1654
Азаров взявся за імідж
— Казна та Політика
У розпал літа інформаційна політика уряду здивувала новими віяннями. Зазвичай стриманий "міцний господарник"-прем'єр все частіше привертає до себе увагу: спілкується в соцмережах, ділиться особистими фото, заохочує публічну критику. Що змусило Миколу Азарова піти в "інтернет-народ"?
Українського прем'єр-міністра донедавна можна було назвати зразком "обмежено публічного" політика. "Функціонер старої закалки", "перевірений кадр", "вірний соратник" - Микола Азаров і сам неодноразово підкреслював: він у Кабміні не власною політичною кар'єрою займається, а реалізує завдання, поставлені перед ним програмою глави держави. Саме тому, ще до формування орієнтованого на Віктора Януковича уряду, Миколу Яновича називали найбільш імовірним кандидатом на роль його глави. На руку претенденту грали певна віддаленість від численних бізнес-груп впливу в ПР, а також відданість курсу президента і готовність залишатися на других ролях. Недарма вже після формування Кабміну і члени правлячого табору, і їхні опоненти, і експерти неодноразово визнавали: центр управління Кабміном буде на Банковій.
Пізніші законодавчі зміни (і в першу чергу - повернення Конституції зразка 1996 року і подальша корекція закону про Кабмін) закріпили статус-кво. Ситуація, схожа з останніми роками правління Віктора Ющенка, повторитися вже не могла: система розподілу повноважень змінилася, та й поведінку самого Миколи Азарова важко було порівняти з поведінкою Юлії Тимошенко. З "виконавчої" точки зору у владному таборі панували активно демонстровані публіці взаєморозуміння і узгодженість дій. Правда, подеколи красу картини дещо псували приклади розбіжностей, на кшталт урядового неприйняття деяких підготовлюваних Банковою реформ, або отримав популярність "обміну люб'язностями" Кабміну з Нацбанком. Але в цілому ж, незважаючи на чутки про те, що дні Миколи Азарова, який не справляється з реформами уряду, полічені, загальний стан справ серйозно не змінювався.
Формально не змінився він і за час літнього політзатишшя. Проте, хоча Микола Азаров, як і раніше, залишається вірним образу одного з найбільш відповідальних бійців всієї президентської раті, в останні тижні він все більше уваги приділяє формуванню власного іміджу. Яскравими заявами, афористичними фразами і видовищем стандартних сеансів розрізання стрічок і відкриття найрізноманітніших заходів глава Кабміну радував аудиторію і раніше. Але влітку 2011 року, повернувшись у другій половині липня з відпустки, глава уряду раптом став напрочуд близьким до народу. Особливо до тієї його частини, яка віддає перевагу спілкуванню у Всесвітній мережі.
Можна зробити припущення, що "портування" Миколи Яновича на інтернет-простори планувалося заздалегідь. В усякому разі, його персональна сторінка на популярній соціальній мережі Facebook була створена ще в кінці травня нинішнього року, незабаром після того, як своє тамтешнє представництво відкрив уряд "в цілому". Але донедавна помітну мережеву активність прем'єр не проявляв.
Ситуація змінилася вже до серпня. Глава уряду почав час від часу залишати короткі записи-реакції на події в країні. Так, наприклад, готовність скасувати-таки резонансне рішення з приводу обкладення ПДВ презервативів і підгузників "особисто" Микола Азаров вперше "озвучив" в інтернеті... Подальша "соціалізація" прем'єра продовжилася темпами, які для політика його покоління виглядають дивно. Facebook-друзі сумніваються в активній інтернет-діяльності глави уряду? Той записує відеозвернення, в якому запевняє: пише і відповідає він сам. Хоча пізніше було уточнення: "Мені ніколи, звичайно, весь час на свою сторінку заходити, але найбільш резонансні повідомлення мені мої помічники показують. Це вже добре. Щодо кожного з цих повідомлень вже вживаються певні заходи". У пресі з'явилися численні матеріали про те, що глава уряду ігнорує питання інших користувачів. Практично тут організовується "прес-конференція": ввечері в п'ятницю, 12 серпня, прем'єр протягом години відповідав на запитання користувачів соціальної мережі. А потім, як водиться, пообіцяв повернутися - і повторювати подібні "зустрічі" регулярно. Комусь може не сподобатися "офіціозність" постановочних фотографій? Микола Янович і тут "розв'язує краватку" і публікує фото з відпочинку на природі...
