1593
Ймовірність реалізації проекту "Набукко" висока як ніколи
— Енергетика
Ймовірність початку здійснення проекту "Набукко" висока як ніколи. Незважаючи на те, що Росія активно нав'язує Європі свій черговий проект "Південний потік" здійснення проекту "Набукко" має більш високу вірогідність завдяки новим, і не останнім, відкриттям ресурсів газу в Каспійському морі, а також збільшенню шансів поставки в "Набукко" туркменського газу.
Партнери проекту "Південний потік" відхрещуються від слова "альтернативний" європейському проекту "Набукко", і наполягають на тому, що цей газопровід є додатковим джерелом і маршрутом поставки природного газу до Європи. Однак, 15 вересня 2011 р. керівництво енергетичної галузі ЄС в особі комісара з питань енергетики Еттінгера визнало, що проект "Південний потік" - спроба Росії перешкодити розвитку альтернативного газопроводу "Набукко", будівництво якого ще не почалося, однак активно підтримується Європою. Так само Еттінгер дав зрозуміти, що "Південний потік" не змусить ЄС відмовитися від "Набукко", мета якого - диверсифікувати поставки газу на європейський ринок.
Як пояснив експерт, на відміну від свого конкурента, газопровід "Набукко" призначений диверсифікувати як джерела постачання газу до Європи так і маршрути транспортування ресурсу, тоді коли "Південний потік" відкриє лише новий маршрут поставки того ж російського газу.
На сьогодні ресурсною базою газопроводу "Набукко" є Азербайджан, а саме його шельфове родовище "Шах Деніз" із запасами близько 1,2 трлн.куб.м, хоча спочатку розглядався Іран.
На початку вересня 2011 року французька компанія Total оголосила про виявлення великих запасів природного газу та конденсату на родовищі "Абшерон" в азербайджанському секторі Каспійського моря. Було оголошено, що потенційні запаси цього родовища становлять 350 млрд.куб.м газу і 45 млн. т конденсату.
Таким чином, виявлення великих запасів газу на родовищі "Абшерон" може зіграти позитивну роль не тільки в питанні реалізації проекту "Набукко", але й для інших проектів "Південного газового коридору", в який входять проекти: Транс-адріатичний трубопровід (TAP ), Інтерконнектор Туреччина-Греція-Італія (ITGI), а також можливий Інтерконнектор Азербайджан-Грузія-Румунія (AGRI), які призначені диверсифікувати поставки природного газу до Європи.
Не слід забувати також і про те, що існують проекти поставки в систему "Набукко" іранського, іракського і єгипетського газу. Транспортування газу цих країн характеризуються високими ризиками, проте не виключаються.
За словами експерта, найбільш реальним джерелом газу для "Набукко" та інших проектів "Південного газового коридору" є Туркменістан, який зараз не обтяжений виконанням зобов'язань перед РФ і завдяки цьому активно розвиває як нову ресурсну базу, так і нові маршрути транспортування ресурсу . Останніми вдалими прикладами цього є виявлення і початок розробки гігантського, одного з найбільших в світі, родовища Південний Елотен-Осман із запасами близько 16 трлн.куб.м, введення в експлуатацію нового газопроводу "Туркменістан-Узбекистан-Казахстан-Китай" потужністю 40 млрд. куб.м/рік, а також початок будівництва газопроводу "Схід-Захід", який виведе газ нових найбільших родовищ Туркменістану на узбережжі Каспію, після чого перспектива реалізації проекту "Транс-каспійський газопровід" матиме реальні обриси, а проекти "Південного газового коридору" і, зокрема, газопровід "Набукко" - більш ніж достатній обсяг ресурсу.
"Транс-каспійський газопровід" - найважливіша артерія для "Набукко"
"Транс-каспійський газопровід", протяжністю близько 300 км, планується прокласти від туркменського берега Каспію до азербайджанського. Переговори Туркменістану з ЄС та іншими країнами про будівництво цього газопроводу ведуться з кінця 90-х років минулого століття. Тоді вартість проекту оцінювалася в $3 млрд.
У 2007 р. консорціум компаній MottMcDonald Ltd (Великобританія), Kantor Management Consultants (Греція), KLC Law Firm (Греція), ASPI Consulting Engineers (Азербайджан) підготували попереднє техніко-економічне обґрунтування можливих шляхів транспортування газу з Туркменістану до Європи в рамках проекту INOGATE.
