2605
Чи справді Азаров готовий судитися з Газпромом?
— Енергетика
Навіть до влади дійшло, що їх обвели навколо пальця і що "знижка на газ", отримана в результаті Харківських угод, виявилася цілковитим міфом - якщо порівнювати з ринковими цінами…
Газова угода Путіна - Тимошенко від 2009 року передбачає можливість перегляду спірних питань через суд.
Перегляд контрактів цілком можна аргументувати не лише питаннями легітимності укладених угод, а й ситуацією на ринку газу. Наприклад, поява в дуже великій кількості скрапленого газу в Європі призвела до значного зниження газової ціни для Західної Європи.
Як відомо, наприкінці липня італійська компанія Edison, одна з трьох провідних енергетичних компаній Італії, добилася від Газпрому перегляду контракту в бік зниження ціни, що, за оцінкою самої компанії, коштуватиме їй 200 мільйонів євро лише в цьому році. Щоб отримати добру ціну на російський газ, їй не завадило навіть перебування Італії в НАТО і ЄС.
Подача італійської компанії позову в Стокгольмський арбітраж, вочевидь, підштовхнула Газпром до пошуку компромісу.
Суть позову в тому, що італійська компанія зазнає збитків, закуповуючи російський газ за довгостроковими контрактами набагато дорожче, ніж він коштує на ринку. Тобто це те, що має на сьогодні Україна. На Газпром з аналогічним формулюванням готові подати позов і інші великі компанії, зокрема E. ON., який купує половину всього російського газу в Німеччині. Україні буде дуже цікаво подивитися на цей судовий процес, і якщо німці виграють, це істотно посилить наші позиції
Факт завершення Москвою будівництва першої лінії "Північного потоку", очевидно, не зможе стати серйозною віхою в розвитку газових відносин України й Росії. По-перше, газотранспортна система України орієнтована передусім на південь і центр Європи. "Північний потік" може становити конкуренцію лише в невеликій частині центру Європи, там перетин складе всього кілька відсотків обсягів. По-друге, початок ринкового прокачування газу по першій лінії "Північного потоку" намічено російським керівництвом на 2012 рік, а це всього 27 мільярдів кубометрів у рік. Тож навіть включення другої лінії цього газопроводу (вартістю 54 мільярди), не є вирішальним для Росії, яка експортує на рік понад 160 млрд. кубічних метрів газу.
А от "Південного потоку", який міг би скласти реальну конкуренцію ГТС Україні не існує навіть у вигляді завершеного проекту, оскільки є дуже серйозні підстави для недопущення його будівництва. У Європі діє так званий" Третій енергопакет ", згідно з яким усі наявні, а також ті, що будуються, газопроводи мають бути відкриті для будь-яких постачальників газу. Європа не бажає монополії, їй потрібна диверсифікація поставок і транзиту палива для зниження ціни газу. Це абсолютно неприйнятно для Росії - щоби по її трубах вільно постачався газ її конкурентів. Є сильна позиція Туреччини, яка формально не проти "Південного потоку", який має пройти її територією, але фактично цей газопровід порушує унікальну газотранспортну монополію Туреччини в регіоні, статус цієї країни як основного вузла торгівлі газом. І тому Москва чекає остаточного дозволу від Туреччини вже дуже довго. Саме тому "Південний потік" - це просто теорія, "страшилка", у яку, попри заяви експертів, нещодавно вірили чи вдавали, що вірили, українські можновладці. Прем`єр-міністр Росії Путін недавно сказав, що Росія може створити термінали для скраплювання газу на російському березі Чорного моря. Це - принципова зміна газової риторики, яка, швидше за все, сигналізує, що "Південного потоку" не буде ще одне-півтора десятиліття. А там і будь-яка доцільність цього проекту може зникнути - у зв’язку з розвитком нових технологій видобутку й транспортування газу.
Ситуація для України зараз розвивається у вигідному напрямку. У світовій економіці спостерігаються серйозні коливання, які не сприятимуть сильному підвищенню цін на нафту. Тому потрібно намагатися спокійно домовлятися з Росією, як це зробили італійці. І суд тут може бути одним з інструментів переговорів або фінальним підсумком їх провалу.
Тепер уже навіть до влади дійшло, що їх обвели навколо пальця і що "знижка на газ", отримана Україною в результаті Харківських угод, виявилася цілковито міфічною, якщо порівнювати з ринковими європейськими цінами.
Для України, її влади й економіки дуже образливо отримувати газ за цінами вищими, ніж у Західній Європі, тоді як Україна є найбільшим споживачем Газпрому, де транспортні витрати невеликі. Невже все це називається "знижкою"?
Україна має спробувати переконати Газпром, що, як казав один улюблений у Росії літературний герой, "согласие есть продукт непротивления сторон".
Україні потрібно, аби Росія зрозуміла, що Україна є найбільшим споживачем російського газу в Європі (наша пострадянська анемічна промисловість спалює російського газу навіть більше, ніж німецька). А в усьому світі передбачено знижки для найбільших споживачів. Україна знаходиться значно ближче до джерел газовидобутку, ніж країни Європейського Союзу, і транспортні витрати невеликі. Український ринок загалом дуже вигідний Росії. Якщо Росія прагне зберегти його за собою, для неї було б раціонально піти на поступки Україні, яка має досить вагомі важелі.
Судова перспектива цілком імовірна, адже у випадку з італійцями, як бачимо, переведення діалогу в суд довело свою ефективність навіть ще до винесення рішення по суті. Але також треба мати сценарії - що робити потім: як у разі виграшу та припинення дії будь-яких договорів у газовій сфері з Росією, так і можливого програшу.
Що стосується здачі ГТС України Росії, то цей варіант не лише вкрай невигідний, а й ризикований для влади. Адже нині Тимошенко звинувачують у завданні шкоди державі, а здача ГТС означатиме набагато більшу шкоду, ніж угоди 2009 року. Вони принаймні через 10 років закінчаться.
Водночас, думаю, здача ГТС теоретично можлива в разі, якщо влада розумітиме, що в Україні їй уже не жити - тобто за пару місяців-тижнів до передбачуваного падіння. Іншої логіки в такій здачі немає, і навряд чи може бути. Тим більше що Білорусь нині - країна-банкрут у повному сенсі цього слова, з колосальним бюджетним і торговельним дефіцитом та чергами за м’ясом. Україна, як би там не було, на відміну від Білорусі, певною мірою інтегрована у світову систему торгівлі і звикла помаленьку заробляти на себе (точніше, на олігархів).
Олександр Палій
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
Також за темою
В Україні запустили реєстр нафтових та газових свердловин
Словаччина збільшує імпорт російського газу, щоб «задобрити» путіна
Відсьогодні запрацювала нова «стеля» цін на російську нафту
Міністерство енергетики прокоментувало заяву путіна щодо Запорізької АЕС
Україна за пів року витратила на імпорт енергоресурсів $4,86 млрд, у 40 разів більше, ніж заробила на експорті
Бельгія збудує перший у світі штучний енергетичний острів
