782
Віхи тижня
— Енергетика
Українському президентові доводиться маневрувати у пошуках дешевого газу і взаєморозуміння з Європейським Союзом. Уряд випромінює оптимізм щодо бюджету-2012 в промислових обсягах. Міліцейський спецназ почав полювати на футболки.
Між Сциллою і Харибдою
Віктору Януковичу не позаздриш. Навряд чи глава держави, що одержав всю повноту влади в Україні, з доброї волі почав зовнішньополітичне протистояння на два фронти. Так склалося історично.
На початку тижня здавалося, що вихід з енергетичної кризи знайдений: в Ашхабаді Януковича приймали зі східною привітністю і навіть погодилися експортувати газ за прийнятною ціною. Але одного бажання двох президентів мало, щоб мільярди кубометрів "блакитного золота" з туркменських свердловин були доставлені на підприємства вітчизняної металургії і хімпрому. Просити в Росії дозволу використовувати її ГТС - означає наразитися на неввічливу відмову. Показово, що топ-менеджер Газпрому Голубєв оперативно відмовився від ініціативи Януковича щодо будівництва "Південного потоку" на українській території. Будівництво і нового газопроводу, і терміналу для прийому зрідженого газу вимагає чималих коштів і часу.
Причини оперативності росіян зрозумілі: під патронатом Путіна Газпром розширив коло акціонерів будівництва "Південного потоку" за рахунок ряду найбільших європейських компаній. Правда, зовсім не факт, що така самодіяльність великого бізнесу спаде до смаку Єврокомісії, проте російський прем`єр поспішив висловити неприхований скепсис щодо перспектив євроінтеграції України. Чи варто дивуватися, що на чергову зустріч Yalta European Strategy ніхто з впливових російських бізнесменів і політиків не приїхав.
І, власне, марно, адже на ній представники європейського політичного бомонду провели майстер-клас з виховання в українському президентові хороших манер і джентельменського ставлення до переможеного супротивника. Напередодні Януковичу дзвонила канцлер Німеччини Ангела Меркель, писали єврокомісар Кетрін Ештон і держсекретар США Хіларі Клінтон. Президент Європейської народної партії Вільфред Мартенс дві години умовляв Віктора Федоровича прямо на Банковій. Всі згадані політики просять про одне, хай і з різним ступенем категоричності: випустити Юлію Тимошенко з-під арешту і надати їй можливість взяти участь в парламентських виборах. У такій визначній компанії "самбіст" Геннадій Москаль із законопроектом про амністію Тимошенко і Луценку якось загубився. Європейські політики відверто заявляють, що в іншому випадку угода про асоціацію Україна - ЄС може торпедуватися до підписання. Спроби представників української влади знайти слова виправдання і використовувати тезу про незалежність суду європолітики зустрічають з неприхованим скепсисом, нагадуючи, що оскільки Україна стала на шлях євроінтеграції, то повинна грати за прийнятими в Старому Світі правилами.
Леонід Кучма, котрий опинився в Ялті на правах тестя спонсора заходу, підсолодив пігулку Януковичу, зазначивши, що той у 2004 році виграв президентські вибори. Заразом Леонід Данилович порадив Віктору Федоровичу зробити те, до чого у нього самого руки не дійшли: остаточний вибір між Росією і Європейським Союзом. Не виключено, що після таких "шкідливих порад" підсудний Олексій Пукач заявить, що наказ убити Гонгадзе Кучма йому віддав особисто, в президентському кабінеті.
Бюджетний оптимізм
Уряд тим часом незвично рано розглянув проект бюджету наступного року, підкріплений Державною програмою економічного і соціального розвитку. Прем`єр Микола Азаров обіцяє бюджетникам серйозне підвищення зарплат, решті громадян - скорочення державного боргу, а учасникам форуму Yalta European Strategy - неможливість дефолту України за нинішньої влади.
Прагнення влади скорочувати обсяги імпорту газу, безумовно, радує, засмучує тільки неминучість підвищення його ціни для споживачів. Та і сам проект бюджету потрібно читати з урахуванням того, що через рік пройдуть парламентські вибори, на яких Партії регіонів (читай - уряду Азарова) відступати нікуди.
"Беркут" рве футболки
Деколи здається, що українській владі не вистачає зовнішньополітичних проблем, і вона сама собі придумує нові усередині країни. Який сенс був у нападі бійців "Беркуту" на співробітників пресованої УБОЗом фірми "Простопринт", що вирішили в центрі столиці поширювати футболки з речівкою, що стала відомою мільйонам українців "Спасибо жителям Донбасса" (без нецензурного продовження), знають тільки організатори силової акції. Безпосередніх виконавців у погонах трохи шкода, а ініціаторів "польоту "Беркута" над "ПростоПринт" - анітрохи. Влада, що починає боротися з футболками, речівками та іншими подібними речами, нікому, окрім самої себе, не зможе довести свою силу. На цьому фоні навіть звільнення шефа Харківського УВС, підлеглі якого торгували зброєю, виглядає не справедливим покаранням, а елементом антикризових дій.
Євген Магда
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
