1512
Вигідний захист
— Енергетика
Разом з календарним літом закінчилася дія знижених ставок акцизного збору на бензин і дизельне паливо, які уряд був змушений знизити під тиском світових цін на нафту в квітні цього року. Проте державі потрібні гроші на інфраструктурні проекти в рамках підготовки до Євро-2012, а паливні податки згідно бюджетним документам саме і покликані піти на ці потреби.
Необхідність гнучкого реагування на виклики світового ринку спровокувало зіткнення урядових важкоатлетів, а вересневе повернення до старих ставок і очікуване зростання цін підключили до цієї дискусії і широкі маси громадськості, а точніше, звичайних споживачів палива на бензоколонках. Крім цінових перспектив, останніх уже замучило питання якості нафтопродуктів, навіть приблизна відповідь на яке чомусь взагалі не звучить в урядових коридорах - там всіх цікавлять тільки ціни і податки. Тим часом дивує не це, а нерозуміння чиновниками того очевидного факту, що вирішення актуального питання якості пального вигідне насамперед їм самим: ліквідація тіньової частини ринку здатна збільшити надходження паливних акцизів на мільярдні суми.
Важливість тези про значущість паливних податків була підкреслена квітневою історією з їх зниженням. Ініціатором даного кроку був глава Міненерговугільпрому Юрій Бойко. До кінця першого кварталу 2011-го міністр фактично змушений був визнати, що цінова напруженість на ринку виникла внаслідок об'єктивних причин, а не спекуляцій нафтотрейдерів. Особливо це стало очевидно після того, як не набуло чинності, м'яко кажучи, неоднозначне рішення Антимонопольного комітету з більш ніж 100-мільйонних штрафів на неугодні мережі АЗС (сьогодні вони оскаржують його в судах). В результаті профільне міністерство було змушене прислухатися до рекомендацій експертів, а також врахувати світовий досвід регулювання цін шляхом зниження податків.
Потрібно зазначити, що даний крок минулої весни були змушені зробити уряди кількох держав, де фіскальне навантаження на паливо особливо велике. З останніх прикладів можна навести Таїланд. Там нещодавно повністю скасували акцизи на нафтопродукти, що, правда, призвело до ажіотажу і зникнення палива на АЗС, а противники цього заходу назвали його популістським і таким, що не має довгострокового економічного ефекту.
Були аналогічні думки і в Україні. Головним опонентом ініціаторів зниження податків на нафтопродукти в квітні виступив віце-прем'єр Борис Колесников. Зрозуміти куратора Євро-2012 нескладно, адже "бензинові" податки - це головне джерело фінансування дорожнього будівництва в рамках підготовки до чемпіонату. У квітні проблему з віце-прем'єром залагодили, компенсувавши "акцизний" мільярд гривень у другому кварталі з інших фондів. Але влітку, коли Ю. Бойко вкотре запропонував пролонгувати дію низьких ставок акцизу вже до кінця року (відповідні зміни до Податкового кодексу були внесені депутатом від ПР І. Горінюї), це наштовхнулося на серйозний опір. У якийсь момент пропозиції Горіної взагалі були проігноровані, однак за студентською традицією (у ніч перед останнім сесійним днем) дію знижених ставок продовжили, але не до кінця року, а до кінця літа.
Слід також зазначити, що висловлювання Колеснікова про нібито марність зниження податків на паливо не зовсім справедливі. Так, зниження цін на бензин і дизпаливо споживач не побачив, але насправді на нього ніхто і не очікував. Цього і не могло бути за рекордної ціни нафти на рівні 125 дол./бар. і чотиримісячного пресингу на роздрібні мережі. В результаті даного неформального держрегулювання (законодавчо подібна функція держави не передбачена) станом на кінець серпня збитки змогли перекрити лише деякі провідні гравці нафтового ринку. Найбільш ж лояльні до понятійного прохання українських чиновників і, відповідно, найбільш постраждалі, такі, як "Лукойл-Україна", сподіваються вийти в нуль до кінця року, зрозуміло, за відсутності рецидивів держрегулювання. Квітневий же ефект полягав в тому, що ціни вдалося заморозити, в іншому випадку ціна на бензин А-95, швидше за все, перевищила б позначку в 11 грн. за літр ще наприкінці квітня.
Рівняння на "Нафтогаз"
Повернення до колишніх, більш високих ставок акцизу диктує їх включення в ціну для кінцевого споживача. Зазначимо, що момент для переходу на новий рівень паливних податків дуже сприятливий: світові ціни на нафту стабілізувалися на позначці близько 110 дол./бар., в липні-серпні на ринку були сформовані запаси нафтопродуктів, які дозволять розтягнути перехідний період приблизно на місяць. Тому на рухи цін на бензин раніше 20 вересня навряд чи варто чекати.
