1645
Золоте теля
— Казна та Політика
Керівник Державної служби геології і надр Едуард Ставицький пообіцяв уже в 2011 році розпочати промисловий видобуток золота в Україні та за 3-5 років довести його обсяги до 1 тонни на рік. Подібні казки про золоте теля країна слухає ще з часів Леоніда Кучми. Але теля так і не перетворилось на дійну корову.
Як є
За словами Е.Ставицького, першими золото Батьківщині повинні дати два регіони - Західна Україна і Кіровоградська область, а згодом до них підтягнуться й інші. Глава Держгеології, правда, не уточнив, про які саме поклади йдеться. Але сказаного достатньо, щоб ткнути пальцем в Мужіївське родовище на Закарпатті та Клинці під Кіровоградом - і не промахнутися. Саме на цих родовищах вже робилися спроби налагодити промислове золотовидобування. Але зараз обидва рудники перебувають у розбитому стані. Встановлене колись обладнання в основному пішло на металобрухт або під воду в шахті. Піднатужившись, з цих надр можна вичавити крупиці золота для "показухи" (таке вже траплялося), але організувати стабільний промисел за кілька місяців, що залишилися до кінця року, - шансів немає ніяких. Навряд чи Ставицький цього не розуміє. Швидше за все, він готує ґрунт під створення в Українф чергової структури, якій дозволять сконцентрувати у своїх руках національне золотовидобування.
Раніше на цьому поприщі вже зазнали фіаско два державні холдинги - "Укрзолото" і "Українські поліметали". Але вони оперували переважно бюджетними коштами і вступали в союзи з сумнівними іноземними партнерами. Зараз побалуватися золотом готовий великий вітчизняний капітал, але перед цим Держгеослужбі треба очистити йому майданчик для робіт. Час для цього вибрано вдалий. З одного боку, ціни на золото у світі б'ють усі рекорди. З іншого, можливо, вже в серпні завершиться процедура банкрутства підприємства "Закарпатполіметали", що формально відкриє дорогу до Мужіївського родовища новим гравцям. Ліцензії ж на Клинцівське і Юр'ївське родовище, що примикає до нього, і так належать НАК "Надра України", чиє керівництво повністю лояльне до Е.Ставицького.
10 серпня в Нью-Йорку ціна золота досягла найвищої у своїй історії позначки - 1800 дол. за тройську унцію. Нестабільність фінансових ринків змушує інвесторів резервувати кошти в золотих злитках. Але та ж тенденція веде до переоцінки золоторудних запасів у світі, у тому числі і в Україні. Іншими словами, зараз вкладати в їх розробку гроші набагато вигідніше, ніж 10-15 років тому, коли золотопромисловість в країні тільки зароджувалася.
Золота в Україні багато, але отримати його складно. Вміст благородного металу в рудах найбільш багатих і вивчених родовищ становить 5-7 г/тонна, лише зрідка більше. За світовими мірками до недавнього часу вважалося, що якщо цей показник менше 5 г/тонна, то починати видобуток недоцільно, тобто українські жили перебували біля нижньої межі рентабельності. Однак зараз проекти з їх освоєння виглядають вже менш ризикованими і швидше окупаються.
На думку одного з колишніх топ-менеджерів "Українських поліметалів", сьогодні собівартість видобутку золота в країні, навіть з урахуванням повернення інвестицій, не повинна перевищувати 1000 дол./унція, тобто майже вдвічі нижче його купівельної ціни на світових біржах. Схоже співвідношення наводить і Е.Ставицький. В інтерв'ю газеті "Дело" він повідомив, що собівартість видобутку золота в Україні складе 100-150 грн./г, тоді як продають його приблизно по грн./г. Але рахувати треба не тільки майбутню виручку, а й обсяг необхідних капіталовкладень на початковій стадії розробки. Тільки підготовку ТЕО для того ж Мужіївського родовища геологи оцінюють в 3-5 млн дол., облаштування шурфів і збагачувального комплексу на місці видобутку - ще в 50-60 млн дол. Гроші начебто й не такі великі, але на їх освоєння потрібен час. Наприкінці 1990-х років, наприклад, триетапний процес освоєння Мужіївського родовища планували розтягнути на 10-12 років.
Як було
Як вже зазначалося, активний спалах "золотої лихоманки" в незалежній Україні вперше було зафіксовано в епоху Л.Кучми. Екс-Президенту навіть двічі довелося благословляти перше українське золото. Спочатку Клинцівське, потім Мужіївське. Тоді між добувачами розгорнулися справжні гонки в надії вирвати державне фінансування. Виграли їх кіровоградські геологи, точніше Черкаська геологорозвідувальна експедиція, яка почала дослідне буріння на Клинцівському родовищі спільно з криворізькою компанією "Техноком". Тут заклали шахту, підручний збагачувальний цех, розбили 40-метровий шурф. Приблизно за два роки робіт нашкребли кілька тонн концентрату, достатнього, щоб виплавити з нього близько 1 кг золота.
Цей напівфабрикат вивезли на афінаж аж до Севастополя, а з готового золота виготовили ювелірний тризуб, який ліг в 1997 році на президентський стіл. Л.Кучма поставив це досягнення майже в один ряд з польотом Леоніда Каденюка в космос. Хоча економіка Клинцівського видобутку не витримувала ніякої критики. У результаті вже через кілька років у розробників родовища просто не виявилося грошей, щоб оплачувати відкачування підземних вод, і золотоносну шахту тихо затопили. Зараз про колишній видобуток свідчить лише занедбаний копер, що підноситься над пустирем.
