4002
Банкірів примусили "постувати"
— Казна та Політика
Станом на 30 серпня поточного року залишки коштів на кореспондентських рахунках українських фінустанов знизилися до рекордно низького значення в 12,17 млрд грн. У січні-березні середні залишки на зазначених рахунках в середньому перебували на рівні 22,5 млрд грн. Настільки низьким рівень банківської ліквідності не був з 2006 року.
"Де гроші, Зін?"
Про причини падіння цього показника дискутують профільні експерти. Вони називають декілька факторів, що вплинули на різке зниження обсягу коштів на коррахунках. Перший - здійснення бюджетних платежів (здається, справді вплинуло, але настільки радикально позначитися не могло). Другий - вилучення бюджетних коштів з рахунків у банках на єдиний рахунок Держказначейства (очевидно, вплинуло дуже сильно, тому що на рахунках уряду акумульовано близько 35 млрд грн). Третій - бажання Нацбанку знизити інфляцію і тиск на курс валюти шляхом політики "грошового стиснення". На мій погляд, намір Кабміну мінімізувати знецінення нацвалюти за допомогою монетарного механізму є найбільш вірогідним поясненням того, що відбувається. Вважаю, що керівництво уряду, реагуючи на загрозу зростання споживчих цін, могло піти на простий і начебто ефективний крок - вилучити з ринку левову частку грошової маси. До чого можуть призвести такі дії, якщо подібна тактика набуде системного характеру? У першу чергу, до дефляції. А от потім...
Зробити вибір
Але спочатку давайте розберемося: що для економіки менш шкідливе - інфляція чи дефляція? Протягом багатьох десятиліть ворогом номер один для більшості країн вважалася інфляція. Населення скаржилося на безперервне зростання вартості товарів, послуг і постійне знецінення грошей. Рівень інфляції визначали банківські відсотки на вклади та позики, ситуація на ринку цінних паперів, ціни на житло і розміри заробітної плати.
Коли інфляція спостерігається протягом тривалого часу, люди звикають до неї, в результаті чого процес починає розвиватися в режимі самопідтримки. Очікуючи в майбутньому зростання цін, продавці заздалегідь призначають більш високу вартість товарів, банки підвищують відсоток для позичальників, а працівники "сьогодні" вимагають "завтрашньої" зарплати. Впевненість у подорожчанні життя (інфляційні очікування) сама по собі провокує це зростання, навіть якщо інші фактори перестають діяти. Це дуже негативно діє на суб'єкти економічної діяльності, породжує невпевненість у завтрашньому дні у інвесторів, виробників і споживачів.
До речі, інфляцію не стимулюють кредити, як це нам часом розповідають представники вітчизняної фінансової влади. Кредит не створює нових грошей, а лише перерозподіляє їх. Звісно, якщо позичальники своєчасно погашають борги. У нас же на даний час, штучно знижуючи ліквідність банківської системи, на корені рубають можливість відновлення кредитування. Але про негативні наслідки цього нижче.
Перейдемо до роз'яснення антоніма інфляції. Під дефляцією економісти мають на увазі тривале падіння оптових і роздрібних цін. Причина такого явища - надвиробництво товарів або скорочення купівельної активності населення і підприємств, або сукупність цих факторів.
Купівельна спроможність знижується через зменшення кількості наявних грошових коштів. Жорсткі умови конкуренції змушують виробничі компанії, щоб утриматися на плаву, пропонувати покупцю товари за зниженими цінами. Іноді на рівні собівартості, а то й нижче. Якщо ситуація не змінюється на краще тривалий час, виробники починають скорочувати обсяги випуску товарів і, отже, штат співробітників.
Чи варто запитувати - чи добре це? Думаю, що все ж варто, тому що нинішні дії влади щодо різкого стиснення грошової маси (саме на це і вказує істотне скорочення коштів на коррахунках банків) призведуть саме до дефляції. І це явище буде першою, але не останньою неприємністю.
Кредитний зашморг
Перерахую декілька негативних наслідків дефляції, якщо вона все-таки станеться в Україні (а саме до цього ведуть дії фінансової влади країни). По-перше, зниження оптових і роздрібних цін на товари і послуги неминуче призведе до скорочення прибутку великих підприємств і малого бізнесу, змусить підприємців скорочувати штати і заробітну плату. Болючого удару буде завдано і по фінансовому ринку. По-друге, промислові компанії і виробники аграрної продукції зазнають величезних збитків на обслуговуванні банківських позик, оскільки їхні умови були зафіксовані до падіння цін (поки що можливого) на промислову та сільськогосподарську продукцію.
