610
Україна отримала перспективу стати частиною Євросоюзу в енергетиці без політичної складової
— Енергетика
Важливість повідомлення Європейської комісії щодо безпеки енергопостачання та міжнародного співробітництва для України очевидна не лише в сенсі констатації її значущості як енергокомунікаційної ланки для ЄС. Україна має унікальну можливість як для просування своїх інтересів, так і для європеїзації свого енергетичного ринку завдяки членству в Договорі Енергетичного співтовариства (ДЕС). У прийнятому документі цим договором надається ключове значення у відносинах зі Східною Європою. Це створює унікальну перспективу стати частиною ЄС в енергетичному відношенні, не будучи його членом в політичному сенсі. Про це заявив директор енергетичних програм Центру "НОМОС" Михайло Гончар.
У той же час експерт відзначає, що насправді не все так просто, як на папері. Якщо стосовно Західних Балкан в ЄС існує більш-менш чітке уявлення про ці країни як про майбутніх членів ЄС - хто раніше (Хорватія), хто пізніше (Македонія), хто значно пізніше (Сербія), але все одно буде прийнята, то стосовно Східної Європи такого бачення немає. Україна, Молдова і Грузія навіть не ідентифікуються повною мірою як європейські країни.
Гончар нагадує, що в Євросоюзі не наважилися назвати програму партнерства з шістьма пострадянськими країнами як Східно-Європейське партнерство, обмежившись розпливчастим - Східне партнерство. Таким чином, країни Західних Балкан мають, на відміну від країн Східної Європи (в даному випадку мова йде про Україну і Молдову як членів ДЕС і про Грузію як спостерігача в договорі), досить сильний стимул для імплементації Договору Енергетичного співтовариства як елемента секторальної інтеграції в ЄС до отримання повного членства.
"Автоматичне розширення ДЕС на Східну Європу без одночасного вирішення питання про європерспективи цих країн, на думку експерта, створює серйозні проблеми в поширенні європейських правил гри в енергетичному секторі. Справа в тому, що, на відміну від Західних Балкан, де існує тільки європейська інтеграційна модель, на Сході є альтернативна модель інтеграції - російська. Власне, її складно назвати інтеграційною, скоріше, це модель реінтеграції пострадянського простору з домінуючою роллю Росії і з одночасною глибокою десуверенізацією країн-сателітів. Ця модель нагадує скоріше "аншлюс" і, природно, неприйнятна для політичних та економічних еліт країн Східної Європи. Але, наприклад, у випадку з Білоруссю ці еліти вже нічого не можуть зробити, процес "аншлюсу" цієї країни пройшов точку неповернення. І як ви пам'ятаєте, ключову роль в цьому зіграли енергетичні фактори" , - відзначає експерт.
На думку Гончара, одним з головних векторів реінтеграції пострадянського простору Росією є саме енергетика. У цьому сенсі Росія кинула виклик Європейському Союзу, прагнучи не лише не допустити розширення європейських правил гри на пострадянський простір, але і вплинути на ЄС з метою перегляду Брюсселем окремих ключових положень європейського енергетичного законодавства, наприклад Третього енергопакету.
У той же час Євросоюз, опинившись перед вибором - просування європейських принципів функціонування енергетичних ринків або відносини з Росією, віддає перевагу другому. Звичайно, більшою мірою це стосується не стільки ЄС в цілому, скільки окремих країн-членів, традиційно орієнтованих на РФ не лише в сфері енергетики, а й політично. Тим самим девальвується цінність принципів ЄС, що дозволяє урядам у східноєвропейських країнах олігархократії ігнорувати або як мінімум зволікати з їх імплементацією, як це яскраво видно на прикладі України, вважає експерт.
Він також нагадав, що Верховна Рада України в липні 2010 року прийняла закон про внутрішній ринок газу, який, власне, і є національним варіантом Другої газової директиви ЄС. Але сам по собі закон без відповідних нормативно-правових актів недостатній. Більш ніж через рік закон так і залишається на папері. З 1 лютого 2011 року Україна - член Енергетичного співтовариства. І знову нічого не відбувається. Відповідно до Протоколу про приєднання України до ДЕС, дедлайн низки важливих позицій - 1 січня 2012 року. Але тільки 3 серпня 2011 року, тобто через півроку після приєднання до Договору Енергетичного співтовариства, і більш ніж через рік після прийняття закону про внутрішній ринок газу, і за півроку до дедлайну з'являється розпорядження Кабінету міністрів №733 "Про затвердження плану заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках ДЕС ".
На думку експерта, так відбувалося тому, що українське керівництво перебувало в полоні ілюзій, що якщо вдалося домовитися з Росією щодо цін на газ в квітні 2010 року, то вдасться і переглянути газові контракти від 19 січня 2009 року. "Потрібно тільки не дратувати Росію європейськими амбіціями і риторикою. Однак, це не спрацювало, оскільки це було ілюзорне уявлення владної команди про російську енергетичну політику", - зазначає Гончар.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
