1684
Бурхливі потоки
— Енергетика
Російські проекти будівництва підводних газопроводів в обхід транзитних країн - України, Білорусі та Польщі - виходять на фінішну пряму. Наприкінці травня в Брюсселі відбулася офіційна презентація проекту "Південний потік", який повинен з'єднати російську газопровідну мережу з болгарською, пройшовши по дну Чорного моря, а в червні починається заповнення газом першої нитки газопроводу Nord Stream, яка повинна вступити в дію в жовтні. Ці проекти можуть мати серйозний негативний вплив на майбутнє української газотранспортної системи.
Північ і південь
Один з найбільших проектів останнього десятиліття в європейській енергетичній сфері досяг проміжного фінішу. У травні цього року завершилася укладка першої нитки газопроводу Nord Stream, що простягнувся на 1223 км по дну Балтійського моря від російського Виборга до німецького Грайфсвальда. У червні, після з'єднання всіх трьох секцій газопроводу, починається його заповнення технічним газом.
Комерційні поставки, за словами голови правління "Газпрому" Олексія Міллера, почнуться в жовтні поточного року. А ще через рік, у жовтні 2012 р., буде прокладена і друга нитка газопроводу, що збільшить його пропускну спроможність до 55 млрд куб м в рік. Це відповідає більше 36% від планованого на поточний рік обсягу поставок російського газу до Європи (близько 151-152 млрд куб м).
А в кінці травня в Брюсселі був презентований "Південний потік" - другий російський газопровідний мегапроект. Єврокомісія висловила підтримку "Південного потоку" і не буде нав'язувати йому жодних нормативних вимог, заявив єврокомісар з енергетики Гюнтер Оттінгер в ході презентації проекту.
"Згідно з прогнозами, до 2030 року попит на газ в Євросоюзі варіюється від 370 до 600 млрд кубометрів на рік, і прогнози можуть змінитися через події в Японії", - вважає Г. Оттінгер. Він зазначив, що спільним для цих прогнозів є те, що імпорт газу в 2030-2035 рр. буде рости через падіння власного видобутку в Європі. "Приміром, щоб покрити 25% європейського газоспоживання, до 2030 року поставки газу з Росії можуть скласти більше 150 млрд куб м газу на рік", - прогнозує єврокомісар.
Вже завершено складання ТЕО всіх сухопутних ділянок "Південного потоку", а для морської ділянки ТЕО має бути підготовлено в III кв. Будівництво газопроводу вартістю близько EUR 15 млрд планується почати в 2013 р., а запустити першу нитку - в 2015 р. Після введення в дію всіх чотирьох ниток в 2018 р. потужність газопроводу досягне 63 млрд куб м. Таким чином, двоми "потоками" в країни Європи може бути надіслано до 118 млрд куб м газу на рік, що відповідає 77% від передбачуваного обсягу поставок 2011
Українські втрати
Судячи з цих планів, Україна і Білорусь, через які поки проходять всі транзитні поставки російського газу в країни ЄС, зазнають від будівництва "потоків" значних втрат, вважає начальник аналітичного відділу Phoenix Capital Сергій Петренко. За його словами, нові трубопроводи забезпечують Росії безпеку поставок природного газу до країн ЄС. "Газпрому" важливо бути стабільним і надійним постачальником газу для країн Євросоюзу. З урахуванням того, що Україна не хоче йти на поступки російській компанії і створювати спільне підприємство з транспортування газу, з боку монополії буде логічно перенаправити частину газу в обхід України", - зазначив С. Петренко. За його прогнозами, для початку Україна втратить близько 20 млрд куб м транзиту газу, у майбутньому обсяг втрат зросте до 30-40 млрд куб м в рік. "В України є єдиний спосіб вирішити цю проблему - створити з Росією спільне підприємство з управління газотранспортною системою", - впевнений експерт.
