4296
В чому зберігати гроші?
— Казна та Політика
Дефолт, який так і не стався в США 2 серпня цього року, і різкі спади на світових біржах (після підвищення "стелі" держборгу і зниження кредитного рейтингу США з ААА до АА+) змусили прислухатися до тих експертів, які вже давно говорять не лише про настання чергової хвилі кризи, але і про наслідки поширення по світу неоліберальної моделі економіки, що є основним джерелом збільшення кількості як економічних, так і політичних проблем...
Зараз, як ніколи раніше, перед багатьма державами постали питання про те, в чому ж зберігати гроші і як забезпечити збереження суверенітету. Причому ці питання набагато більш тісно пов'язані між собою, ніж можна було уявити ще кілька десятиліть тому. Криза, як лінза, чітко показує, що немає економіки окремо від політики, і навпаки. Причому немає - в світовому масштабі...
Дефолт без дефолту - перші наслідки
Підвищення межі держборгу США як мінімум на 2,1 трильйона доларів призвело до того, що необхідність такого підвищення стелі відкладено до 2013 року. Закон про держборг був схвалений обома палатами Конгресу 1 і 2 серпня. Барак Обама відразу ж підписав цей закон, тим самим відсунувши технічний дефолт США на два роки. Буквально через дві доби на це відреагував ринок цінних паперів - 4 серпня 2011 р. стало новим "чорним четвергом".
Як відзначають аналітики ФГ "Калита-Фінанс", 4 серпня ознаменувався наймасштабнішим падінням фондових і сировинних ринків з кризового грудня 2008 р. Провідні американські індикатори за день втратили від 4 до 5%, нафта марки Brent - 5,3%. Таке значне падіння призвело до того, що індекси виявилися на рівнях кінця 2010 року, розгубивши все зростання з початку року. Тільки за чотири дні широкий індекс Standard & Poor's 500 втратив 8,4%, а з досягнутих у квітні річних максимумів - майже 10%.
Нагадаю, що за тиждень з 29 вересня по 6 жовтня 2008 S&P 500 впав на 25,6%, за 2 місяці з травня по липень 2010 - на 17%. В даний час - падіння майже 10%, ще трохи і - готовий новий виток кризи. Ймовірно, Америка зробить те саме, що зробила з державним боргом - буде відтягувати день колапсу. Очевидно, третім раундом кількісного пом'якшення.
Як відзначають економічні експерти В'язовський і Туржанський, державний борг піднявся з позначки в 70% від ВВП в кінці терміну правління Буша-молодшого до 94% (історичний максимум) до серпня 2011 року. За прогнозами Міжнародного валютного фонду (МВФ), до кінця 2011 року показник складе 99,5%.
Збільшення стелі держборгу саме по собі тільки відклало дефолт США. Відклало, щоб дати можливість Америці продовжити свою стару політику "експорту кризи". І цей експорт - продовжився.
10 серпня "ведмеді" атакували ринки з новою силою (1). Паніка перетекла в банківський сектор, що може спровокувати кризу в реальній економіці.
Провідні рейтингові агентства продовжують робити "набіги" на країни з фінансовим становищем, яке погіршується. Після приголомшливої розборки з рейтингом США в суботу, 6 серпня, в середу 10 серпня жертвою стала потужна економіка Франції. На ринку з'явилися чутки, що агентство Fitch переглянуло прогноз стану економіки зі "стабільного" на "негативний". До кінця дня їх спростували. Однак чутки чутками, а реакція ринку виявилася вражаючою: капіталізація французьких банків скоротилася в рази. Протягом дня найбільша банківська група Societe Generale подешевшала на 22,5%! А банки Credit Agricole і BNP Paribas втратили до кінця торговельного дня 11,8% і 9,5% відповідно.
Далі - буде веселіше. Приміром, за даними Європейського банківського агентства, 90 найбільших європейських банків тримають близько 98 мільярдів євро в грецьких держоблігаціях (з 328,5 мільярда сукупної зовнішньої заборгованості країни). Щоб наочніше уявити масштаби лиха Греції, економісти порахували: для покриття боргу і нормального існування держави буде потрібно близько 600 років. А головними європейськими кредиторами залишаються німецькі та французькі банки.
Чи повторить Барак Обама долю Джиммі Картера?