Найбільш пріоритетним маршрутом розглядалося дно Каспійського моря. Попередня вартість будівництва підводного газопроводу (в цінах 2007 р. на послуги та матеріали) склала $11,5 млрд. При цьому його пропускна здатність передбачалася на рівні до 22 млрд.куб.м газу в рік.
Однак, цілком ймовірно, що параметри "Транс-каспійського газопроводу" будуть переглянуті в бік збільшення до 40 млрд.куб.м/рік. Керівництво Туркменістану вже заявляло про готовність поставляти для проекту "Набукко" щорічно обсягом до 40 млрд.куб.м газу, з яких 10 млрд.куб.м може забезпечити малазійська компанія Petronas, яка працює на морському блоці Туркменістану, а інший обсяг може бути забезпечений за рахунок споруджуваного газопроводу "Схід-Захід".
Слід нагадати, що рівно рік тому 16 вересня 2010 р. Президент Туркменістану заявляв про те, що будівництво газопроводу "Схід-Захід" пов'язане з будівництвом "Набукко".
Будівництво газопроводу "Схід-Захід", протяжністю 1000 км, потужність 30 млрд.куб.м/рік, було розпочато в травні 2010 р. держконцерном "Туркменгаз" і "Туркменнебітгазгурлушік" (Туркменнафтогазбуд) за рахунок держконцерну "Туркменгаз".
Спорудження газопроводу намічено завершити в червні 2015 року. Приблизна вартість газопроводу становить більше 2 млрд.дол.
Як повідомили світові ЗМІ, 13 вересня 2011 року Рада Європейського союзу ухвалила рішення щодо затвердження мандату, наданого Європейською комісією для переговорів про угоду з правової бази з Азербайджаном і Туркменістаном з "Транс-Каспійського газопроводу". Еттінгер позначив цей проект як великий проект "Південного газового коридору", необхідний для доставки газу з нових джерел Каспійського регіону до Європи, зазначивши наміри домогтися його реалізації якомога швидше.
Надання мандата є важливим етапом у реалізації проектів "Південного газового коридору", а також першим оперативним рішенням у рамках єдиної зовнішньої енергетичної стратегії ЄС. Під час переговорів з Азербайджаном і Туркменістаном ЄС має намір обговорити угоду з викладом правових зобов'язань сторін, двосторонніх домовленостей, необхідних Туркменістану і Азербайджану для будівництва та експлуатації "Транс-каспійського трубопроводу", а також обговорити правову базу, яка буде застосовуватися до питання заповнення трубопроводу газом з Туркменістану, у тому числі визнання комерційних угод.
Однак, як зазначає експерт, ентузіазму та оптимізму Туркменістану, Азербайджану та ЄС щодо швидкої реалізації проекту не поділяють Росія та Іран.
Згідно зі спільною заявою міністра нафти Ірану Гасемі та міністра енергетики РФ Шматко 13 вересня 2011 р. прозвучала єдина позиція двох країн, яка полягає в недопущенні будівництва будь-яких газопроводів у Каспійському морі. Основним аргументом країн стала потенційна небезпека заподіяння шкоди екології Каспію. Що і є тією самою негативною реакцією, хоча при будівництві Росією "Блакитного потоку" (з Росії до Туреччини по дну Чорного моря) ніхто не використовував терміна "недопущення".
Безумовно відомо, що технічні умови прокладки "Транс-каспійського газопроводу" більш вигідні, ніж прокладки трубопроводу за проектами "Блакитний потік" і "Південний потік", що пояснюється відносно невеликими глибинами на Каспії та більш сприятливим природним середовищем, у порівнянні з Чорним морем.
Таким чином, достовірність планів поставок туркменського газу та будівництва "Транс-каспійського газопроводу" значно прискорять реалізацію проектів "Південного газового коридору". Однак, протистояння Росії та її союзника Ірану навряд чи вдасться уникнути, що затягне без того розтягнуті терміни, зокрема газопроводу "Набукко", принципові рішення щодо якого відкладаються не раз і не перший рік.
Олександр Лактіонов
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
