1682
Захід Європи?
— Казна та Політика
Європа, особливо питання, пов'язані з можливим дефолтом Греції, були в центрі уваги протягом всього тижня, що минає. Правда, після звісток про те, що Греція залишиться в єврозоні, і ратифікації угоди про надання їй допомоги розміром 109 млрд євро ринки по всьому світу дещо підбадьорились.
Європейський індекс FTSE 100 у п'ятницю станом на 13:55 підріс на 0,83% до 5 381,59 пункту, американський Dow Jones додав 1,66% до 11 433,18 пункту, японський Nikkei підскочив на 2,25 % до 8 864,16. Проте багато аналітиків називають це лише тимчасовим перепочинком і вважають, що Європі належить вирішити ще чимало проблем. Сумніваються в тому, що допомога Греції виправдана, й інші країни Євросоюзу. Так, представники монетарної влади Фінляндії зробили прогноз, що рада міністрів економіки і фінансів країн ЄС (Екофін) 16 вересня не зможе вирішити суперечки навколо гарантій під позики, надані Греції як підтримка для виходу з боргової кризи. Міністр фінансів Австрії Марія Фектер і зовсім стверджує, що дефолт Греції міг би бути найбільш оптимальним вирішенням її проблем.
Інші країни Євросоюзу також перебувають насторожі: в п'ятницю Польща з одного боку і Європарламент з іншого погодили в Страсбурзі поправки до запропонованого Єврокомісією рік тому законодавчого пакету, націленому на значне посилення бюджетно-фінансової дисципліни.
ЗМІ весь тиждень міркували про те, яке ж майбутнє єврозони і, зокрема, європейської валюти. Кореспондент CNN Бен Руні в своїй статті виділив п'ять аспектів боргової кризи Греції. По-перше, недостатньо ефективною буде угода про збільшення Європейського фонду фінансової стабілізації (EFSM), метою якої було знизити волатильність ринку суверенних боргів. Автор статті посилається на думку аналітиків про те, що 440 млрд євро, які має фонд, явно недостатньо на той випадок, якщо допомога буде потрібна також Іспанії, що відчуває боргові проблеми. Крім цього, дана угода чекає на ратифікацію країн - членів Євросоюзу, зокрема Німеччини (29 вересня), Австрії та Нідерландів.
По-друге, Руні зазначає у своїй статті стурбованість ринків ситуацією не тільки в Греції, але і в Італії. Автор підкреслює, що незважаючи на те, що італійська економіка вважається "занадто великою, щоб потерпіти крах" і в неї відносно невеликий бюджетний дефіцит, але при цьому її зовнішній борг перевищує 120% від річного ВВП країни.
По-третє, як і раніше під тиском перебувають європейські банки. Нагадаємо, рейтингове агентство Moody's 14 вересня знизило рейтинги найбільших французьких кредитних організацій - Societe Generale і Credit Agricole. Це може призвести до проблем із залученням ними капіталу на міжбанківському ринку. Займати гроші їм стане складніше, навіть незважаючи на готовність кредитувати з боку Європейського центробанку (ЄЦБ).
По-четверте, економічний стан країн єврозони також вселяє побоювання. Так, ЄЦБ знизив недавно прогнози економічного зростання єврозони до 1,4-1,8% в 2011 році і до 0,4-2,2% в 2012-му. Навіть лідер єврозони - Німеччина - за підсумками II кварталу поточного року показала лише 0,1% економічного зростання, хоча ще в I кварталі цей показник становив 1,3%.
І, по-п'яте, всі ці чинники змусили аналітиків задуматися про те, що Євросоюзу необхідно кардинально змінити принципи своєї роботи. Європейські лідери неодноразово заявляли, що збережуть свою валюту будь-що, але, як вважає експертне товариство, єврозоні необхідно всіма способами посилювати процеси інтеграції в даному економічному регіоні.
Порятунок євро - дійсно завдання першочергової важливості, враховуючи, наскільки взаємопов'язані між собою світові фінансові системи. Наприклад, керівний директор компанії Westwood Capital в інтерв'ю кореспонденту DailyFinance зазначив, що кожне нове досягнення у боротьбі з борговою кризою в Європі сприяє ринковому зростанню і в цей час увага ринків зосереджена зовсім не на американській економіці, а звернена, перш за все, у бік Європи.
Дійсно, у вирішенні боргової кризи в Європі готові взяти участь як Азія, так і Латинська Америка. Зокрема, цього тижня з ініціативами допомоги єврозоні виступили Китай і Бразилія. Лідер КНР Чжан Сяоцянь заявив, що Китай має намір розглянути можливість збільшення обсягів купівлі Китаєм бондів країн єврозони.
Втім, аналітики відзначають, що всі наміри країн допомогти Європі насправді обумовлені прагненням диверсифікувати свої портфелі, оскільки вони шукають інших способів вкладень своїх засобів крім облігацій Мінфіну США, які стрімко падають в дохідності. Таку точку зору висловив в інтерв'ю кореспонденту CNN Полу Ла Моніке, керівник фонду T. Rowe Price Strategic Income Fund Стівен Хьюбер. Облігації європейських країн, на думку експерта, можуть все одно принести відчутну вигоду країнам, що розвиваються.