Переговори щодо підвищення "стелі" держборгу чітко показали відсутність у Барака Обами чіткої власної позиції. У цьому його дії дуже нагадують політику, що проводилася в кінці президентського терміну Джиммі Картером. Як описує її екс-глава ФРС Алан Грінспен, Картер хотів догодити і вашим і нашим. Він пропонував нові соціальні програми і одночасно намагався скоротити дефіцит бюджету, прагнув знизити рівень безробіття і одночасно зменшити інфляцію. Це відбувалося на тлі кризи 1978-79 рр.
Зараз Обама пропонує практично те ж саме. Наприклад, план запобігання дефолту передбачає негайне скорочення так званих "дискреційних витрат" на суму близько трильйона доларів протягом 10 років. При цьому скорочуватися будуть як оборонні, так і необоронні витрати. В рамках досягнутих домовленостей буде створена погоджувальна комісія з членів обох палат Конгресу, яка буде шукати спосіб скоротити держвидатки ще на 1,5 трильйона доларів.
При цьому задля досягнення компромісу адміністрації США довелося відмовитися від своєї головної вимоги - ліквідації податкових пільг для найбагатших американців (2). Крім цього, республіканці домоглися скорочення держвидатків на загальну суму більш ніж 2,5 трильйона доларів. Однак Обама відстояв збереження обсягу видатків на соціальну сферу.
Нагадаю, що така політика коштувала Картеру дуже дорого. Він програв на виборах жорсткому неолібералу Рональду Рейгану, який упевнено вів США до відкритого конфлікту з СРСР, і, як видається, тільки смерть Брежнєва, пертурбації в ЦК КПРС і прихід до влади Горбачова звели ризик прямого військового конфлікту між США та СРСР до нуля.
Однак зараз наддержавності Радянського Союзу вже немає, і світ перебуває в стані хаосу, тому ризик цілої низки нових воєн дуже високий. США просто не вміють іншим способом виходити з фінансових криз. Однак високий рівень глобалізації робить політику "експорту війни" небезпечною і для самих США. До виборів в Америці ще приблизно рік. Цього часу конкурентам Обами цілком може вистачити для будь-яких дій, і чим сумнішим буде становище в економіці - тим менше шансів у нього залишитися в Білому домі на другий термін.
Американські трежеріс - "депозити для держав"
Після відмови на початку 70-х років ХХ століття від "золотого стандарту" гроші перестали виконувати одну зі своїх основних функцій - функцію накопичення капіталу. Безліч фінансово неграмотних людей по всьому світу думають, що, роблячи заощадження або накопичуючи якісь кошти на банківських депозитах, вони "накопичують". Насправді - вони всього-на-всього збирають фантики і дарують банкам можливість керувати своїми грошима і нічого більше.
Крах пенсійних фондів і найбільших банків, а також можлива відмова уряду США (3) від фінансування пенсійних програм, незважаючи на те що самі по собі пенсійні накопичення нібито нікуди і не зникали, чітко свідчать - гроші стали не більш ніж засобом для оперативних розрахунків і майже нічим більше. Щоправда, держави і ТНК зрозуміли це вже досить давно. Тому і вкладають накопичене в більш надійні активи. ТНК - у нерухомість, корисні копалини та політиків, держави - в цінні папери більш економічно розвинених країн.
Однак... вся ця система будувалася на довірі. Цінні папери самі по собі - коштують не більше паперу, вони економічно неліквідні. Ліквідність у них - тільки політична. Таким чином, американські трежеріс - це "депозити для держав". І саме тому їх і купують. У них - просто зберігають гроші. Так було доти, доки Сполученим Штатам довіряли. Тепер, з падінням довіри, трежеріс перестали бути абсолютно надійним способом збереження капіталів. Саме це вимагає пошуку нового засобу.
Нова резервна валюта - що це може бути?
Спроби замінити долар у ролі світової резервної валюти поки що провалилися. Євро зуміло стати валютою "операційних" витрат, тобто розрахунки в євро між країнами ведуться, але запасати гроші в європейських цінних паперах світ поки що не поспішає. Мало того, ліквідність єврооблігацій в достатній мірі залежить від американських трежеріс, оскільки Європа тримає значний запас коштів саме в них.
Тому й проблеми з американськими цінними паперами безпосередньо впливають на папери європейські. Тож євро не є незалежною та самодостатньою валютою. До того ж ЄЦБ, на відміну від ФРС, не може проводити цілком самостійну емісійну політику, тому швидкість прийняття будь-яких рішень в єврозоні поступається в оперативності маніпуляціям з доларом.
