2106
Росія програла Китаю радянську спадщину
— Енергетика
Іран став черговою втратою Росії, яку "підібрала" Піднебесна.
Днями Тегеран відвідав високопоставлений китайський партійний функціонер Хе Гоцян. Офіційно його посади ніяк не в'яжуться із зовнішньою політикою: секретар Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни і завідувач Оргвідділом ЦК КПК. По суті, товариш Хе є главою партійного відділу внутрішніх розслідувань, і це обумовлює його неабиякий вплив. Водночас географії його подорожей може позаздрити інший міністр закордонних справ. Тільки в рамках нинішнього "літнього турне" він відвідав Францію, Польщу, Сербію та ОАЕ. Іншими словами, Хе Гоцян - персона цілком міжнародного рівня. Причому це проявляється там, де присутність глави зовнішньополітичного відомства КНР виглядає або недоречним, або недостатнім. І візит Хе до Ірану саме такий випадок. Свідчення тому - угоди, підписані в ході цієї поїздки. Тегеран і Пекін домовилися про нарощування товарообігу, а також про доведення китайських інвестицій в іранські інфраструктурні проекти до $4 млрд. Хе Гоцян - інженер-хімік, але вже більше чверті століття він є партійним функціонером, тому питання, що обговорювалися, поза його компетенцією. Однак, відрядивши його на переговори, Пекін продемонстрував серйозність свого ставлення до Ірану.
Справді, вже цього року товарообіг між двома країнами сягне $40 млрд. - проти $30 млрд. минулого. При цьому Іран вийшов на третє місце за рівнем поставок КНР нафти - зараз на його частку припадає 12% китайського ринку.
Втім, назвати це партнерство повною мірою взаємовигідним складно. У відносинах з Тегераном Пекін, схоже, розігрує той же сценарій, що й у відносинах з Пхеньяном. Суть його зводиться до древньої стратагеми: "оточеному ворогу необхідно залишити шлях до відступу". Природно, йдеться про шлях контрольований. Китай пропонує Ірану вихід з міжнародної ізоляції, причому вихід безальтернативний. В умовах фактичного розлучення з Росією Тегеран позбувся можливостей маневру. Втім, Москва сама штовхнула його в обійми Пекіна. Зриви контрактів у галузі військово-технічного співробітництва на тлі досить млявих спроб блокувати режим санкцій підірвали віру іранців в договороздатність Кремля. Приміром, з 1996 року Тегеран так і не домігся від Росії ліцензії на виробництво винищувачів МіГ-29, а торішню відмову Москви продавати персам зенітні комплекси С-300 багато експертів розцінили як початок кінця російсько-іранської дружби. Причому навіть гучні обіцянки Дмитра Медведєва нанести візит, очевидно, не переконали Тегеран в надійності Москви як ділового партнера.
Дружба проти Делі
Перші відчутні дивіденди від дружби з Іраном Китай вже отримав. 19 липня іранське керівництво зажадало від Індії погасити всі заборгованості за імпортовану нафту і піти на значні торговельні поступки. В іншому випадку Тегеран з 1 серпня поточного року припиняє експорт нафти до Індії.
У Делі не сильно стурбовані іранським ультиматумом - вже чимало часу за посередництва США тривають переговори про можливі великі поставки нафти з Саудівської Аравії. Але якщо енергетична безпека Індії від можливих дій Тегерана і не постраждає, не слід забувати, що Іран залишається для Індії єдиними воротами в Афганістан і Центральну Азію - у всякому разі, до радикального потепління відносин між Ісламабадом і Делі, якого поки не вдається помітити навіть найзавзятішим оптимістам.
Таким чином, використовуючи імідж надійного покупця іранської нафти, Пекін завдає відчутного удару одвічному суперникові, відповідь на який у Делі якщо і сформульована, то поки залишається в секреті.
Тому настільки тісне і швидке зближення з КНР для Ірану виглядає не те щоб найкращим, але на практиці єдино можливим варіантом. Пекін же отримав надійного, в силу штучного обмеження попиту, постачальника нафти і мінеральної сировини.
Під час візиту Хе Гоцяна жодних протизаконних, тобто "проти-міжнародно-правових" промов про можливу торгівлю зброєю або товарами подвійного призначення не було. Але Пекін цілком здатний якщо не забути про підписані Радбезом ООН (з китайсько-російськими застереженнями) жорсткі економічні санкції та повне ембарго на поставки зброї, то докласти помітних зусиль для максимального розширення списку допустимих торгових операцій.
У цих умовах розширення військово-технічного співробітництва між Китаєм і Іраном видається цілком логічним і навіть очікуваним кроком. До слова, коли Тегеран у відповідь на зрив контрактів з С-300 заявив про розробку аналогічних комплексів, це аж ніяк не було блефом. Ймовірно, йшлося саме про придбання технологій у КНР (хоча HQ-9 - китайські клони цієї системи з ряду показників істотно поступаються оригіналу).
Зближення Пекіна і Тегерана помітно турбує російських експертів, оскільки може призвести до втрати Росією іранського збройового ринку. Тим більше що чисто технічно цьому процесу сприятиме високий ступінь сумісності китайських систем озброєнь з радянськими і російськими.
Водночас китайсько-іранська дружба чревата і набагато більш далекосяжними наслідками. Пекін, за великим рахунком, мало турбує ядерна програма Тегерана, оскільки їх стратегічні інтереси не перетинаються. Тому тут йдеться, мабуть, про небажаність розширення ядерного клубу як такого. Тому КНР має ширше поле для маневрів на цьому напрямку. Крім того, дружба з Тегераном вписується в політику "збирання" конфліктуючих із Заходом режимів, яку раніше проводив СРСР - з тією різницею, що в нинішній ситуації на передній план виходять економічні, а не ідеологічні інтереси гегемона. Під час блокової системи ця схема дозволяла супердержавам з'ясовувати стосунки в локальних конфліктах, уникаючи прямої конфронтації. Враховуючи протиріччя як економічного, так і секуритарного характеру між Пекіном і Вашингтоном, цілком можлива її реставрація.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
Також за темою
У вересні зростуть тарифи на електроенергію для деяких споживачів
Reuters підрахувало, скільки потужностей нафтопереробки втратила рф після українських атак
До опалювального сезону Україна готова вже на 70% - Кулеба
Google інвестує у перший у США проєкт із закупівлі електроенергії від реактора Gen IV
Норвегія знайшла велике родовище нафти в Північному морі
В рф заявили, що мають «особливі механізми» постачання нафти в Індію