Що стосується можливого цінового коригування, то тут думки експертів та учасників ринку дещо різняться. В абсолютних величинах збільшення акцизів на бензин складає 50 коп./л, на дизпаливо - у межах 20 коп./л. Аналіз ситуації показує, що для цін на ДТ акцизні зміни взагалі можуть пройти непоміченими. Залежно від ситуації на зовнішньому ринку до кінця вересня зрослі акцизи можуть бути компенсовані за рахунок маржі АЗС. У свою чергу, бензинів поглинути збільшену на 50 коп./л податкову складову буде не так просто. Швидше за все, за підсумком у вересні власники АЗС розділять податкові вимоги, що зростають, зі споживачем в пропорції, близькій до паритету, і в результаті зростання цін може обмежитися 20-30 коп./л.
Таким чином, ціни на дизпаливо до кінця вересня, швидше за все, будуть перебувати на рівні, близькому до нинішнього (9,60-9,80 грн./л), а на марку А-95 - в діапазоні 10,40 -10,70 грн./л. Знову ж, будемо стежити за світовими котируваннями.
Є в даній ситуації й інший орієнтир. Зростання акцизів, а отже, і цін дуже вигідне... "Нафтогазу України". За оцінними даними (точні НАК чомусь не оголошує), у держкомпанії на балансі перебуває близько 100 тис. тонн світлих нафтопродуктів, які вона справила на Лисичанському НПЗ в рамках формування так званого стабілізаційного фонду нафтопродуктів. Компанія виставляє ці обсяги на відкриті аукціони, і, відповідно, ціни, які заявляються нею, можна вважати певного роду індикативом. Поки, правда, торгівля йде не дуже жваво, що дозволяє вважати ціни НАКу завищеними. Однак за зростання оптових цін після збільшення акцизів держкомпанія повинна виявитися "в ринку". Якщо ж брати ціновий рівень, заявлений "Нафтогазом" на останньому аукціоні 31 серпня, - бензин А-95 за 12700 грн./т і ДП по 10200 грн./л, то за середнього залізничного тарифу 250 грн./т і "валової" маржі АЗС на рівні 1 грн./л виходить, що цей продукт на колонці повинен коштувати 10,77 і 9,70 грн./л відповідно. В цілому "наківську" ціну можна вважати хорошим індикативом для подібного роду розрахунків.
Допоможи собі сам
Чергове збільшення паливних податків і разом з ними цін на АЗС знову виносить на поверхню питання якості палива. Актуальність даної теми підкреслена нескінченним потоком публікацій і сюжетів на цю тему, особливо останнім часом. Поки проглядається наступна залежність: чим вищі ціни, тим гірша якість. Це дивно, тому що за повної відсутності контролю якості нафтопродуктів з боку держави протягом останніх трьох років зростає кількість охочих продати за високими цінами щось дешеве, низька ціна якого визначається головним чином відсутністю в ній податків. А держава, до речі, є найбільшим вигодонабувачем від продажу нафтопродуктів - частка податків у ціні легально ввезеного або виробленого бензину становить близько 35%. Іншими словами, для держави боротьба за якість палива буде мати результат насамперед у вигляді збільшення доходів бюджету.
До речі, їх можна оцінити. Розмір тіньового сегмента українські експерти оцінюють аж до 40% ринку, але менше 25% ніхто не дає. У грошах це близько 3,5 млрд. грн. на рік. Приз, як бачимо, хороший, але особливої боротьби за нього чомусь ніхто не веде. І це при тому, що для перевірок всіх українських АЗС хоча б два рази на рік необхідно всього близько 50 млн. грн. - 1,5% від суми можливого виграшу. Поки все обмежується недавнім виділенням 24 млн. грн. з бюджету на закупівлю пересувних лабораторій. При цьому якось не доводилося нічого чути про те, чи буде фінансуватися їх подальша робота. А без цього сенсу в цих лабораторіях не більше, ніж у звичайних маршрутках.
Поки ж частіше можна почути пропозиції, які час від часу "вилітають" з Кабміну, проіндексувати акциз на нафтопродукти на розмір інфляції і так далі. Зокрема, Мінфін вже промацує даний ґрунт на предмет подальшого внесення в проект бюджету на 2012 рік. Зрозуміло, підвищити тарифи для тих, хто платить за будь-яких умов, легше, ніж відловлювати всюдисущих фальсифікаторів і контрабандистів. Але якщо не займатися контролем якості, то це призведе лише до подальшого збільшення тіньового сектора і, знову-таки, в найкращому випадку - до колишнього рівня збирання податків з палива.
Сергій Куюн
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