У січні поточного року О. Міллер заявляв, що завершення прокладки Nord Stream не призведе до зниження транзиту через Україну та Білорусь, оскільки поставки по ньому будуть здійснюватися в рамках нових контрактів. Однак у травні глава "Газпрому" визнав, що насправді за новим маршрутом буде перенаправлено близько 20 млрд куб м газу на рік, які раніше йшли до Німеччини і Чехії через Україну.
Як визначили в Центрі Разумкова, зниження обсягів транзиту через ГТС України внаслідок запуску Nord Stream може призвести до недоотримання до $1 млрд річного доходу. Правда, якщо рахувати за нинішньої ставки за транзит, втрати від "відведення" з ГТС 20 млрд куб м газу в рік складуть близько $650-700 млн, що, втім, теж дуже неприємно. Причому, це тільки наслідки введення в дію першої нитки, але ж менш ніж через півтора року з'явиться й друга.
Ще більші неприємності чекають на Україну після закінчення будівництва "Південного потоку". За словами О. Міллера, цей газопровід планується заповнити на дві третини "старим" газом, тобто тим, який наразі поставляється в Європу іншими маршрутами - очевидно, через Україну. Це може призвести до скорочення обсягів транзиту через вітчизняну ГТС ще більш ніж на 40 млрд куб м в рік. Виходить, що після введення в дію обох "потоків" Україна може втратити до половини своїх транзитних потужностей, максимальний рівень яких досяг 119.6 млрд куб м в 2008 р.
Російською стороною досягнуто угоди з усіма потенційними учасниками "Південного потоку", за винятком Туреччини, яка, вочевидь, просто веде торг з Москвою в найкращих традиціях східного базару. У водах Росії, Туреччини і Болгарії розпочато дослідні роботи з визначення траси газопроводу.
До того ж ослабли позиції головного конкурента "Південного потоку" - газопроводу Nabucco, у якого вкотре виникли проблеми з заповненням труби. Передбачувані витрати на будівництво Nabucco зросли від близько EUR8 млрд до EUR12-15 млрд, що майже зрівнює його з "газпромівським" проектом за вдвічі меншої потужності (30 млрд куб м в рік). А уряд Азербайджану, ще недавно обіцяв європейським представникам свій газ для Nabucco, вкотре почав прикидати всі можливі варіанти і відмовлятися від безумовних гарантій.
На початку травня було заявлено, що початок комерційних поставок газу по Nabucco переноситься з 2015 р. на 2017 р. При цьому, на думку ряду аналітиків, якщо в найближчі два роки "Газпром" почне будівництво "Південного потоку", та ще і законтрактует під цей проект азербайджанський або середньоазійський газ, проект Nabucco взагалі стане неактуальним.
Третій енергопакет
До "Південного потоку" можуть бути застосовані всі положення нещодавно схваленого європейцями "третього енергетичного пакета". Це означає, що, по-перше, на території ЄС до газопроводу повинні вільно і на недискримінаційній основі допускатися будь-які постачальники газу, зацікавлені у використанні його потужностей. По-друге, тарифи за перекачування газу повинні встановлюватися регуляторними органами тих країн, через які проходить газопровід. По-третє, у разі необхідності газопровід може бути використаний для перекачування газу в зворотному напрямку, тобто із заходу на схід.
За словами російського міністра енергетики Сергія Шматко, переговори і консультації з Єврокомісією щодо статусу "Південного потоку" будуть продовжуватися і, можливо, призведуть до якогось результату восени цього року (приблизно в той час, коли планується скласти ТЕО всього проекту). Один з варіантів, як заявляє С. Шматко, полягає в досягненні з Євросоюзом угоди з "норвезького" варіанту, в рамках якого ряд газопроводів не підпадають під дію третього енергопакету, оскільки вони "важко окупаються і вимагають особливого режиму окупності". Ще одна можливість може полягати в тому, щоб вважати "Південний потік" продовженням російської газопровідної системи.