Приблизно та ж ситуація спостерігається і з юанем, і з рублем. І Китай, і Росія знаходяться в першій трійці країн за рівнем вкладень в американську економіку. У Китаю запаси американських трежеріс становлять близько 1,5 трильйона доларів, у Росії - близько 600 мільярдів доларів. Цей факт, а також внутрішні протиріччя в країнах ШОС і державах Митного союзу не дають можливості як рублю, так і юаню в повній мірі виконувати навіть функції регіональних резервних валют.
І в зв'язку з цим виникає необхідність використання більш складної, але й більш збалансованої системи, що складається як з суверенних і регіональних резервних валют (забезпечених ресурсами - як у Росії, виробництвом - як у Китаї чи технологіями - як у Японії), так і якогось нового "золотого стандарту".
Навряд чи це буде золото, тому що зараз світ перебуває в стані "зворотної іспанської кризи" часів Конкісти: тоді золота в Європі було більше, ніж товарів, а зараз - товарів стало так багато, що для введення "золотого стандарту" буде потрібна багаторазова девальвація всіх валют, на що ніхто не піде. Чи буде це "енергодолар", "ресурсорубль", "трудоюань" чи щось більш матеріальне - сказати складно. Проте без нового засобу збереження капіталів світ найближчим часом отримає низку воєн за ресурси, які будуть тривати як мінімум найближчі півстоліття, а то і більше.
Золото - як основа суверенітету
Питання про те, в чому зберігати гроші, важливе зараз не лише для звичайних громадян або бізнес-компаній, він є ключовим у контексті збереження суверенітету держав. Світова криза, що триває вже 4-й рік, чітко показала - США є не тільки одним з основних "crisismakers", але і вкрай ненадійним політичним партнером.
І це відчули на собі європейські члени НАТО, коли, розв'язавши війну в Лівії, США дуже оперативно "самоусунулися" від вирішення питання, "що робити з Каддафі?" Самоусунулися - тобто перестали активно брати участь у військовому конфлікті, який дуже дорого обходиться держбюджету країн-учасниць війни проти Лівії і який дестабілізує євро нарівні з переддефолтним станом Греції чи Італії.
Мало хто звернув увагу і на ще один цікавий момент, пов'язаний з тим, що значна частина золотовалютних запасів Лівії перебувала не на рахунках західних банків і не у вигляді американських трежеріс, а у вигляді банківських металів і на території самої Лівії. Каддафі, за прикладом казкового Кощія Безсмертного, "чах над златом". І саме ця раціональна і адекватна фінансова політика дозволяє йому ось вже майже п'ять (!) місяців ефективно вести оборонну війну проти США і НАТО. Спровокований війною хаос і підвищення цін на золото (це не єдиний, але важливий фактор подорожчання золота) йде тільки на користь лівійському лідеру - вартість його активів зростає! Тобто країни-агресори самі забезпечують Каддафі засобами для продовження війни проти них.
І це не парадокс. Це прямий наслідок глобалізації. До речі, про це давно писав Іммануїл Валлерстайн, коли стверджував, що на Землі існує одна світосистема. Тому зараз всім великим власникам трежеріс варто терміново позбуватися від них на користь чогось більш матеріального - золота, корисних копалин і т.д. У першу чергу це стосується звичайно ж Китаю, Японії та Росії.
На даний момент відповідь на питання "в чому зберігати гроші?" стала одним з визначальних моментів збереження стабільності існуючої світосистеми. Варіант з нової єдиною світовою резервною валютою, емітентом якої виступатиме якась країна чи група країн, - приречений на невдачу. У першу чергу тому, що не буває "вічних союзів" або "постійної стабільності".
Юрій Гаврилечко
За матеріалами: Хвиля
Поділитися новиною
Також за темою
Український ІТ-експорт зріс до $555 мільйонів
За поточних темпів на розмінування України знадобиться 83 роки, — Рахункова палата
Від сьогодні в Україні починають діяти експортні мита на сою та ріпак
Мінекономіки та бізнес запускають новий формат дерегуляції
Україна наростила валютні резерви до 46 млрд доларів
Нові штрафи до 51 тис. грн: за що доведеться заплатити