Ще один привід для країн, що розвиваються скуповувати європейські бонди - це прагнення не допустити фінансового краху за зразком 2008 року. Професор Коледжу імені Мендози Університету Нотр Дам Джеффрі Бергстранд зазначив, що "благополуччя Європи - в інтересах країн". Як країни БРІК, так і Китай вельми зацікавлені в стабільності єврозони.
Втім, глава відділу інвестицій компанії Barclays Wealth Аарон Гурвіц скептично ставиться до планів скупки Китаєм європейських облігацій і вважає, що краще б їм купувати побільше німецьких бондів, оскільки вони набагато надійніші за бонди PIIGS (скорочення, схвалене для європейських країн з великим держборгом - Португалія (P), Італія (I), Ірландія (I), Греція (G), Іспанія (S)). Крім того, і скупка Китаєм західних інструментів викликала критику експерта: він каже, що краще б КНР зменшити свій запал і замість покупки бондів трохи підвищити курс власної валюти, що дозволило б Європі і США збільшити експорт у Китай. А це оживило б і глобальну економіку, впевнений Гурвіц.
Аналітики відзначають, що традиційний розклад сил в світі сьогодні змінився: економіки США і Європи стають все більш нестабільними, а країни, що розвиваються, навпаки, набирають темпів. У таких умовах все більше питань виникає про майбутнє євро як світової валюти.
Кореспондент журналу Time Майкл Сайві у своїй статті заявив, що колапс євро так чи інакше неминучий. Він вказує на те, що на момент появи євро він був в перш за все способом вирішити практичні проблеми і дозволити країнам на кшталт Португалії, Ірландії чи Греції зайняти побільше, а, скажімо, Франції - нав'язати свої бюрократичні норми менш організованим сусідам. Німеччина, в свою чергу, отримала можливість прив'язати свою економіку до економік слабших Італії, Іспанії та Греції, субсидуючи їх для того, щоб вони купували потім дорогу німецьку продукцію. Але в підсумку євро з практичної валюти обернувся для країн єврозони економічним тягарем: одні не знають, як вибратися з боргів, іншим доводиться брати на себе борговий тягар слабших "товаришів по нещастю".
Сайві бачить чотири варіанти розвитку подальших подій навколо євро.
1. Все залишається як є. Коли заборгованість досягає певних меж, то її вже неможливо виплатити, а Іспанія та Італія, можливо, рухаються в тому ж напрямку, що і Греція. Але Німеччині допомога країнам, що заборгували, в якийсь момент виявиться вже не під силу.
2. Створюється уніфікована система для всієї єврозони. На думку автора, це єдине здорове рішення для даного економічного регіону в довгостроковій перспективі. Хоча це може призвести до того, що Німеччина почне диктувати свої умови Греції, Італії та Іспанії, а таким країнам, як Франція, доведеться на шкоду своїм національним ідентичностям розчинитися в загальноєвропейському "котлі". Автор вважає подібний результат справи "малоймовірним".
3. Сильні країни все-таки виключають слабкі країни на зразок Греції з єврозони. З точки зору автора, це найбільш ймовірний сценарій (втім, Меркель і Саркозі поки що заявляють про протилежне. - прим. ред.). У цьому випадку в сильних країн все одно виникнуть проблеми, оскільки борги країн, що можуть оголосити дефолт і виключених тому з єврозони, номіновані в євро, і, таким чином, сильні країни, що залишаться в єврозоні, все одно так чи інакше повинні будуть або реструктуризувати позики, або надавати допомогу проблемним банкам в євро.
4. З єврозони вийдуть Німеччина та інші сильні країни. Цей результат менш вірогідний, але якщо це відбудеться, то євро істотно подешевшає, адже без сильних учасників єврозони слабшим країнам з їх проблемними економіками доведеться послабити євро. Втім, здешевлений євро дозволить залишилися поліпшити своє економічне становище та знизити розміри їх державних боргів. По інший же бік Євросоюзу, що розколовся, залишиться провідна Німеччина в оточенні країн-супутників. У більш оптимістичному варіанті до цих країн увійдуть Польща, Словаччина і Чехія з тим, щоб стримувати підвищення курсу нової німецької валюти, якщо така з'явиться. Такий варіант розвитку подій викликає в пам'яті невеселі історичні паралелі. "Тільки не потрібно називати нову економічну зону "Німецьким рейхом", - сумно жартує Сайві.
Автор Time бачить порятунок єврозони тільки в уніфікації її фінансової системи, всі інші заходи призведуть до нових потрясінь і дефолтів.
А тим часом на конференції міністрів фінансів і глав центробанків Євросоюзу у Вроцлаві (Польща), де бере участь і міністр фінансів США Тімоті Гейтнер, обговорюються різні аспекти виведення Європи з кризи, можливості створення єдиної єврооблігації, роль ЄЦБ у боротьбі з кризою та інші питання. Як відзначає у своєму матеріалі кореспондент MarketWatch Вільям Уотс, здатність Греції впоратися зі своїм бюджетним дефіцитом поряд з можливостями EFSF та ефективністю дій ЄЦБ як і раніше викликає сумніви.
Наталія Черкашина
За матеріалами: Банки.ру
Поділитися новиною
