4770
Гривня приречена на середньострокову стабільність
— Казна та Політика
Відмова американців запустити друкарський верстат, а європейців - підтримати Грецію стала стартом для найбільшого розпродажу з 2008 року. Спекулянти, ошукані в своїх надіях розігріти ринки дешевими доларами і євро, стали скидати все, що вважається ризикованим активом. А зараз під цю категорію потрапляє будь-яка купюра без позначки ФРС США. Слідом обвалились і сировинні ринки. Не встояло навіть золото, яке до кінця вересня втратило 7% вартості.
І раптом, коли всі активи притулилися до плінтуса, одна не дуже відома в світі валюта, яка ледве утримується на тремтячих ніжках і боязко озирається на всі боки, тоненьким голоском затягла "Ще не вмерла...". Першим отямився російський рубль. Економісти дружньої країни пам'ятаючи про приказку "Ніщо так не тішить, як неприємності сусіда" не стали приховувати свого розчарування на професійних форумах: "Ну як же так? За останні три місяці рубль втратив щодо долара 10%, польський злотий - 16 %, чеська крона - 7%. Білоруський рубль взагалі перетворився на фантик. А гривні хоч би що!"
Формально, причин для ослаблення рубля немає. Але як не крути, а курси національних валют дедалі частіше стають заручниками великої політики. Так, нафта - основа експорту РФ, подешевшала з $115 до $104 за барель. Але такі ціни для Росії великим сюрпризом не назвеш. Приблизно стільки ж давали за чорне золото місяць і навіть три тому. Чомусь тоді про девальвацію взагалі не йшлося. Дорога нафта забезпечила Росії величезний приплив валюти. За січень-серпень позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу - $130,4 млрд. Це майже втричі більше, ніж, наприклад, розмір золотовалютних резервів Нацбанку. Єдиною причиною падіння курсу рубля може бути лише відтік спекулятивного капіталу. Міністерство економрозвитку РФ очікує, що з країни за рік виведуть близько $40 млрд. Але ця сума в кілька разів нижча за приплив із зовнішньої торгівлі. Росія все одно залишається у великому плюсі.
Чого не скажеш про Білорусь, якій вдалося побити антирекорд України, в 2008-м вважалася другою країною в Європі за глибиною девальвації після Ісландії. Олександр Лукашенко майже аналогічно повторив український варіант, тільки домігся набагато більшого "ефекту". Напередодні президентської гонки 2010 року населенню Білорусі роздали занадто багато грошей. І зараз за дефіциту рахунку поточних операцій за перше півріччя в $5,2 млрд офіційні золотовалютні резерви держави - $4 млрд. А якщо вірити оцінці Moody's, то лише $1,3 млрд. Не дивно, що останній диктатор Європи тепер розпродає останнє, що залишилося в країні своєму старшому братові.
Росія теж в очікуванні на парламентські та президентські вибори. Новий претендент на найзручніше крісло в РФ Володимир Путін вже пообіцяв електорату підвищити прибутки. До кінця року середня зарплата росіянина, відповідно до планів майбутнього президента, збільшиться з 23 тис. руб. до 24 тис. руб., а потім за два-три роки до 32 тис. руб., тобто до $1 тис. за нинішнім курсом.
Стримати обіцянку Путіну так само легко, як перемогти на виборах. На відміну від злиденної Білорусі та України, яка ледь зводить кінці з кінцями, нашому північному сусідові, що відчуває величезний приплив валюти, зовсім не обов'язково друкувати нічим не забезпечені рублі. Достатньо лише продати валюту за вигідним курсом. І 10%-ва девальвація дуже навіть доречна. Курс рубля восени минулого року теж падав до нинішніх відміток. А найцікавіше те, що 32 рубля за долар давали ще в грудні 2002 року, коли нафта була значно дешевшою. Тобто курс рубля майже за дев'ять років не змінився! Розповідають, що в Росії в кінці вересня, саме в розпал паніки, навіть притримали соціальні платежі. Мовляв, держбанки конвертували валюту на нових умовах.
В Україні все інакше. Курс у нас міняється тільки в однин бік - падіння, причому з запасом на кілька років вперед. Ми могли б робити так, як Росія, якби після 2008-го в міру збільшення вартості сталі на міжнародних ринках, зміцнили курс з 8 UAH/USD, скажімо, до 7 UAH/USD. Тоді можна було б трохи відкотитися. Зараз час втрачено. Та й електорат особливо задобрювати нічим - зовнішні кредитори не дозволять. А перевантажена боргами країна, яка споживає у величезних кількостях дорогий російський газ, за чергової девальвації може і надірватися. Який тоді сенс розповідати виборцям про реформи. Хочеш не хочеш, а курс доведеться тримати, хоча б до осені 2012 року.
Дмитро Гонгальський
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