Інтернет-публіка, судячи з усього, зустріла "соціальний" бум в надрах Кабміну з інтересом. Коло обговорюваних між справою навколополітичних тем розширився. Тепер ще можна поговорити про записи прем'єра і їх "авторство", "стрілки" на прем'єрських джинсах, коло прем'єрського читання і тому подібні цікаві речі. Якщо глава уряду таким чином дійсно вирішив наблизитися до народу - певною мірою йому це вдалося. Тепер він, може, і не став принципово доступнішим ("...зрозумійте, відповідати на всі повідомлення просто не зможу, і ця сторінка - не книга скарг і не запис на прийом, а майданчик для обміну думками, інформацією", - попередив він читачів), але інформаційних приводів дає вже точно більше.
Правлячі кола піддалися в останні місяці майже масовій активній інтернет-соціалізації. Новітні віяння добралися до українського чиновницького істеблішменту далеко не відразу (і, треба помітити, торкнулися далеко не всіх), але представників влади в соціальних мережах можна зустріти все частіше. В одних випадках "штурм" Facebook або Twitter виглядає формальною даниною моді, в інших (як, наприклад, у випадку з присутністю на просторах дітища Марка Цукерберга МЗС України) - частиною офіційної чи напівофіційної інформаційної політики. Лаври зарубіжних інтернет-зірок з числа політиків, на кшталт американського президента (і навіть деяких українських опозиціонерів), вітчизняним можновладцям поки в руки не даються, хоча блог того ж головного "регулятора" Михайла Бродського в LiveJournal користується певною популярністю. Але останні події показують, що в Україні до інтернету готові поставитися серйозно - адже як інакше можна трактувати рішення Печерського райсуду столиці долучити до матеріалів справи Twitter-записи з аккаунту Юлії Тимошенко?..
Визнання можновладцями України значимості Мережі, увага до її "мешканців", готовність їх забезпечити (або хоча б зімітувати) відкритість - це вже, безумовно, деякі досягнення. Але подібні "кроки вперед" змушують замислитися про те, що може стояти за подібними прогресивними поривами.
Найпростіша відповідь на це питання - мода. "Як у найкращих домах...", "Всі так роблять..."," Не можна відставати від лідерів..." - цілком гідне обґрунтування, яке, втім, додає роботи прес-службам (ну, або самим чиновникам). Проте ж "модному" поясненню не заважає й інше можливе обґрунтування того, що відбувається - політики, пам'ятаючи знову ж про "віртуальну" складову президентської кампанії Барака Обами і деякі інші прикладі успішного використання соціальних мереж, освоюють нові підходи до виборців.
При всій похвальності подібного починання, варто зазначити, що спроби причарувати народ через інтернет можуть даватися не так вже й просто - охоплення населення України новими комунікаціями поки далеке від показників багатьох західних країн, а пересічний "житель" Уанету, мабуть, не у всьому ідентичний тому середньостатистичному "маленькому українцю", до якого схильні звертатися політики. Навряд чи тому ж Миколі Азарову вдалося б помітно наростити серйозно падаючий рейтинг завдяки самому лише факту уваги до соціальної мережі. Готовність до спілкування і фото в неформальній обстановці - це, звичайно, добре, але на популярності прем'єр-міністра економічне становище країни, мабуть, позначається більше...
І все ж спроби оточення прем'єра почати перетворення його в публічного політика, складно не помітити. Відкриття нового майданчика донесення до аудиторії звісток про успіхи уряду похвальне, але подібна ступінь відкритості і навіть, якоюсь мірою, інформаційної самостійності людини, яка ще недавно позиціонувала себе як знаряддя президентської волі, все одно виглядає цікаво. Звичайно ж, за рік до парламентських виборів прагнення працювати над своєю популярністю зовсім вже дивним не здається. Зрештою, Микола Азаров - офіційний глава на сьогодні все ще найпопулярнішої партії в країні. Можливо, "інтернетизація" прем'єра має ще послужити спільній або персональній (у разі повернення "мажоритарки") справі. І, хто знає, може, відкладати цю "справу" в довгий ящик ситуація не дозволить. Після того, як президент у липні вкотре розкритикував недбайливих реформаторів з Кабміну, експерти знову взялися обговорювати перспективи існування уряду Миколи Азарова. Багато хто вважає, що до кінця року нинішньому Кабінету ніщо глобально не загрожує, проте існує й інша точка зору. Як і раніше, передбачається, що глава Кабміну може стати однією з ритуальних жертв, покладених на "вівтар" реформ. А якщо подібне станеться, неофіційні виходи на аудиторію Миколі Яновичу будуть як ніколи доречні.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
Також за темою
Український ІТ-експорт зріс до $555 мільйонів
За поточних темпів на розмінування України знадобиться 83 роки, — Рахункова палата
Від сьогодні в Україні починають діяти експортні мита на сою та ріпак
Мінекономіки та бізнес запускають новий формат дерегуляції
Україна наростила валютні резерви до 46 млрд доларів
Нові штрафи до 51 тис. грн: за що доведеться заплатити
