - отримуватимуть гідну винагороду, то механізм розвитку інновацій в Україні стане самодостатнім", - вважає Ігор Литовченко.
Дарія Рябкова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
