246
Створення національного ринку дозволів на викиди - однозначно позитивний крок для України
Створення національного ринку дозволів на викиди сприятиме багатьом позитивним змінам в Україні. Відповідний законопроект "Про регулювання в сфері енергозбереження" 21 жовтня 2010 р. вже був розглянутий у парламенті в першому читанні. Тепер головне питання звучить приблизно так: як реалізувати ідею цього ринку в Україні максимально ефективно?
Проектом закону передбачається створення повноцінного національного ринку квот на викиди, подібно до ринку ЄС.
Критики ідеї створення ринку дозволів на викиди, як правило, висувають три аргументи:
- Додаткові витрати на зменшення викидів дорого обійдуться національним виробникам, погіршать їх фінансовий стан і конкурентоспроможність;
- Україна володіє надлишком квот, активно намагається його продати, то навіщо в такій ситуації скорочувати свої викиди?
- Ринок поставить хрест на проектах спільного впровадження.
Можна навести п'ять головних контраргументів. По-перше, як свідчить міжнародна практика, у жодному разі існування ринку не простежувався негативний чи, тим більше, катастрофічний вплив на бізнес. Більше того, ринок стимулює зменшувати викиди і надає фінансові механізми для цього.
По-друге, українські підприємства, навіть якщо не буде створено національний ринок дозволів на викиди, все ж зіткнуться з додатковими витратами, пов'язаними з високими викидами парникових газів. Зараз у міжнародній торгівлі набирає чинності новий феномен - вуглецевий протекціонізм. Країни, які тією чи іншою мірою обмежили свої викиди парникових газів (фактично це зробили всі розвинені країни, і в найближчому майбутньому до них приєднаються інші), прагнуть захистити національні ринки від дешевих товарів з країн, які не встановили таких обмежень. Мова йде про реальні антидемпінгові мита, наприклад, на метал, продукцію хімічної промисловості або інші енергоємні товари.
По-третє, Україна володіє надлишком квот, тільки поки діє Кіотський протокол (2008-2012 роки). Якщо новий договір так і не укладуть, то про торгівлю квотами за схемою цільових інвестицій, найімовірніше, можна забути. Цей надлишок елементарно нікому буде продати. Якщо новий договір підпишуть, то невідомо, чи вдасться Україні відстояти право перенести невикористані квоти на майбутні періоди. Категорично проти такого розвитку подій виступають ЄС, США, Японія та інші розвинуті країни. Як свідчить практика, відстояти свої інтереси, навіть у більш простих питаннях, нашій країні дуже важко.
Крім того, Україна не може вічно заспокоювати себе надлишком квот (у порівнянні з 1990 роком). Економічне зростання обов'язково призведе до зростання викидів. Тому квоти будуть вичерпані, це питання тільки часу. Подальше стійке економічне зростання неможливе на існуючих принципах - необхідна тотальна модернізація і підвищення ефективності, зокрема енергетичної. Ринок квот у цьому контексті є скоріше помічником, ніж обмеженням.
По-четверте, національний ринок ніяк не вплине на ПСВ. Нам потрібно побоюватися припинення дії Кіотського протоколу, що послабить іноземний попит на проекти спільного впровадження, а не боятися створення нового ринку, який, навпаки, такий попит буде генерувати.
По-п'яте (в іншій країні це, напевно, стояло б на першому місці), не можна забувати, що ринок дозволів на викиди має на меті сприяти вирішенню глобальної проблеми зміни клімату. Скорочення викидів підвищить якість екологічного стану в Україні. Модернізація виробництв додатково дозволить, крім парникових газів, зменшити викиди класичних забруднювачів (важких металів, оксидів азоту, сірки тощо).
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
