170
Експерт: Українські системи теплопостачання потребують комплексної модернізації
— Енергетика
Українські системи теплопостачання потребують комплексного підходу до модернізації, вважає директор європейсько-українського енергетичного агентства (ЄУЕА) Олена Рибак.
"Сьогодні теплопостачальні компанії України часто готові інвестувати наприклад 100 тис. грн в котел, який окупиться за 4-5 років і заощадить 5-10% енергії, замість того що б комплексно модернізувати систему. Це схоже на латання дір у решеті. В ідеалі потрібно починати з утеплення будівлі, установки теплопунктів, проізольованих труб, і тільки тоді, розуміючи який обсяг реального споживання можна модернізувати котельню", - сказала вона.
За її словами, такий поетапний підхід у невеликих мікрорайонах (30 будівель та 2 км труб) може обійтися в 2-3 млн євро і окупитися в середньому за три роки при цьому показник енергозбереження сягає 50%. "Початкова інвестиція більше, але вона економічно обґрунтована. Надметою для реалізації енергоефективних проектів у секторі теплопостачання має стати довгострокове бачення, а не просто модернізація інфраструктури, тільки тоді ми можемо забезпечити створення ринку ефективного використання енергії", - вважає експерт.
За словами директора ЄУЕА, для того, щоб реалізований проект модернізації мав середній показник збереження енергії 50% необхідні: по-перше - модернізація житлового фонду (утеплення будинків), по-друге - встановлення індивідуальних теплопунктів у кожному будинку (економія від 15% до 25%). Ще два необхідних пункти мотернізаціі включають заміну труб на переізолюування і перехід від 4-х трубної на 2-во трубну систему (економія від 10% до 15%), а також модернізацію котельні, коли є розуміння який обсяг реального споживання енергії (економія від 5 % до 10%).
"У першу чергу необхідно орієнтуватися на надання комфортних послуг споживачам, у результаті у людей сформується розуміння того, за що вони повинні платити більше. На жаль, сьогодні велика частина проектів все ще орієнтується на виробництво (Supply driven development), а не споживача (Demand driven development). І такий менталітет постачальників технологій, будівельників і споживачів необхідно змінювати", - вважає вона.
Що стосується фінансування подібних проектів енергозбереження на місцевому та державному рівнях, то, за словами Олени Рибак, завдяки змінам до Бюджетного Кодексу України схваленим у серпні 2011 р., муніципалітети знову можуть запозичувати кредитні ресурси у Міжнародних Фінансових Організацій. "Тим не менше, для систематичної реалізації проектів усе ще необхідно мінімізувати ризики, пов'язані зі зміною влади на місцевих рівнях, готувати більш якісні проекти (що відповідають європейським стандартам). Заборгованості підприємств та відсутність кредитної історії є першочерговими перешкодами в залученні коштів, у разі якщо місто або область не можуть виступати "гарантом" кредиту", - зазначила експерт.
Вона також вважає, що є й а альтернативні механізми. "Здача об'єктів в концесію або використання механізмів енергосервісу. Коли зовнішній інвестор укладає договори з теплопостачальною компанією або ОСББ (для будівель) та інвестує в енергоефективні заходи. Для залучення такого роду фінансування за схемою державно-приватного партнерства, а тим більше якщо ми говоримо про іноземних інвесторів - необхідно забезпечити прозорість енергетичного ринку, стабільність інвестиційного клімату, рівні умови для всіх гравців ринку, функціонування незалежного регулятора, визначити довгострокову стратегію розвитку енергетичного ринку країни і підтримувати імідж України серед іноземних інвесторів", - зазначила директор ЄУЕА.
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
