0 800 307 555
0 800 307 555

До навчання напівготові

911
26 серпня на засіданні колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту глава відомства Дмитро Табачник і прем'єр-міністр України Микола Азаров ознайомилися зі станом справ у школах. Не обійшлося без скандалу: виявилося, що міністр освіти надав главі уряду недостовірні дані про готовність навчальних закладів. Насправді школи приймати учнів якщо і готові, то відносно. Причина все та ж - брак грошей.
Не грошова справа
На засіданні відомчої колегії в Міністерстві освіти і науки прем'єр-міністр України Микола Азаров був неприємно вражений: його спробували обдурити. "Немає жодної школи без поточного або капітального ремонту", - сказав напередодні колегії глава відомства Дмитро Табачник. "Нам не потрібно нікого обманювати. Нам не потрібні цифри, які спотворюють реальну ситуацію", - сказав Азаров на колегії. Він поділився особистим досвідом. "Я виїжджаю в одну з київських шкіл і виявляю, що дах протікає, взимку там буде холодно, а в їдальні не зовсім якісне харчування! Це що, показники готовності школи?", - передає слова прем'єра "Комерсант-Україна". Азаров підсумував свою промову дорученням обласним управлінням освіти створити програми з технічного оснащення та капітального ремонту шкіл. "Через рік я перевірю якість ремонту, наявність у школах комп'ютерів і доступу до інтернету", - пригрозив Азаров. Міністр освіти спробував виправити становище. "Дані про готовність шкіл отримані з регіонів", - виправдовувався Табачник. Щоб якось згладити прем'єрський "негатив" він бадьоро відрапортував - в Україні комп'ютерами оснащені близько 80% шкіл, а до кінця поточного року цей показник зросте до 99%. "Зараз повністю оснащені комп'ютерами школи Києва, Севастополя, Львова, Криму, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Херсонської та Чернівецької областей. Однак у Волинській, Кіровоградській, Тернопільській та Хмельницькій цей показник не перевищує 80%", - заявив Табачник. Але тут не витримали присутні на колегії вчителі. "У школах немає грошей навіть на купівлю обладнання для кабінетів хімії, фізики, біології. Ми досліди на пальцях пояснюємо! Про які комп'ютери і капремонти може йтися?!", - долинуло з залу. Стан в школах зараз не найкращий. Навіть зарплата столичних вчителів вкрай невисока - у середньому близько 1200 гривень на місяць. Якщо де-небудь далеко від обласних центрів це і є солідною сумою, то в Києві - це копійки.
Причина такого стану справ - недостатнє фінансування галузі. Ось чому вчителі не вірять у швидку комп'ютеризацію більшості шкіл. Та жоден комп'ютер не вирішить проблеми нестачі реактивів для уроків хімії або матеріалу для лабораторних з біології чи фізики. Як не вирішить і проблеми теплих класів взимку, і головне - гідної оплати праці для вчителів. Щоб вирішити всі вищеназвані проблеми школи часто звертаються по допомогу до батьків. Іноді ця допомога добровільна, а іноді і "добровільно-примусова". У підсумку, гостро стоїть питання про корупцію в школах. "Я доручаю вам вжити заходів щоб це негативне явище (корупцію - ред.) звести до нуля", - наказав на колегії прем'єр міністру освіти. Швидше за все, заходи як завжди будуть адміністративними. Цілком ймовірне повторення ситуації з забороною добровільних пожертвувань в лікарнях. Ця заборона тривала лише два тижні, і після цього в Міністерстві охорони здоров'я змушені були визнати - один держбюджет всі лікарні банально не "потягне". Чи вирішать подібні заходи проблему корупції в середній освіті - навряд чи. Скоріше, погіршать і без того непросте становище в українських середніх школах. Непроста праця педагога стане ще менш популярною. Та й навантаження на цій роботі деколи перевищує навантаження офісного працівника. Ось чому все більше випускників педагогічних вузів обирають зовсім інші професії. Крім фінансових проблем, в української середньої освіти є ще одна проблема, не менш серйозна - відсутність якісних змін.
