Ринок сільгосптехніки: або імпорт, або ніяк? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Ринок сільгосптехніки: або імпорт, або ніяк?

Аграрний ринок
1995
В аграрній Україні тільки одне підприємство здатне виробляти комбайни, всього кілька заводів збирають трактори, що мінімум на 20% складаються з іноземних деталей. При цьому виробники вітчизняної сільгосптехніки скаржаться на засилля імпорту і вимагають від уряду ввести на нього високі мита, а їх самих звільнити від податків і допомогти грошима. Аграріям же не залишається іншого виходу, крім як купувати іноземну техніку - і за вартістю, і за якістю вона виявляється більш конкурентоспроможною.
Справи не дуже
За даними голови Державного агентства з управління державними корпоративними правами та майном (колишнє Мінпромполітики) Дмитра Колесникова, сьогодні в Україні, так чи інакше, причетні до виробництва агротехніки 128 підприємств. Але конкурентоспроможними є лише близько десяти з них. Так, комбайни випускає єдине підприємство - "Херсонський машинобудівний завод". "Харківський тракторний завод" і "Південмаш" збирають трактори, на 80% складаються з українських деталей. І це - гарний показник, зазвичай ця цифра не сягає й 50%.
Двигуни для тракторів і комбайнів, як зізнаються вітчизняні сільгоспмашинобудівники, в Україні не виробляють взагалі. Незважаючи на наявні у країни потужності, виробники машин і потенційні виробники двигунів не можуть надати взаємні гарантії щодо забезпечення один одного замовленнями. За словами директорів тракторних заводів, на розробку і серійний запуск лінійки двигунів необхідно 10-15 років. "А врожай потрібно збирати сьогодні", - пояснюють вони використання російської та білоруської продукції.
При цьому українські компанії активно просять уряд підняти ввізні мита на імпорт готової техніки. А заодно надати преференції вітчизняним виробникам сільгосптехніки і допомогти їм грошима. Тобто вони продовжують жити радянськими реаліями, вибиваючи в уряду фінансову підтримку замість того, щоб шукати ринкові шляхи вирішення проблем, і ніби не знають, що Україна вступила до СОТ.
У свою чергу, аграрії не поспішають закуповувати вітчизняну сільгосптехніку, навіть якщо вона дешевша від імпортної. За інформацією міністра агропрому Миколи Присяжнюка, який посилається на дані соцопитування, присвяченого причинам відмови споживачів від української сільгосптехніки, 40% опитаних не влаштовує низька якість. Ще 30% незадоволені низьким технічним рівнем елементної бази, 25% відзначили загальну неконкурентоспроможність техніки.
Як приклад технологічної відсталості можна навести ставлення аграріїв до такого поширеного пристрою як GPS-навігатор. На виставці української агротехніки, що пройшла 2 вересня, представники НДІ ім. Л. Погорілого (головна наукова установа Мінагропрому, де проводяться випробування всієї сільгосптехніки) з особливою гордістю представляли комбайн, обладнаний GPS, і пояснювали, що такі пристрої необхідно встановлювати на всіх машинах. У відповідь на це перший віце-прем'єр Андрій Клюєв зауважив, що GPS уже давно не є технологічною новинкою і пообіцяв, що системами навігації будуть забезпечені всі сільгоспмашини.
Не все гладко і з сервісним обслуговуванням, у зв'язку з чим А.Клюєв дав вказівку всім виробникам сільгосптехніки до 1 грудня 2011 р. забезпечити сервіс своєї продукції по всій Україні, інакше допомоги держави підприємства не дочекаються. Але поки слабо віриться, що вони зможуть за неповні три місяці організувати те, що не змогли зробити за останні 20 років.