Крім того, російська сторона, очевидно, сподівається на підтримку проекту європейськими партнерами. Великі нафтогазові корпорації, разом з "Газпромом" планують будувати "Південний потік", також зацікавлені в тому, щоб до нього не застосовувалися положення третього енергопакету. На користь проекту можуть висловитися і уряди балканських країн, через території яких буде проходити газопровід.
Тиснемо на газ
Великий вплив на долю російського проекту може надати ще один аспект. Спочатку, як Nord Stream, так і "Південний потік" проектувалися в розрахунку на збільшення обсягів споживання природного газу в Європі при зниженні масштабів власного видобутку. Під час кризи цей сприятливий для "Газпрому" сценарій був, начебто, знятий з порядку денного, але сьогодні до нього повертаються знову.
Ціни на LNG, на який останніми роками робили ставку європейські компанії і Європейська комісія, ростуть внаслідок розширення попиту на цей ресурс в Японії, Індії та Китаї, а також падіння темпів зростання його виробництва. У травні скраплений газ коштував на європейському ринку лише ненабагато дешевше за російський трубопровідний, а в кінці поточного року може взагалі встановитися паритет.
Поставки російського газу в Європу за даними за перші п'ять місяців поточного року перевищували торішні показники більш ніж на 20%. Навіть якщо цей ріст відбувся значною мірою під впливом сезонних факторів, подібний стрибок все одно заслуговує на увагу. О. Міллер наприкінці травня стверджував, що "Газпром" отримує нові замовлення від європейських компаній, які планують будівництво найближчими роками газових енергоблоків.
Нарешті, більшість європейських країн дуже обережно ставиться до перспектив видобутку сланцевого газу. З усіх країн до ЄС інтенсивно розвивати цю галузь планує поки тільки Польща. Водночас у Франції введений мораторій на розробку сланцевих родовищ, а в Німеччині компанії, що намагаються реалізувати подібні проекти, зіштовхуються з опором з боку громадськості та політичних кіл.
Якщо ці тенденції будуть розвиватися найближчими роками, Європі знадобляться додаткові обсяги російського газу. Частина того ресурсу, який наразі йде через ГТС України, неминуче піде іншими маршрутами. Можливо, цей процес почнеться вже цього року.
"Зберегти поточні обсяги транзиту природного газу не вдасться. Після введення в експлуатацію Nord Stream частину газу з українських трубопроводів піде. Щодо будівництва "Південного потоку" - то цей газопровід може постачати додаткові обсяги палива, необхідні країнам Євросоюзу після відмови від атомної енергетики . Тому по ньому можуть і не поставляти газ, який йде по території України. Але для цього "Газпром" треба залучити до управління українською газотранспортною системою", - зазначає експерт з енергетичних питань Валентин Землянський.
"Якщо буде вирішене питання про спільне підприємство з управління українською ГТС, то я вважаю, що є шанс зберегти чинні обсяги транзиту газу через територію України, - погоджується народний депутат України Інна Богословська. - Для нас вкрай важливо грамотно провести переговори з Росією, і запросити їх до управління українською газотранспортною системою, вийшовши на хорошу угоду з модернізації ГТС".
А тим часом український прем'єр продовжує демонструвати транзитний оптимізм. "Я сподіваюся, коли наша співпраця набуде повномасштабного обсягу і сфери, нам буде простіше переконати керівництво Росії відмовитися від "Південного потоку", - заявив недавно Микола Азаров в ефірі одного з телеканалів. Він висловив упевненість, що "в будь-якому випадку, ми будемо мати приблизно 100 мільярдів транзиту. По-любому".
Видно, історія нас нічому не вчить. Пам'ятається, приблизно та ж риторика була і щодо Nord Stream. Нашим чиновникам пора б зрозуміти, що потрібно виходити на новий формат співробітництва з Росією, знаходити взаємовигідні варіанти кооперації, а не тішитися ілюзією незамінності української ГТС.
Віктор Тарнавський, Uaenergy
За матеріалами: Фінмаркет
Поділитися новиною
