2473
Чому російським банкам не щастить
— Казна та Політика
Про російські банки в Україні звикли говорити лише в світлі банків з групи найбільших. Але існує ціла група банків, про які практично нічого не чути. Чому їм не вдається вибудувати бізнес з російським розмахом?
Російські банкіри минулого року були порушниками спокою на українському банківському ринку. Агресивна політика на ринку залучення коштів вкладників і не менш агресивний вихід на ринок кредитування дозволив їм контролювати майже 12% всіх банківських активів країни. Але така політика була властива далеко не всім банкірам з російською пропискою. Без державної підтримки не всім вдається відстояти своє місце під українським сонцем.
Російську банківську діаспору в Україні можна умовно розділити на три групи. Фінустанови першої групи не тільки визначилися зі своєю стратегією, але й агресивно нарощують тут свою присутність. Промінвестбанку, ВТБ Банку (разом з БМ Банком), Сбербанку і Альфа-Банку вже належать 11,26% банківських активів країни. Друга група банків також визначилася зі своєю стратегією. Правда, цим рішенням стало бажання піти з ринку. Так наприкінці минулого року вважав за краще зробити банк "Ренесанс Капітал". Так вчинили "нові" власники російського банку "КІТ-Фінанс", які до кінця поточного року мають намір вийти з капіталу дніпропетровського Радабанк.
Акціонери фінустанов третьої групи поки не визначилися, що їм робити з українськими активами. Причому з різних причин: хтось в процесі злиття, хтось не проти й піти, але навряд чи зараз знайдуться покупці, готові дати справедливу ціну, хтось просто вичікує на вдалий момент в надії наростити свою частку на ринку. Цій групі належить дуже невелика частка в банківській системі України - всього 0,4%. Тим часом всі ці фінустанови належать досить великим російським підприємцям: Енергобанк - співвласнику Національної резервної корпорації мільярдерові Олександру Лебедєву, "Петрокоммерц-Україна" - основному бенефіціару російської кредитної організації мільярдерові Леоніду Федуну (співвласнику "ІФД Капітал" і віце-президенту НК "ЛУКОЙЛ") , "Російський Стандарт" - власникові корпорації "Російський стандарт" Рустаму Таріко, банк "ТРАСТ" - відразу трьом професійним банкірам з Москви - Іллі Юрову, Сергію Бєляєву та Миколі Фетісову. У кожного з них була своя історія входження на ринок.
Разом з тим стратегія появи цих чотирьох приватних фінустанов на банківському ринку України мала й спільні риси: розрахунок був зроблений на ринок споживчого кредитування, що швидко зростав. Але чому ж цій групі банків так і не вдалося вибудувати бізнес з російським розмахом, хоча всі вони зайшли на український ринок значно раніше за російські банки з першої групи? Для деяких таким фактором стала фінансова криза. "Перед Енергобанком і банком "Петрокоммерц-Україна" спочатку не стояло завдання масштабного розвитку бізнесу в Україні, - говорить директор напрямку ринків капіталів ІГ "Альтера Фінанс" Максим Шинкаренко. - Тоді коли "Російський Стандарт" і банк "ТРАСТ" будували широкомасштабні плани, які не встигли реалізувати через початок кризи в Україні". Крім того, всі ці банки є приватними фінансовими установами, а не державними, в яких апріорі є кращі можливості фондування.
Енергобанк (68-е місце за активами) - найбільша фінустанова в цій групі. Банк потрапив в поле зору Олександра Лебедєва, голови та основного бенефіціарія російської "Національної Резервної Корпорації", задовго до продажу в 2007 році свого головного фінансового активу в Україні - банку "НРБ-Україна" - російському Сбербанку. Компанії, що входили в групу "НРБ-Україна", придбали 21,88% акцій Енергобанку ще в жовтні 2004 року. Тоді про запасний майданчик для НРК взагалі не йшлося, і покупка "нішевої" галузевої фінустанови виглядала, м'яко кажучи, незрозумілою. Тим більше що на момент придбання банк був обтяжений великим портфелем проблемних кредитів, а НБУ навіть погрожував відкликати у нього ліцензію. Банк був цікавий лише тим, що обслуговував рахунки "Київенерго", яке й було основним джерелом пасивів фінустанови.
