964
Схід - діло трубне
— Енергетика
Чим стрімкіше буде розвиватися нафтогазовидобуток у республіках Центральної Азії, тим це вигідніше Україні. Навіть якщо східні енергоносії до нас не дійдуть, вони, принаймні, забезпечать прибутковими замовленнями українську індустрію.
"Схід є Схід, Захід є Захід, і разом їм не зійтися ніколи", - безапеляційно заявляв англійський письменник Редьярд Кіплінг. Цю тезу вирішили похитнути в Туркменістані, почавши будівництво великого газопроводу "Схід - Захід". Посильний внесок у цей проект уже готовий зробити український холдинг "Метінвест", що виграв у вересні тендер на поставку 150 тис. тонн труб для нової магістралі. За задумом туркменського керівництва новий трубопровід повинен з'єднати багату Довлетабадську групу газових родовищ з каспійським узбережжям країни, а в перспективі він може стати ланкою транс'євразійського проекту Nabucco. Таким поворотом буде сильно розчарований не стільки Редьярд Кіплінг, скільки Олексій Міллер.
Газопровід "Схід - Захід" може стати гідною відповіддю газпромівським проектам "Північного" і "Південного потоків", оскільки він дає потенційний шанс не допустити посилення Росії на європейських ринках енергоресурсів, протиставивши її газу туркменське блакитне паливо. Для Заходу Туркменістан, який не має ні імперських, ні ядерних амбіцій - набагато зручніший партнер, ніж Росія чи Іран. Залишається лише з'ясувати, чи достатньо запасів Довлетабада, щоб заповнити новозадуману трубу, і традиційний маршрут "Північна Азія - Центр", яким туркменський газ сьогодні йде в Росію, і нещодавно відкритий китайський напрямок експорту.
В Ашгабаті заспокоюють: нові газотранспортні артерії зможуть розраховувати на запаси нещодавно відкритого родовища Південний Іолотань, яке тут вважають другим у світі. Але видобуток на ньому поки не ведеться, а оприлюднені геологічні розвіддані не підкріплені переконливими доказами. Адже Туркменістан за давньою традицією не допускає іноземних фахівців на свої стратегічні родовища. Тому вірити в те, що в іолотаньських надрах накопичилося 16 трлн куб. м газу, доводиться виключно на слово. Але якщо Туркменістан вже фізично почав будувати новий газопровід під транспортування цих обсягів, значить, він не блефує або блефує частково. Для порівняння: багатостраждальний Nabucco досі не визначився з постачальником труб, а в Ашгабаті вже проводять трубні тендери.
Постанова про будівництво газопроводу "Схід - Захід" протяжністю близько 1000 км і пропускною спроможністю 30 млрд куб. м на рік президент Туркменістану Гурбангули Бердимухаммедов підписав ще 21 травня 2010 року. Нова труба повинна зв'язати компресорні станції "Шатлик" в районі Довлетабад з Іолотань і "Белек" на березі Каспійського моря. Вести будівництво, а відповідно і його фінансувати, повинен державний концерн "Туркменгаз". Здати "Схід - Захід" в експлуатацію наказано в середині 2015 року. Загальну вартість проекту оцінюють як мінімум в 2 млрд дол.
Будівництво торік розкачувалося повільно, і лише після того, як колишній голова "Туркменгазу" був звільнений за недогляд в роботі, процес пішов. Сьогодні розпочато проектно-вишукувальні роботи на 320-кілометровій західній ділянці майбутнього трубопроводу від Белека до Сердара і навіть закладено в землю перші десятки кілометрів труб, з тих, що залишалися на складах країни. Тендери на закупівлю нових трубних партій для магістралі "Схід - Захід" стартували в 2011 р. Саме на цих торгах здобув перемогу український холдинг "Метінвест", зобов'язався відвантажити туркменським замовникам 150 тис. тонн труб великого діаметра, необхідних на першому етапі будівництва. Виробляти їх буде Харцизький трубний завод, чиїми ТВД викладені практично всі нафтогазопроводи в Центральній Азії. Директор Метінвесту з продажу Дмитро Ніколаєнко переконаний, що вересневий успіх - тільки початок довгочасної співпраці з Туркменгазом за проектом "Схід - Захід". "Зараз на етапі узгодження додатковий обсяг для другої черги газопроводу протяжністю 158 км", - говорить він.
За попередніми оцінками, в цілому для цього трубопроводу знадобиться близько 850 тис. тонн ТВД. Це приблизно в 2,5 рази більше, ніж завод у Харцизьку виробив за весь 2010 рік - 308,89 тис. тонн труб. А за перше півріччя 2011 р. завод випустив 296,9 тис. тонн продукції. І якщо такий темп буде витриманий, то результат до кінця року вийде рекордний - понад 600 тис. тонн.