По-третє, штучне скорочення обсягу коштів у банків вже призвело до різкого ускладнення ситуації на ринку внутрішнього держборгу - фінансовим установам елементарно нема за що купувати ОВДП (облігації внутрішньої державної позики). Нарешті, по-четверте, попит на товари, незважаючи на їх дешевизну, може довго не повертатися на колишній рівень - покупці просто будуть чекати, коли товари ще більше впадуть в ціні (дефляційні очікування). Попутно нагадаю, що Велика депресія у США в 1930-х роках супроводжувалася аж ніяк не інфляцією, а саме різкою і глибокою дефляцією.
Дефляція має й інші негативні макроекономічні наслідки: зниження рівня цін і зростання цінності національної валюти зменшують стимули до виробничого інвестування та ускладнюють виплату зовнішніх боргів. Тому ідеальними умовами для розвитку ринку експерти вважають стабільність цін, коли немає ні інфляції, ні дефляції. Проте в нашій країні золота середина буває, мабуть, тільки в казках. Внаслідок цього більшість економістів визнають: якщо дивитися на речі реалістично, найбільш сприятливе для економічного розвитку помірне зростання цін, що перебуває в межах 1-1,5% на рік.
Що ж ми вже маємо безпосередньо в результаті проведеної політики "грошового стиснення"? Ставки за кредитами "овернайт" (основний індикатор ринку міжбанківського кредитування) піднялися до рівня 15% річних. Виходячи з цього, ставки за кредитами "овердрафт" (банки згідно з договором надають їх підприємствам автоматично, але в межах затвердженого ліміту суми) підскочили до рівня в 25-28% річних. Щодо середньострокових кредитів... Чи має сенс взагалі говорити про них, якщо "нічний" кредит коштує стільки, що юридичні особи вдаються до цієї послуги лише у виняткових випадках. Завдяки штучно створеному дефіциту грошей в Україні ставка по піврічних кредитах у гривні перебуває на рівні 32-35% річних. Вам відомі легальні види бізнесу, які в нинішніх умовах наджорсткої конкуренції настільки рентабельні, що дозволяють виплачувати такі відсотки за позикою?
Зате точно відомі найближчі наслідки політики "грошового стиснення", яку зараз проводять в Україні, нехай навіть з благими намірами (в усякому разі, її ініціатори так гадають). Намагаючись не допустити зростання цін і зниження курсу гривні методом вилучення з ринку фінансів, влада сильно ризикує не досягти цих цілей. Оскільки істотна частина витрат в українській економіці формується поза нею (паливна складова як найбільш яскравий приклад). До того ж хронічне і постійне зростання від’ємного сальдо торговельного балансу все одно має призвести до певного ослаблення нацвалюти. Зате задушити в зародку і без того анемічне промислове зростання уряду напевно вдасться: підприємства, позбавлені можливості залучення більш-менш дешевих кредитів, не тільки не зможуть реалізовувати інвестиційні проекти, а й відчувають дефіцит обігових коштів, що зробить неможливим збереження обсягів виробництва на нинішньому рівні.
Поки ще не пізно зупинитись
Якщо вилучення грошей з економіки, що спостерігається в даний час, не є короткочасним процесом, який викликаний якимись кон'юнктурними причинами, стає не по собі від перспектив повернення основних економічних показників країни в траєкторію зниження. Борючись із зростанням цін радикальними методами (апологети австрійської школи економіки були б у "захваті" від такої формули: немає грошей - немає і інфляції), можна заподіяти набагато більш серйозної шкоди економіці країни.
Безрадісність перспективи "грошового стиснення" змушує зробити деякі висновки. На мій погляд, уряду варто було б припинити спроби вирішувати складні проблеми примітивними методами, наприклад, діяти в площині чистого монетаризму. Якщо Кабмін зробить фінансові ресурси ще більш дефіцитними, частина економічних суб'єктів благополучно відімре, а решта рано чи пізно почне цінову гонку, тому що зниження обсягів виробництва в підсумку призведе до дефіциту товарів. Гарного кінця у таких казок не буває.
Людвіг Мізес
За матеріалами: ВВ
Поділитися новиною