НРК швидко очистила кредитний портфель і сконцентрувалася на обслуговуванні малого і середнього бізнесу, а також стала кредитувати компанії, близькі до "Київенерго". При цьому власники не розраховували на залучення депозитів фізичних осіб, роблячи основну ставку на ресурси самих акціонерів. Після підписання угоди в кінці 2005 року з Ощадбанком весь 2006 рік НРК збільшувала частку в Енергобанку, довівши її до кінця року до 90%. Тим самим Олександр Лебедєв став готувати плацдарм, який повинен був замінити для НРК банк НРБ у разі його продажу Ощадбанку. Паралельно виникло питання і про його подальшу спеціалізацію. Розглядався варіант перенесення в Україну "російської технології розвитку іпотеки як окремого бізнесу", обговорювалася і модель розвитку Енергобанку як роздрібної фінустанови. Криза призупинила реалізацію цих планів. У якийсь момент власник НРК навіть запропонував главі наглядової ради
Зовнішекономбанку Володимиру Путіну придбати в нього український Енергобанк замість Промінвестбанку.
Сьогодні про відхід з ринку не йдеться. Мало того, банківський актив, за словами Лебедєва, має статус стратегічного, і НРК готова інвестувати кошти в його розвиток. "Звичайно, я хотів би бачити свій банківський актив в швидкому. Але для цього необхідно йти в сегменти, де банк традиційно був менш активним, наприклад, споживче кредитування. Посилювати потрібно і корпоративний блок, активніше працювати з картковим напрямком", - розповідав у листопадовому інтерв'ю "Інвестгазеті" Олександр Лебедєв. Тим часом експерти сумніваються в успішному розвитку роздрібної стратегії. "В них немає ресурсу і жодного досвіду для розвитку роздробу, - зауважив один з російських банкірів. - Як український, так і на російському ринку НРБ не видно в роздробі. Вони сильні в корпоративному бізнесі". Втім, нинішній голова правління Енергобанку Олена Малинська не згодна з такою думкою: "Історично Енергобанк завжди був корпоративним банком з традиційно супутнім йому VIP-банкінгом. Його стратегією визначено, що банк буде представлений і в роздрібному, і в корпоративному сегментах. При цьому буде чітке позиціонування і концентрація на певній клієнтській базі. У роздрібному бізнесі банк робить акцент на комфортному обслуговуванні клієнтів з середнім і високим рівнем доходу - це клієнти, персоніфікований підхід до яких має економічний сенс".
У будь-якому випадку, глава наглядової ради банку Олексій Тарасов після квітневих зборів акціонерів озвучив те, що хочуть бачити власники Енергобанку в найближчому майбутньому: до кінця 2013 року вивести його в топ-50 банківських установ України за активами.
Банк "Петрокоммерц-Україна" (91-е) - один з найперших російських банків, що з'явився в Україні в 2002 році (придбав контрольний пакет акцій Авіатекбанк), рік за роком втрачає свої позиції. Якщо до 2007 року він традиційно перебував у шостому десятку, то після 2008-го розташовувався вже в дев'ятому, а зараз і зовсім розміняв десятий.
На відміну від своїх колег, фінустанова ніколи не ставила перед собою амбітних планів неодмінно опинитися в десятці українських банків (у Росії "Петрокоммерц" посідає 23-е місце за активами). Банк і сьогодні залишається "опорною" фінансово-кредитною установою НК "ЛУКОЙЛ" в Україні. При цьому він реалізує стратегію, направлену на широку диверсифікацію клієнтської бази за рахунок розширення співпраці з середніми компаніями в регіонах та розвитку роздрібного бізнесу.
Навіть незважаючи на настільки потужного власника, на ринку періодично з'являлися чутки про бажання акціонерів продати український банк. Щоразу приводом служив вихід ІФД "Капітал '" (акціонера материнської структури) з окремих українських активів. Спочатку була продана страхова компанія (лютий 2006-го). Потім ІФД "Капітал'" продав і фондові активи в нашій країні, закривши в листопаді 2009 року угоду з продажу відкритого недержавного пенсійного фонду, адміністратора НПФ і компанії з управління активами. Та й на рідному для себе ринку ІФД "Капітал" протягом 2007-го вів переговори про продаж пакета акцій російського банку "Петрокоммерц" казахстанської корпорації Seimar Alliance Financial Corporation (SAFC), які в результаті так нічим і не закінчилися.
У середині весни рада директорів материнського банку схвалила нову стратегію розвитку групи "Петрокоммерц" на 2011-2015 роки. Згідно зі стратегією, "Петрокоммерц" буде "підвищувати значення роздрібного бізнесу". Причому істотна частка повинна припадати на клієнтів "з вулиці". Також відповідно до планів протягом наступних п'яти років банк планує нарощувати капіталізацію за рахунок прибутку.
Банк "Російський Стандарт" (119-е)
Рустам Таріко не став купувати великий системний банк або фінустанову з розгалуженою роздрібною мережею. Для нього було важливо побудувати аналог своєї російської структури в Україні. Успішно апробована в Росії модель споживчого кредитування за скорингових моделей дозволяла обходитися без наявності дорогої мережі відділень. Щоб запустити аналогічну модель на українському ринку, потрібен був маленький банк з ліцензіями. Для цих цілей як найкраще підійшов банк Дмитра Святаша "АІС-банк", який і був куплений в серпні 2006-го - майже відразу після його створення (менш ніж через півроку після реєстрації в Національному банку). Тим часом, незважаючи на відносно ранній вихід, банк так і не встиг закріпитися в Україні. Багато хто бачив причину в тривалому виході на український ринок з конкурентним середовищем. До його приходу з аналогічною моделлю тут вже працював його основний конкурент з Росії Хоум Кредит банк. Аналогічні технології вже використовували українські ПриватБанк і Дельта Банк. Проте були й інші причини. Того ж року (2006) зі складу акціонерів материнського банку вийшла Міжнародна фінансова корпорація (IFC), яка з 2003 року володіла невеликим пакетом акцій і допомагала відкривати двері для іноземних інвесторів. У зв'язку з чим перед банком постало питання ціни фондування і нестачі ресурсної бази.
До того ж з другої половини 2007-го під впливом кризи банк змушений був скоротити обсяги бізнесу через неможливість рефінансування ресурсів, раніше залучених на міжнародних ринках. У результаті як альтернативні джерела рефінансування зобов'язань стали використовуватися більш дорогі кошти приватних осіб. Були ослаблені позиції фінустанови і внутрішньоросійськими причинами: масові скарги позичальників і претензії Росспоживнагляду щодо непрозорих умов видачі кредитів і високих ефективних ставок обернулися візитом Рустама Таріко в Генпрокуратуру РФ і відмовою від усіх комісій при видачі кредитів.
Зміна моделі бізнесу з вкрай агресивної на консервативну більше не розглядала як пріоритет беззаставне кредитування в точках продажів і передбачала роботу з кредитними картами (з ретельною перевіркою кредитної якості позичальників) та залученням роздрібних депозитів. Однак така стратегія не дозволила вести бізнес з колишньою розмахом.
Зміна моделі в материнській структурі вплинула і на розвиток українського банку. Тим більше, що вона збіглася за часом з активною фазою кризи, коли фінустанови заморожували або взагалі звертали активні операції.
Тим часом сьогодні про згортання бізнесу в Україні не йдеться. Швидше навпаки. Банк "Російський Стандарт" (ВРХ) за останні кілька місяців підписав договори майже з усіма найбільшими мережами з продажу побутової техніки і вирішив питання з фондуванням, випустивши облігаційну позику на 100 млн. грн. з терміном обігу один рік, а з 1 вересня почне розміщення дворічних облігацій на 200 млн. грн. Втім, на думку генерального директора Elliott Asset Management Михайла Умнікова, висока конкуренція і відсутність дешевого джерела фінансування можуть не дозволити банку швидко посісти провідні позиції на українському ринку споживчого кредитування. Хоча нинішня ситуація поки йому сприяє. "За даними НБУ, середні ставки за споживчими кредитами в гривнях станом на травень 2011 року становлять 30,7%. Якщо врахувати, що прибутковість за випущеними облігаціями банку становить 14%, то це дозволяє мати прийнятну відсоткову маржу", - говорить начальник відділу інвестиційного консалтингу ІК "Альтана Капітал" Андрій Тарасенко.
Банк "ТРАСТ" (145-е)
Власники російського національного банку "ТРАСТ" (Ілля Юров, Сергій Бєляєв та Микола Фетисов) також не бажали переплачувати за можливість потрапити на український ринок. Через високу вартість вітчизняних фінустанов вони вважали за краще вийти на ринок шляхом побудови власного банку з нуля. У серпні 2007-го Національний банк зареєстрував "Банк РНС" зі статутним капіталом 69 млн. грн. Уже в назві російські банкіри окреслили коло своїх майбутніх інтересів в Україні - "Банк Роздрібний необмежений сервіс". Плани ставилися не менш амбіційні. На прес-конференції керівник проекту "Банк РНС" Олександр Єрьомін обіцяв, що вже в 2008 році банк буде представлений 20 відділеннями в 10 містах, а обсяг активів досягне $60 млн. за власного капіталу $27 млн. А в 2010-му його кредитний портфель складе $1 млрд. Але планам не судилося збутися. Сьогодні активи фінустанови складають трохи більше 300 млн. грн., з якими банк посідає 145-у сходинку в ренкінгу НБУ.
Складно сказати, чи збережуть росіяни інтерес до українського активу. Український банк - це їх особистий проект, а зараз всі троє поглинені злиттям НБ "ТРАСТ" з ВБРР (Всеросійський банк розвитку регіонів), що належить НК "Роснефть", найбільшої в світі за обсягом доведених запасів нафти публічної нафтової компанії. У результаті злиття об'єднаний банк забере 18-у позицію за активами в ренкінгу Центрального банку Росії. Джерело, знайоме з ситуацією в банках, вважає, що угода наврят чи завершиться в поточному році. У "Роснефти" крім ВБРР є ще два невеликі банки, які зараз приєднують до ВБРР. І тільки після цього почнеться об'єднання двох банків на базі команди "ТРАСТ", інфраструктури ВБРР і можливостей "Роснефти" як ключового акціонера і дешевого джерела фондування. Хоча про зацікавленість "Роснефти" в цьому проекті поки нічого не відомо. Тому різке прискорення розвитку українського активу малоймовірно. Зараз банк не веде активної діяльності та представлений лише одним офісом у Києві. До того ж отримати будь-яку інформацію про банк досить складно - "ТРАСТ" чи не єдина фінустанова, яка не має свого представництва в інтернеті (сайту).
Погляд з рідної сторони
Тим часом російські експерти "по-своєму" оцінюють перспективи зростання російських банківських установ цієї групи. "На банківських ринках СНД широку експансію по суті ведуть лише держбанки, які мають для цього всі фінансові та адміністративні ресурси, - говорить аналітик ІК "Велес Капітал" (Москва) Юрій Кравченко. - Дочірні ж структури інших банків, представлених на українському ринку, "заточені" виключно під обслуговування окремих клієнтів або конкретного бізнесу - як правило, великого корпоративного. Тому я б не став говорити, що хтось із цих російських банків у цей час розглядає можливість серйозного збільшення частки або виходу на український ринок". Не останню роль тут відіграють політичні ризики, пов'язані з банками. Приміром, екс-депутат Держдуми Олександр Лебедєв має намір дистанціюватися від підконтрольного йому банківського бізнесу і планує передати контроль в НРБ в довірче управління на три-п'ять років "великому фінансовому інституту або відомій особистості, яка має політичний вплив". Плани з передачі контрольного пакету банку в довірче управління прийшли на зміну планів з його продажу, які так і не були реалізовані, тому що продати банк в його нинішньому стані важко. І насамперед - через репутаційні ризики. Минулого року банк опинився в центрі уваги російської влади через розгляди у справі про виведення активів з "Російського Капіталу", в санації якого банк брав участь в 2008-2009 роках.
Тому не виключено, що слідом за дніпропетровським Радабанком змінити власників може і Енергобанк. У червні Антимонопольний комітет уже надав дозвіл кіпрській Roylance services ltd на покупку акцій Енергобанку. Останню пов'язують з бізнес-партнером Олександра Лебедєва Анатолієм Даніліцкім, який раніше працював у правлінні банку НРБ з 1995 по 2004 рік, після чого до 2009 року був генеральним директором НРК. Тому поки не зрозуміло, чи це переоформлення корпоративних прав, пов'язаних з переділом майна НРК, чи то продаж українського активу. Енергобанк і Національна резервна корпорація поки не коментують цю інформацію і не розкривають нових власників.
Російський десант
Втім, це зовсім не означає, що частка російських банків може потенційно зменшитися за рахунок можливого відходу банків з групи "визначився". Скоріше навіть навпаки. Вони можуть стати стартовим майданчиком для двох інших потенційних претендентів, які вже неодноразово "світилися" в контактах з українцями. Йдеться про четвертий за активами банк РФ Россельхозбанк і "опорну" фінансово-кредитну установу газового монополіста Газпромбанк (третій за активами в РФ). А це вже фігури зовсім іншого масштабу і більш глобальних стратегій. "Дані банки - державний РСХБ і банк з державною участю Газпромбанк - мають багато переваг перед приватними. Найважливішою з них є ціна фондування та розміщення ресурсів. Обидва банки можуть залучати кошти на набагато більш привабливих умовах, ніж їхні колеги з "приватного" сектора, причому з будь-яких доступних джерел", - говорить Михайло Розумників. Не варто виключати, на його думку, і появу інших російських фінустанов на українському банківському ринку через купівлю локальних банків. "Сьогодні російські банківські групи навряд чи будуть використовувати стратегію еволюційного розвитку, як це було раніше (Сбербанк і ВТБ) на шкоду покупки готового бізнесу. Просто за бажання посісти на ринку значуще місце для банків, що виходять на український ринок значно пізніше за своїх колег, цей варіант є не тільки безальтернативним, а й вигідним. Особливо з позиції дешевизни вітчизняних фінустанов. Сьогодні на український банківський ринок дивляться три фінустанови з топ-100 російських банків", - розповідає глава Elliott Asset Management
В'ячеслав Мироненко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
