2716
Місія нездійсненна: зупинити чергову рецесію
— Казна та Політика
Перша половина 2011 року показала зниження темпів зростання - якщо не скорочення ВВП - у більшості країн з розвиненою економікою. Оптимісти казали, що це тимчасовий застій. Ця ілюзія була розвіяна. Ще до паніки минулого тижня у США та інших країн з розвиненою економікою були високі шанси пережити другу серйозну рецесію.
Останні дані про стан економіки США були поганими: було створено мало робочих місць, споживання та промислове виробництво тупцюють на місці. Ринок житла залишається пригніченим. Довіра споживачів, бізнесу та інвесторів знижувалася, а тепер падатиме і надалі.
По інший бік Атлантики периферійні економіки єврозони у цей момент переживають скорочення, або у кращому випадку ледь-ледь ростуть. Ризик того, що Італія або Іспанія - і, можливо, обидві - втратять доступ до ринків облігацій є тепер дуже високим. На відміну від Греції, Португалії та Ірландії, ці дві країни є занадто великими, щоб їм надали допомогу.
Тим часом, економіка Великобританії переживає слабке зростання, а економіка Японії, що зазнає структурної стагнації, зростатиме протягом декількох кварталів - після подвійного занурення після землетрусу - лише щоб знову увійти у стан стагнації, коли видихнеться програма стимулювання. Що гірше, провідні індикатори глобального виробництва теж стрімко уповільнюються - як в країнах з економікою, що розвивається, як у Китаї, Індії та Бразилії, так і в експортно-орієнтованих чи багатих на ресурси країнах, таких як Німеччина та Австралія.
До минулого року політики завжди могли виконати черговий фокус, щоб викликати зростання цін на активи та економічне зростання. Нульові відсоткові ставки, перший та другий раунди кількісного пом'якшення, заходи з полегшення кредитування, фіскальне стимулювання, ізоляція проблемних активів, ін'єкції ліквідності на суму у трильйони доларів і націоналізація банків та фінансових інституцій - усі вони були випробувані. Але тепер в нас закінчилися фокуси.
Помилкове рішення Standard & Poor знизити довгостроковий кредитний рейтинг уряду США під час таких важких потрясінь для ринків та економічної слабкості лише збільшує шанси на подвійну рецесію і навіть збільшення бюджетних дефіцитів. Парадоксально, проте, облігації мінфіну США, ймовірно, залишаться найменш огидним безпечним активом у світі: ухиляння інвесторів від ризику, падіння курсів акцій та близький спад можуть навіть призвести до падіння їх дохідності, радше, ніж до зростання.
Фіскальна політика нині передбачає сувору економію як у єврозоні, так і у Великобританії. Навіть у США питанням залишається лише обсяг скорочень, оскільки місцеве самоврядування та влада штатів, а нині вже й федеральний уряд, скорочують видатки, зменшують трансфертні платежі і (зовсім скоро) підвищуватимуть податки. Черговий раунд націоналізації банків є політично неприйнятним. Але навіть якби він таким не був, більшість країн, особливо в Європі, настільки пригнічені боргами, що їхній суверенний ризик фактично створює банківські ризики - оскільки банки перевантажені проблемними урядовими боргами.
Надії на кількісне пом'якшення стримуватиме інфляція, що є значно вищою цільового рівня в усіх країнах Заходу. Федеральна резервна система, ймовірно, розпочне третій раунд кількісного пом'якшення, але він буде занадто слабкий і почнеться занадто пізно. Минулорічний другий раунд кількісного пом'якшення у $600 млрд призвів до зростання лише у ледве 3% протягом одного кварталу. Третій раунд кількісного пом'якшення буде набагато меншим, і принесе набагато менші результати.
Експорт навряд чи когось врятує. Всі розвинені країни потребують слабшої валюти, але вони не можуть мати її всі одночасно - якщо одна є слабшою, інша повинна бути сильнішою. Це гра з нульовою сумою, яка загрожує тільки відновленням валютних війн. Починаються перші сутички, оскільки Японія і Швейцарія намагаються послабити обмінні курси своїх валют. Інші незабаром братимуть з них приклад.
Тож чи зможемо ми уникнути ще однієї суворої економічної рецесії? Це може виявитися просто нездійсненною місією. Найкращим ходом для тих країн, які не втратили доступ до ринків капіталу - США, Великобританії, Японії і Німеччини - буде запровадження нових короткострокових програм фіскального стимулювання, даючи зобов'язання у середньостроковій перспективі здійснювати сувору економію. Зниження рейтингу США посилить вимоги скорочення видатків, але Америка повинна провести скорочення у середньостроковій перспективі, а не миттєву фіскальну ампутацію, що призведе до погіршення перспектив зростання і дефіцитів.
Більшість західних центральних банків повинні також розпочати додаткові раунди кількісного пом'якшення, навіть якщо їхній вплив буде обмеженим. Європейський центральний банк повинен не просто припинити підняття ставок: він повинен знизити ставки до нуля і здійснити масштабну закупівлю урядових облігацій, щоб запобігти втраті Італією або Іспанією доступу до ринків капіталу - результатом якої буде по-справжньому серйозна криза, що вимагатиме подвоєння (або потроєння) ресурсів виділених на допомогу в ЄУ або ж реструктуризації боргів та поділу єврозони.
І нарешті, оскільки це вже криза платоспроможності, а також і ліквідності, має розпочатися впорядкована реструктуризація боргів. Це означає зниження сум іпотечного боргу без жодних винятків для приблизно половини американських домогосподарств, сума боргу яких є більшою від ринкової вартості заставленої нерухомості, і перехід банків, що втрачають платоспроможність, під контроль їхніх кредиторів. Примусове перенесення терміну погашення облігацій, як це робить Греція, за безризиковою ставкою, повинні застосувати також Португалія та Ірландія, а також Італія та Іспанія, якщо вони втратять доступ до ринків капіталу. Черговій рецесії, мабуть, не можна буде запобігти. Але політикою ще можна зупинити другу депресію. Це є достатньою причиною для швидких і цілеспрямованих дій.
Нуріель Рубіні, Президент Roubini Global Economics, професор економіки у Школі бізнесу Стерна Нью-Йоркського університету та співавтор книжки "Економіка кризи"
За матеріалами: FundMarket
Поділитися новиною
