1409
Люди гинуть за мінерал
П'ятниця 29 липня стала чорним днем для України. О 9.40 на шахті імені Бажанова в Макіївці сталося руйнування наземної частини стовбура клітьового підйому, в результаті чого під завалами опинилися шахтарі, які працювали там. А о 13.00 на шахті "Суходольська-Східна" стався вибух метаноповітряної суміші. Кількість загиблих обчислюється десятками. Президент і прем'єр пообіцяли покарати винних. Генеральна прокуратура вже розпочала розслідування. Однак загиблих гірників вже не повернеш. Та й навряд чи результати діяльності ГПУ на щось вплинуть.
Владна реакція
Дві трагедії на шахтах в один день - такого в Україні не траплялося давно. Під час відносно спокійного в плані надзвичайних ситуацій літа - жодних вже звичних масштабних лісових пожеж - такі події стали "громом серед ясного неба" як для пересічних українців, так і для влади. Прем'єр-міністр України Микола Азаров на зустрічі з каталікосом Грузинської православної церкви Ілією II сказав: "Це велике горе для нашої країни. Ми всі зусилля докладаємо для того, щоб мінімізувати всі наслідки цієї жахливої катастрофи".
Крім того, прем'єр-міністр повідомив, що на місце трагедії в терміновому порядку вилетів президент України Віктор Янукович. Глава держави по прибуттю на місце провів зустрічі з сім'ями постраждалих гірників, відвідав тих, які вижили в лікарнях і скликав нараду з причин трагедій. Розглядаються дві версії трагедії на шахті. Це міг бути збій в роботі електрообладнання на шахті та наслідок буропідривних робіт, які проводилися напередодні"- сказав президент журналістам у п'ятницю ввечері після оперативної наради держкомісії з вивчення обставин вибуху на шахті "Суходольська-Східна". При цьому Янукович додав, що фахівці шахти стверджують - буровибухові роботи проводилися в суворій відповідності до регламенту.
Однак навіть те, що всі роботи велися, за словами президента, відповідно до встановлених процедур, не означає, що розслідувати подію ніхто не буде. Навпаки, розслідування буде вестися на найвищому рівні. Президент доручив це особисто Генеральному прокурору Віктора Пшонки. "Я хотів би, щоб обставини трагедії були розглянуті з точки зору законності. Щоб ми подивилися, чи не було тут порушення закону. Щоб були захищені права потерпілих", - сказав Янукович. Розслідування події на іншій шахті - імені Бажанова до цього часу вже почалося. Президента легко зрозуміти: у відносно спокійне для України літо відбуваються такі жахливі трагедії. Більше того, вони відбуваються в рідному регіоні Януковича і його політсили.
Під час президентських виборів 2004 року кандидат від Партії регіонів протиставляв своїх працьовитих земляків, які видобувають кожну копійку тяжкою працею, пустодзвонів і балакунів, яким все діставалося легко. Ставши президентом Янукович не випускав з своєї уваги стан галузі. Адже шахтарський регіон Донбас - вотчина його найвірнішого електорату, і місце, де минула значна частина життя як самого Януковича, так і значної частини владної еліти. Саме тут усі вони отримали путівку в політичне життя. І ось тепер цей регіон знову трясе жахлива трагедія. Притому ця трагедія пов'язана з традиційним для регіону способом заробітку. Навряд чи варто нагадувати, що шахтарська праця на Донбасі почесна. А шахтарська тематика є однією зі складових своєрідної регіональної культури.
Для місцевих жителів причини події навряд чи є таємницею. Шахтарі та їх сім'ї давно звиклися з думкою про те, що кожен спуск у забій може стати останнім. Шахти, побудовані за часів радянського союзу, давно давно не ремонтувалися. Техніка практично виробила свій ресурс. Водночас, власники шахт вимагають від гірників збільшувати видобуток вугілля, незважаючи ні на що. Витрачатися на безпеку гірників ці власники не бажають. Але карати справжніх винуватців загибелі шахтарів ніхто не поспішає.