Вимушений імпорт
У Держагентстві з корпоративних прав повідомляють, що за останні 10 років вітчизняні виробники агротехніки збільшили обсяги виробництва з 700 млн. грн. до 4,5 млрд. грн. У той же час "Південмашем", за словами представників підприємства, в 2010 р. було продано всього 70 тракторів, хоча ще в середині 1990-х рр. з конвеєра сходило близько 3 тис. машин щорічно, а в радянські часи - 4 тис. на місяць.
При цьому обсяги ввезення імпорту в Україну зростають. Зарубіжна техніка коштує недешево, і тут теж є проблеми із сервісним обслуговуванням, але її продуктивністю користувачі залишаються задоволені, та й асортимент набагато ширший, ніж можуть запропонувати українські підприємства. "В останні роки намітилася тенденція різкого збільшення ввозу сільгосптехніки іноземного виробництва. Якщо у 2000 р. в Україну було імпортовано сільгосптехніки на $141 млн., то вже в 2008 р. він досяг $2,5 млрд. Таким чином, за цей період імпорт зріс у 17 разів, а власне виробництво - лише в 6,4 рази. В результаті сьогодні обсяг імпортної агротехніки на внутрішньому ринку становить 80%, тоді як в 2003 р. він знаходився лише на рівні 30%", - розповідає Д.Колесников. Для захисту українського виробника агротехніки в Держагентстві з корпоративних прав лобіюють ідею про введення 35% ввізних мит на всю ввезену техніку старше 3 років. Правда, зважаючи на членство України в СОТ зробити це буде не так вже просто.
М.Присяжнюк скаржиться, що в Україну масово привозять стару і списану техніку. Так, за його даними, в 2010 р. в країну завезли 1700 зернозбиральних комбайнів, з яких 1100 були б/у. Вік 62% наявних в Україні комбайнів, за його відомостями, перевалив за 20 років. 28% тракторів досягли віку в 15-20 років, а 51% - відслужили понад 20 років.
"Забезпечення агропідприємств сільгоспмашинами становить лише 45% від технічної необхідності. За останні 10 років парк зернозбиральних комбайнів і тракторів всіх марок через фізичну зношеність скоротився вдвічі, а парк кормозбиральних комбайнів - на 70%", - розповідає А.Клюєв.
Держава допоможе?
Щоб виправити ситуацію, за підрахунками А.Клюєва, щорічні поставки сільгосптехніки підприємствам АПК повинні становити не менше 10-15% від нині існуючої кількості. Це, як вважає віце-прем'єр, дозволить оновити машинно-тракторний парк АПК за 6-10 років і забезпечити стабільними замовленнями українських сільгоспмашинобудівників.
У Держагентстві з корпоративних прав порахували, що на підтримку українського сільгоспмашинобудування щорічно протягом 5 років потрібно буде виділяти по 1% від видаткової частини держбюджету. Зокрема, за його підрахунками, по 1 млрд. грн. спрямовуватиметься на закупівлю вітчизняної техніки на умовах фінансового лізингу та на часткову компенсацію кредитів, що видаються виробникам сільгосптехніки. Ще 500 млн. грн. повинні йти на закупівлю зернозбиральних комбайнів. При цьому, за його словами, розрахунки зроблені виходячи з того, що вся агротехніка буде вироблятися серійно, тоді як сьогодні техніка часто виявляється дорогою і неконкурентоспроможною через те, що не виробляється серійно.
Скільки необхідно коштів на модернізацію українських підприємств, що виробляють агротехніку, поки ніхто не підрахував, але за останні 5 років, як розповів Д.Колесников, машинобудівники витратили на це понад $700 млн. Однак зношеність їхніх основних фондів становить 65-80%, тоді як у Європі вона в середньому дорівнює 15-25%. Щоб допомогти машинобудівникам, А.Клюєв доручив розробити законопроект про звільнення від мита та податків імпортованих технологій і устаткування для реконструкції підприємств. Правда, стан багатьох підприємств такий, що їх простіше не відновлювати, а будувати заново.
Наталія Тарасова
За матеріалами:
FundMarket
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас