2660
В Чорнобильській зоні - нова бомба сповільненої дії?
— Енергетика
5 жовтня в Чорнобильській зоні відчуження на майданчику комплексу "Вектор" почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. Воно фінансується урядом Великобританії в рамках програми G8 "Глобальне партнерство проти поширення зброї і матеріалів масового знищення" та Європейським Союзом. Склад іоновипромінюючого сміття планують ввести в експлуатацію в кінці 2012 - на початку 2013 року. Зберігатися небезпечні відходи тут будуть мінімум 50 років.
У ЗМІ з'явилася інформація з цього приводу, які недвозначно натякають на те, що в Чорнобильській зоні з'явиться нова бомба сповільненої дії. Екологи дане рішення теж зустріли вороже. Так, голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко заявляла, що організація виступає категорично проти експлуатації будь-якої частини території зони відчуження до проведення тотального екологічного аудиту та паспортизації всіх ділянок зони відчуження.
"Якщо, не дай Бог, на цих територіях буде побудовано сховище ядерних відходів, то вони назавжди будуть втрачені для подальшого використання. Те, що деякі ділянки відновилися, свідчить про великі реабілітаційні сили природи. Але 25 років - це набагато менше, ніж період напіврозпаду радіоактивних елементів", - відзначала Т.Тимочко.
Інакше кажучи, якщо ми хочемо в майбутньому зробити зону навколо ЧАЕС "зеленою", то будівництво таких об'єктів категорично неприпустиме. А якщо ми їх там зводимо, то дана територія назавжди залишиться "зоною".
До речі, як приклад для занепокоєння "в розмовах на кухні" наводиться інцидент у Франції 12 вересня - вибух на території ядерного комплексу "Маркула".
(Ядерний комплекс "Маркула" введений в експлуатацію в січні 1956 року, є одним з 10 ядерних дослідницьких центрів Франції. На його території діють три реактори, які працюють на MOX-паливі. Вони використовуються виключно в інтересах науково-дослідного центру й енергії споживачам не постачають).
Зараз цим випадком займається Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Вибух стався в одній з печей на майданчику з переробки та упаковки низькоактивних ядерних відходів центру Centraco. В результаті події одна людина загинула, щонайменше, четверо постраждали. ЗМІ повідомляли про можливий витік радіації, але згодом ця інформація була спростована. У центрі Centraco переробляються об'єкти, побічно пов'язані з атомною промисловістю - клапани, насоси, деякі вузли, а також використана уніформа співробітників ядерного центру. У безпосередній близькості від місця події ядерних реакторів немає. Таким чином, мова про радіоактивний викид і опромінення постраждалих в результаті інциденту не йде.
У споруджуваному "чорнобильському" сховищі не буде складуватися відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні елементи. Але все ж небезпечне звалище розташується під боком у трьохмільйонної столиці. Безумовно, такі відходи мають зберігатися централізовано, необхідний найсуворіший контроль та паспортизація об'єкта, щоб виключити "випадкові" знахідки джерел випромінювання на міських смітниках, або в купах металобрухту на підприємствах. Але, може, місце потрібно було інше підібрати для зберігання такого "добра".
У зв'язку з цим хочеться нагадати звіт ТСК Верховної Ради з розслідування зловживань в Києві за червень 2009 року. Її головний висновок - столиця перебуває на межі глобальної техногенно-екологічної катастрофи. (Цей звіт комісії підтримали 10 з 11 членів ТСК. У той же час 5 червня 2009 року Верховна Рада не затвердила його).
У звіті, де вказувалися найбільш небезпечні об'єкти столиці - відпрацьовані колектори, будівництва, що загрожують життєдіяльності міста, місця під загрозою підтоплення та інше, йшлося про 1196 потенційно небезпечних об'єктів з високим ступенем ризику, в тому числі 39 хімічно небезпечних та 2 радіаційно небезпечних - Інститут ядерних досліджень НАН України та спецкомбінат "Радон". Тільки в 2008 р. в столиці було зареєстровано понад 1300 надзвичайних ситуацій, в т.ч. понад 1000 - техногенного характеру. Кількість загиблих - понад 400.
Згадуючи про спецкомбінат "Радон", автори звіту нагадують, що "14 років минуло після того, як забруднення промислового майданчика тритієм було визнано як радіаційна аварія 3-го рівня. Вартість робіт з мінімізації наслідків аварії - ліквідувати її неможливо - перевищує 17 млн. грн. Виділено було менше 4,5".
Думаю, на сьогоднішній день ситуація не змінилася, просто змінити її нема за що.
Так що ж таке нинішнє будівництво сховища - черговий удар по екології столичного регіону чи правильне рішення як з наукової, так і з економічної точки зору?
Анатолій Шведов, старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України вважає, що "заяви про прийдешню катастрофу у зв'язку з будівництвом сховища не більше ніж марення з однієї тільки причини, що люди, які декларують це, не аналізують реальну ситуацію".
"По-перше, що стосується ситуації на проспекті Науки (Інститут ядерних досліджень - ред.). Всі об'єкти, які містять радіоактивні матеріали, перебувають під комплексним захистом і контролем МАГАТЕ, висококласного персоналу інституту. А про те, що цей об'єкт безпечний, говорить, у першу чергу, той факт, що поряд розташоване селище "Жовтневе", забудоване дуже небідними людьми віллами та іншим добром. Значить, там все нормально".
Що стосується підприємства "Радон", де збираються технологічні радіоактивні відходи (наприклад, отримані в результаті медичних досліджень), то, за словами експерта, "це - режимне підприємство, його робота суворо контролюється".
А тепер про Чорнобильську зону. "Вона тому й була відведена під будівництво, тому що повністю вивчена. Проведено картографування всієї забрудненої території, дані опубліковані, досліджувати ситуацію продовжують радіологічні підрозділи і Академії наук, і медичні, всі, хто цим має займатися. Тому всі розмови про те, що це біда для Києва - безпідставні. Все нагадує розмови про Київську ГЕС - гребля завалиться, 11 метрова хвиля накриє лівий берег столиці. А хто-небудь із "теоретиків" розрахунки наводив, представляв моделювання процесу, якщо, припустимо, зруйнувалася хоча б одна секція греблі. Подібні розмови - спекуляція", - відзначає А.Шведов.
За його словами, щоб такого не сталося, "всю необхідну інформацію повинні доносити людям, у першу чергу, держчиновники в обов'язковому порядку. Якщо не можуть це робити, то вони не відповідають займаній посаді. Головне, що має їх турбувати, щоб люди спокійно спали, щоб їм не здавалося, що до їхнього 23 поверху добереться хвиля, або весь Київ покриє ядерна хмара. Тому потрібно розповісти населенню про реальну ситуацію. У нас тяжча екологічна проблема в Кіровоградській, Дніпропетровській областях, але ніхто про це не говорить. А в Києві - все нормально. І радіоактивним мулом нікого не змиє. З 1986 року його стільки намило, що ніщо не змиє, хіба що ядерний вибух влаштувати на глибині 10 метрів на дні Київського водосховища. Це - донне відкладення, тим більше в річці. Спитайте гідрогеологів, вони підтвердять", - підкреслив експерт.
"Зона - оптимальний варіант для розміщення сховища, де можна буде централізовано складувати такі відходи під суворим контролем. Загрози в цьому місту немає. Неспеціалісти повинні відповідати за свої слова. І взагалі, технологічними процесами, особливо в ядерній фізиці, повинні займатися експерти, які володіють певними знаннями, а не політики і чиновники. У нас порядок ще не скоро наведуть. Зараз головне, хто буде керувати процесами і отримувати прибуток, це стосується і ядерної галузі. А такий підхід неприпустимий", - вважає А.Шведов.
Виходить, поки хвилюватися не варто. Цікавіша буде ситуація, коли в зоні відчуження вирішать побудувати сховище відходів ядерного палива. Місце для нього підібрав Кабінет міністрів (відповідно до урядового законопроекту "Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом", правда, він ще не прийнятий парламентом). ЦСВЯП може розміститися між селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка і Стечанка Київської області. Скидати ядерне сміття туди будуть Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська АЕС.
Причому важливий факт - громадські слухання щодо будівництва відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (що дотримується при зведенні таких об'єктів ще з часів СРСР, а останні двадцять років особливо) не проводилися через те, що будівництво здійснюється в зоні відчуження - з ким проводити?.. Швидше за все, так буде і з ЦСВЯП.
Втім, може, влада таки візьме до уваги один "маленький" нюанс - мова ж не просто про пустельну Чорнобильську зону, а про територію, яка розташована в безпосередній близькості від столиці держави - міста Києва. І питання не лише в тому, що в разі якихось катастроф під загрозу ставиться столиця країни, тобто місто, до забезпечення всебічної безпеки якого мусять проявляти особливу увагу всі відповідальні органи. Мова йде про безпеку мешканців мегаполіса, чиє населення реально вже наблизилася до 5 мільйонів осіб. І саме серед киян і жителів містечок-супутників повинні проводитися згадані вище громадські слухання.
У 2009 році уряд Юлії Тимошенко не зміг добитися "благословення" парламенту на таке будівництво, законопроект був відкликаний. Кабміну Миколи Азарова, швидше за все, пощастить більше. До речі, уряд вже звернувся до парламенту з проханням розглянути законопроект про розміщення "там, де потрібно" таких об'єктів як ЦСВЯП в першочерговому порядку. А що стосується "зеленої галявини", на яку нам обіцяли перетворити чорнобильську зону, то ідеї, напевно, не судилося збутися. Втім, цього й варто було очікувати...
Нана Чорна
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