Запорукою такого рекорду якраз і стали центральноазіатські замовлення. У першому півріччі ХТЗ виграв тендер на постачання труб для газопроводу Бейнеу - Бозой - Шимкент в Казахстані (загальна протяжність - майже 1,5 тис. км), тепер удача посміхнулася йому і в Туркменістані. Бейнеу - Бозой - Шимкент і "Схід - Захід" сьогодні є найбільшими трубопровідними проектами в Центральній Азії з тих, що реально готові до втілення в життя. Крім того, на регіональних картах накреслено ще кілька маршрутів, які потребують ТВД, але їх реалізація або занадто розтягнута в часі (ще один казахський газопровід - "Північ - Захід - Центр" - передбачається будувати аж до 2028 року), або викликає сумніви з політичним мотивами (газопровід Туркменістан - Афганістан - Пакистан - Індія проектною довжиною понад 1,7 тис. км).
З іншого боку, у ХТЗ є чимало резервів, щоб повернути собі статус гегемона на трубному ринку Центральної Азії. По-перше, це кілька інших трубних проектів. У їх числі прокладка нафтопроводів Ескене - Курик і Кумколь - Караоін (3 нитка) в Казахстані чи газопроводів Газлі - Каган і Янгіер - Ташкент в Узбекистані. По-друге, це вже давно напрошується реконструкція магістрального газопроводу "Середня Азія - Центр" (САЦ). Все йде до того, що з 2011-2012 року східний напрямок стане пріоритетним в експортній політиці ХТЗ як мінімум на кілька років.
Ще в минулому році в заводському трафіку відвантажень за кордон частка Центральної Азії ледь досягала 10%. Але такий низький рівень - скоріше, прикрий виняток. Адже до кризи, навпаки, бували роки, коли більше половини труб великого діаметру завод відправляв саме в цей регіон. Схоже, старі добрі часи повертаються. Хоча постукати у дерево буде незайвим. Саме Центральній Азії сьогодні випала роль найбільш цінного клієнта ХТЗ.
Російський ринок, звичайно, більший, але пробитися туди з кожним роком тяжче. Місцеве трубне лоббі використовує найменші можливості, щоб тіснити імпорт. На внутрішньому ж ринку сильно не розгуляєшся. Він ледве поглинає десяту частину труб, що випускаються в Харцизьку. Щоправда, цілий оберемок замовлень обіцяє заводу модернізація української газотранспортної системи. Але обіцянками ситий не будеш. Ще не вирішено питання з фінансуванням ремонтних робіт на вітчизняній ГТС, українські трубники змушені шукати клієнтуру за кордоном. Переважно на знайомому і давно освоєному післярадянському просторі.
Згідно з оцінками інвесткомпанії Altana Capital протягом 2011-2016 років сукупний попит на ТВД у Центральній Азії складе не менше 4 млн тонн. Пік попиту очікується в 2012-2014. І 15-20% цих потреб може покрити Харцизький трубний завод. Тобто мова йде про ринок збуту ємністю до 800 тис. тонн труб, а при оптимістичному сценарії можна замахнутися і на мільйонний тоннаж. У грошовому вираженні це обіцяє принаймні 1 млрд дол. прибутку, якщо виходити з нинішніх експортних цін на українські ТВД - 1100-1200 дол./тонн. Але Altana Capital прогнозує, що вони будуть повільно, але вірно дорожчати.
У той же час цінова політика - один із коронних козирів ХТЗ, що допомагає вигравати у конкурентній боротьбі. Перш за все, у російських суперників - нехай не на їх полі, але за межами Росії дуже часто. Справа в тому, що Харцизькі труби при тій самій (а часто і кращій) якості на 15-20% дешевші. Цьому є два пояснення. З одного боку, ХТЗ виводить у прайсах більш привабливі ціни, ніж російські трубні заводи. Власники ж останніх більше сподіваються на урядові преференції. З іншого боку - ХТЗ надійно забезпечений власним штрипсом (в рамках холдингу "Метінвест"), а ось його конкуренти в основному змушені шукати трубну заготовку на стороні. Завдяки симбіозу двох цих чинників, Харцизький трубний завод має дуже високі шанси і далі підкорювати серця центральноазіатських нафтогазових баїв.
І не тільки він. За ХТЗ, як за паровозиком, на призабуті східні ринки, цілком ймовірно, потягнуться й інші українські компанії: виробники обладнання, сервісні, проектні організації. Зокрема, Сумське машинобудівне об'єднання ім.Фрунзе практично не полишало цей регіон. А прокладка газопроводу "Схід - Захід" здатна принести йому свіжі солідні замовлення. Так, вже заплановано будівництво трьох нових компресорних станцій в рамках проекту - в Белеку, Сердарі і Гумдагу. Досі облаштування газопровідних КС в Туркменістані без участі фрунзенців не проводилося.
Перелік компаній, потенційно здатних приєднатися до будівництва трубопроводу "Схід - Захід" та інших подібних інфраструктурних проектів у Центральній Азії, можна доповнити і Запоріжтрансформатором, АвтоКрАЗом, НВО "Зоря-Машпроект" та ін. Головне - тримати руку на пульсі цього ринку, який прокидається.
Олег Дорожовець
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