Опосередковано занепаду Клинцівського промислу сприяв підйом Мужіївського родовища. До кінця 1990-х влада в особі компанії "Українські поліметали" визнала його більш перспективним і практично всі наявні мізерні кошти перекинули на освоєння закарпатських руд. У підсумку в 2000 році Л.Кучма вирушив уже в Мукачеве приймати перший зливок з українського золота. Втім, і Мужіївський об'єкт побудували в економ-варіанті: замість планових 12 млн грн. було освоєно лише 6 млн грн., замість двох черг здали лише одну, замість потужностей з переробки 120 тис. тонн руди на рік обмежилися 60 тис. Проте Мужіївський "Клондайк" протримався набагато довше, ніж Клинцівський. Сяк-так, з перервами, він працював до 2006 року. Але вже в 2008 на вимогу Пенсійного фонду (хоча підприємство заборгувало не йому одному) проти ТОВ "Закарпатполіметали", що експлуатує Мужіївське родовище, було порушено справу про банкрутство. За три з гаком роки, поки вона розглядається, краєвид на закарпатських золотих копальнях став дуже нагадувати картину в Клинцях: пограбоване обладнання та зарослі бур'яном відвали.
Хоча не можна сказати, що за спиною у вітчизняного золотодобування одні марно прожиті роки. У період з 1997 по 2006 рік в Україні отримано понад 800 кг свого золота. Основний його обсяг і зараз зберігається в запасниках Національного банку. Крім того, держава значно вдосконалила свої знання про будову Українського кристалічного щита і закарпатські прояви поліметалічних руд. Цей пакет геологічної інформації, що зберігається в архівах "Українських поліметалів", є, мабуть, єдиною цінністю, що залишилася від колись могутнього холдингу. Тепер же ця документація може послужити головним козирем Держгеослужби на переговорах з потенційними золотоінвесторами. Зокрема, геологічна інформація про Берегівський золоторудний район (Мужієво, Сауляк, Квасівський, Берегівське, Вишківські рудні поля) оцінюється в 35 млн грн., За золоторудних родовищах Українського щита (родовища Клинцівське, Майське, Балка Золота, Балка Широка, Юр'ївське, Сергіївське) - в 95,3 млн грн.
Як може бути
За задумом Держгеослужби, нинішня реанімація золотодобування повинна зводитися до створення двох автономних гірничозбагачувальних комплексів (один в Закарпатті, другий - у Кіровограді чи Дніпропетровську), орієнтованих передусім на отримання товарного золота, але в перспективі і інших поліметалічних інгредієнтів. Причому роботи доведеться вести практично з нуля. По-перше, все, що було побудовано колишніми золотошукачами, сьогодні вже малопридатне для застосування. По-друге, технології, що використовувались раніше на тому ж Мужіївському руднику, лише на 50% забезпечували вилучення золота з породи. Друга половина фактично йшла в хвостосховище, разом з вкрапленнями срібла, свинцю і т.п. Щоб підвищити цей корисний відсоток, варто було б перейти від класичних гравітаційних технологій промивки до ефективніших флотаційних, ціанідних або сорбційних.
Але в такому випадку зросте ступінь екологічного ризику, що виходить від золотозбагачувальних об'єктів. У рекреаційному Закарпатті на такий ризик можуть і не погодитися, навіть незважаючи на потенційне зростання надходжень до обласного бюджету. Крім того, складності можуть виникнути і з МНС Віктора Балоги, для якого Закарпатська область не тільки мала батьківщина, але і щедре електоральне поле. Свої нюанси є і в Кіровоградській області, де жили Клинцівського родовища йдуть у бік Малої Виски, тобто в район уранових покладів. Тому не виключено, що видобуток золота в цьому районі буде пов'язаний з підвищеною радіоактивністю на промислі.
Але саме в межах Українського щита геологи розраховують відкрити найбагатші золоті покоади. Так, за попередніми прогнозами, тут можна добути до 2,5 тис. тонн золота, тоді як на Закарпатті лише 400-600 тонн. Інша річ, що закарпатські надра набагато більше вивчені на наявність благородних металів. Там вони локалізовані на порівняно невеликій території в Берегівському і Рахівському районах. При цьому є вже готові проекти їх освоєння, які треба лише трохи підкоректувати. Тож чергова рекламна партія українського золота майже напевно буде мати закарпатське походження.
Але щоб ця група родовищ запрацювала всерйоз і надовго, доведеться, по-перше, опускатися на більш глибокі горизонти видобутку (130-220 м), по-друге, закладати великий рудник, потужністю понад 300 тис. тонн переробленої руди на рік, по-третє, вести інтенсивну геологорозвідку на флангах Мужіївського родовища. Вирішення всіх цих завдань впирається не тільки в гроші, але й у питання землевідведення, ліцензування, екології. Тож українському золотому теляті ще дорослішати й дорослішати.
Олег Дорожовець
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
Також за темою
Водії-порушники сплатили штрафів на 700 мільйонів лише за пів року
У 2026 році на розвиток Центрів життєстійкості спрямують 1 млрд гривень
Основні торговельні партнери України за 8 місяців
Стриманий оптимізм: бізнес поліпшив оцінки ділової активності
Український ІТ-експорт зріс до $555 мільйонів
За поточних темпів на розмінування України знадобиться 83 роки, — Рахункова палата