Люди гинуть за вугілля
Причина трагедії на шахті "Суходольська-Східна" - гонитва за тоннами видобутого вугілля. Так вважає голова Незалежної профспілки гірників луганської шахти імені Баракова Дмитро Калітвенцев. На його думку, на шахті "Суходольська-Східна" були допущені грубі порушення правил техніки безпеки. "Людей просто вбили, тому що було потрібно більше тонн (вугілля). Адже сьогодні є датчики, які завжди спрацьовують. Це дикі випадки, які відбуваються тільки тому, що комусь потрібен видобуток навіть ціною крові", - заявив профлідер журналістам у суботу. Він провів паралель між аварією на своїй шахті в 2000 році і трагедією на "Суходольській-Східній". "Хто б що не говорив, робітник - не самовбивця, він виконує наряд. Чому стався вибух на шахті Баракова? Дали наряд, який не можна було давати. Швидше за все, тут було те ж саме: дали наряд, який не можна було виконувати", - заявив Калітвенцев.
Профспілки Донбасу давно вже намагаються донести до влади: власники шахт вбивають гірників у гонитві за власним збагаченням. Досить згадати нещасливу шахту Засядька, розраховану на видобуток 1,5 мільйона тонн вугілля на рік, але яка видає 3,5-4 мільйони тонн. З цією шахтою, до речі, пов'язаний дуже примітний випадок. У 2008 році голова Донецького гірського округу просив надати йому охорону. Справа в тому, що Держгірпромнагляд заборонив видобуток тоді в східній лаві шахти. Причина - кричущі порушення техніки безпеки. Голова правління Ради орендарів підприємства "Шахта імені Засядька" Юхим Звягільський після заборони запросив главу гірського округу до себе, де, згідно з інформацією Держгірпромнагляду, "в присутності директора шахти та інженерно-технічних працівників, він особисто висловив спостерігачеві погрози і образив гідність людини, погрожуючи ув'язненням і фізичною розправою". "Будеш харкати кров'ю і сидіти на нарах", - сказав Звягільський, герой України і народний депутат від Партії регіонів.
Взагалі, ситуація з українськими шахтами - парадоксальна. Де-юре вони належать державі. Де-факто - власникам, які беруть їх в "довгострокову оренду" або підписують з керівництвом шахт договори про державно-приватне партнерство. У будь-якому випадку, витрати на шахту несе і держава. А ось як витрачаються державні гроші - це інше питання. Для того, щоб змусити бюрократичний апарат хоч трохи поворушитися потрібна або трагедія, або якась інша гучна подія. Наприклад, теракти в Макіївці, що сталися після висновків Контрольно-ревізійного управління про розкрадання на держпідприємстві "Макіїввугілля" майже 2 мільярдів гривень... "Керівник підприємства розпоряджається майном як своїм власним. При цьому маса підприємств, афілійованих особисто з ним, використовує державні ресурси", - повідомив тоді керівник ГоловКРУ Петро Андрєєв. Два тижні потому міський суд Червоного променя визнав посадових осіб шахти "Мусінська" (держпідприємство "Добнассатраціт") причетними до завищення обсягів вуглевидобутку і розтраті бюджетних коштів, виділених шахті в рамках державної підтримки. Таким чином, гроші, які держава виділила в тому числі і на підвищення безпеки гірників, осіли в кишенях у керівників підприємств.
Ситуація, що склалася в галузі навряд чи є секретом для керівництва країни. Більше того, ставленням до шахтарів Україна прославилася і за кордоном. Німецький режисер Якоб Пройсс у своєму документальному фільмі "Інший Челсі - історія з Донецька" наочно показав стан в галузі і різницю життя шахтаря і депутата від ПР. А "Аль-Джазіра" продемонструвала світу репортаж, що описує умови праці в нелегальних шахтах-копанках. Але навіть випадок на донецькій і луганській шахтах навряд чи здатний докорінно змінити стан справ у галузі: серед українських нардепів є олігархи, які володіють шахтами. І поки не один з них не перетворив хоча б одну українську шахту на дійсно безпечний об'єкт. Це - досить затратно, а свій вибір між надприбутком і шахтарським життям власники шахт давно зробили.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