Імітація бурхливої ​​діяльності
Однією з наболілих тем для Міністерства освіти є шкільні підручники. Цього року українські школи їх отримають впритул до початку навчального року. А школи, де навчання ведеться мовами національних меншин і того пізніше - до 10 вересня. "З 5 мільйонів 100 тисяч - 24 тисячі (підручників для нацменшин - ред.) ми не встигнемо до 1 вересня, завершимо до 8-10 вересня", - повідомив Табачник на презентації нових шкільних підручників 25 серпня, і пояснив що така затримка пов'язана з проходженням цими підручниками мовної експертизи. Крім того, за словами Табачника, у цих підручників маленькі тиражі. Також провину поклали на видавництва. "Ті видавництва, які не впораються з держзамовленням цього року, а для них встановлено договором дедлайн 15 серпня, до наступних конкурсів, які будуть в наступні роки, допускатися не будуть", - пообіцяв в липні перший заступник Інституту інноваційних технологій і утримання освіти МОН України Святослав Серебрянський. До кінця серпня, за запевненням міністра освіти, підручники вже є. Якщо ця інформація більш достовірна, ніж інформація про комп'ютеризацію шкіл, то цей навчальний рік буде свого роду унікальним. Адже він буде першим за десятиліття, коли всі українські учні отримають підручники до початку навчання.
Однак постає цілком логічне запитання: невже торішні підручники настільки погані, що щороку потрібно випускати понад сотні тисяч нових підручників? Наприклад, підручник з алгебри Андрія Колмогорова, задачник Марка Сканаві досі вважаються одними з найкращих. Безумовно, підручники потрібно оновлювати. Але навіщо це робити так часто? Відповідь проста - у кожної влади своя гуманітарна політика. Адже найбільш часто коригуються підручники не з математики, а з історії. Кожна політсила, прийшовши до влади, намагається буквально переписати історію. Так і цього року. "Ігри з термінами "Велика Вітчизняна війна" і "Друга світова війна" йдуть уже 20 років, який з них йде в шкільний підручник, залежить від лінії міністерства. Особисто я наполягаю на першому - це данина поваги до літніх людей, для яких війна завжди була тільки Вітчизняною. Найбільше змінився розділ "Україна часів незалежності". Термін "Помаранчева революція" більше не застосовується - об'єктивно ті події революцією не були, тому що кардинальних змін не принесли", - говорить автор нового підручника Олена Пометун. Раніше, за Ющенка, навпаки в підручниках з історії збільшувалися розділи, присвячені УПА (практично, за розмірами вони були рівнозначними розділу з Великої Вітчизняної війни).
Такий підхід до підручників з боку освітнього відомства донезмоги найкраще характеризує розуміння гуманітарної середньої освіти українськими чиновниками. На їхню думку, учень повинен завчити єдино правильне трактування. А вчитель - контролює, наскільки точно збігається завчене з текстом. На Заході ж дійшли розуміння того, що вчитель повинен бути наставником, який направляє учня в нескінченних інформаційних потоках. А висновки учень повинен робити самостійно. Ось чому повага до гуманітаріїв на Заході не йде ні в яке порівняння із зневажливим ставленням до представників цих наук в Україні. А людина, що не має навичок самостійного дослідження навряд чи буде цікавитися чим-небудь, розвивати свої здібності. "Наша сучасна молодь мало цікавиться серйозною музикою, історією, їх не затягнеш на художні виставки", - нарікав Азаров на колегії. Але як же вони можуть цікавитися чим або, якщо зачатки самостійного мислення їм намагаються видалити, а не прищепити? З іншого боку, чи будуть педагоги розробляти нові навчальні програми, беручи на себе додаткове колосальне навантаження, якщо їм, по-перше, не платять, утримують на "голодному пайку", а, по-друге, їх напрацювання з приходом до влади нової політсили виявляться непотрібними. Поки ж на видання підручників витрачаються колосальні гроші. А школи так і залишаються "напівготовими" до початку кожного навчального року. Адже необхідні фінансові ресурси йдуть не стільки на освіту, скільки на задоволення "гуманітарних" амбіцій чиновників.
Борис Рудь
За матеріалами:
Подробности
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас