6602
Міф про американський дефолт
— Казна та Політика
Замість літнього затишшя читачі та глядачі цього року отримали класичне шоу на трьох аренах одночасно: боргова криза в Єврозоні, скандал навколо News Corporation і найбільш штучний з них - очікуваний "дефолт з держборгу США".
Нервові заяви ключових конгресменів і сенаторів, президент Обама, який з кам'яним обличчям розповідає про найскладніші переговори за закритими дверима, листи з вимогами розкрити карти, законопроекти з красивими і жорсткими назвами, які виходять з Палати представників, - загалом, добротне шоу. Питання, що стоїть за всім цим "цирком з кіньми" і що з заявленого є міфом, а що реальністю.
Треба розуміти, що проблема стелі за розміром державного боргу по суті своїй юридична фікція. Вона була досягнута вже 16 травня, але в рамках повноважень органів виконавчої влади була відтягнута до 2 серпня. Згідно з офіційною думкою Мінфіну США, в разі несхвалення Конгресом закону про збільшення граничного розміру федерального боргу влада не зможе обслуговувати не тільки борги, а й проводити поточні платежі.
Питання це суто правове й пов'язане з особливостями американського бюджетного процесу, коли рішення про запозичення схвалюються не в рамках закону про бюджет, одночасно за позиками і витратами, а окремо. Відповідно, якщо межа держборгу досягнута, то незаконно виплачувати зарплати держслужбовцям, пенсії та проводити поточні бюджетні витрати. Оскільки неможливо встановити пріоритет інвестора перед пенсіонером, то платити треба або всім, або нікому.
В американському бюджетному праві є багато цікавих аспектів - наприклад, на відміну від багатьох країн, де за відсутності схваленого бюджету уряд має право витрачати в обсязі минулорічних асигнувань з певним дисконтом, у США будь-які витрати вимагають резолюції Конгресу, що схвалює тимчасові асигнування. А за її відсутності всі "не екстрені" відомства (аж до національних парків та візових відділів) закриваються до схвалення бюджету. Так було в 1995-1996, і це одна із загроз нинішнього Конгресу Обами - втім, "закриття уряду" палиця з двома кінцями: багато хто вважає, що впертість Конгресу під керівництвом Ньюта Гінгріча (потенційний кандидат на виборах 2012 року) була одним з факторів переобрання Білла Клінтона на другий термін.
Зрозуміло, що для розрулювання юридичної фікції є маса законодавчих варіантів - від встановлення пріоритетів (виплати кредиторам, держслужбовцям і пенсіонерам в першу чергу, а іншим - перенесення платежів на наступні бюджетні періоди), використання різноманітних цільових резервів (як робилося під час "текілової кризи" 1994 року, що добре описано в мемуарах Роберта Рубіна), до звернень до судів за додатковим тлумаченням 14-ої поправки до Конституції США, яка регулює не тільки питання громадянства, а й процедуру визнання зобов'язань держборгом. З точки зору фінансової стабільності найбільш розумним варіантом представляється схвалення широкого компромісу між Конгресом та адміністрацією, за якого питання про розмір держборгу пов'язане з іншими податковими питаннями і структурою витрат.
Фінансове становище США гірше, ніж кілька років тому, але й не настільки катастрофічне, як можна припустити, читаючи ЗМІ. Вартість обслуговування боргу досі залишається в межах 1,5% ВВП - більш ніж удвічі нижче, ніж у попередній період високих дефіцитів держбюджету. Найголовніший чинник - сума, яку щорічно доводиться виплачувати для погашення боргу (точніше, її ставлення до ВВП і доходів бюджету), невелика в порівнянні з іншими європейськими країнами, які мають проблеми. Середня довжина боргу впала з 8 років у 1990 до 4 років у 2008, а зараз складає 5 років, але швидко зростає.
Фундаментальних причин для "дефолту" немає, але є довгострокові структурні проблеми (зростання пенсійних і медичних витрат, негнучкість військового бюджету, складність податкової системи та складність з поверненням податкового навантаження хоча б на рівень золотих років адміністрації Клінтона), їх вирішення - це питання забезпечення економічного зростання, що за гарної демографії може вирішити багато проблем автоматично. Головне питання - у проведенні збалансованої бюджетної політики і наявності політичної волі для компромісу, яких поки немає.
Треба розуміти, що в силу устрою політичної системи в цьому чотиристоронньому процесі (Адміністрація, Сенат, Палата представників, бізнес) у всіх учасників дуже різні інтереси. Кожен (а в разі палат Конгресу - більшість і меншість) веде свою гру. Палата представників, всі члени якої підлягають перевиборам в листопаді 2012 року, де рішення схвалюються простою більшістю голосів і переважають радикали, регулярно викочує жорсткі проекти бюджету.
При цьому в лідерів більшості є розуміння, що практично будь-який законопроект буде дуже сильно підправлений в Сенаті або отримає вето Обами, для подолання якого в республіканців не вистачить голосів. Є досвід боротьби республіканців навколо закону про реформу охорони здоров'я. Тоді, всупереч їхній волі, закон був схвалений, але згодом Республіканська партія повернула собі більшість у Палаті представників Конгресу США.
Сенатори, багатьом з яких вибори не важливі - в 2012 вони чекають тільки на одну третину місць, та й частина цих сенаторів не балотуватиметься з різних причин - більш незалежні від партійних лідерів і схильні до компромісу. Крім того, хоча демократам належить сенатська більшість (53 місця з 100), особливості процедури дозволяють припиняти дебати тільки 60 голосами, що вимагає підтримки і меншості.
Основний інтерес Обами - стабільність економіки, зниження безробіття, і перемога в 2012 році. Відповідно завдання непросте - потрібно вкрай обережно різати бюджетні витрати, по можливості не підвищувати податків, але й не допустити нового витка фінансової кризи, при цьому не давши потенційним конкурентам можливості приписати собі фінансову стабілізацію. Нарешті, фінансистам потрібно забезпечувати інтерес до американського боргу з-за кордону і не допускати навіть підозр у зростанні інфляції - що теж непросто.
За такого вирішення системи рівнянь з декількома невідомими заявлений групою шести авторитетних сенаторів (і підтриманий Обамою і 43 членами сенату від обох партій) законопроект може виявитися вирішенням проблеми. Він включає в себе точкове скорочення витрат, опосередковане підвищення податків в основному за рахунок обмеження або скасування пільг і вирахувань, а також створення нової комісії з реформи податково-бюджетної системи з метою підвищення гнучкості бюджету та спрощення податкової системи.
Само собою, підвищення ліміту держборгу, обумовлене рядом фіскальних заходів, теж частина пакета. Поки є відчуття, що необхідні 11 голосів для схвалення Сенатом закон набере, а спонсори з Уолл-стріт допоможуть "уплющити" наполегливих конгресменів, щоб встигнути до серпня хоча б з резолюцією щодо держборгу.
Міфічний "американський дефолт" зникне з сайтів і екранів, адміністрація і Конгрес нарешті займуться розробкою бюджету на фінансовий рік, що починається в жовтні, - який можна буде вже спокійно аналізувати на предмет впливу на світову економіку та фінансові ринки.
Антон Табах
За матеріалами: Банки.ру
Поділитися новиною
