3683
Азартні ігри в Україні: ні заборони, ні дозволу
Влада мляво бореться з підпільним гральним бізнесом і не поспішає його легалізувати. Це вигідно лише власникам гральних закладів.
Ось уже два роки як казино, ігрові автомати та інші різновиди грального бізнесу не повинні б погано впливати на уми і серця українських громадян, чутливих до цього пороку.
Два роки тому, 25 червня 2009 р., набрав чинності Закон №4268 "Про заборону грального бізнесу в Україні". "За" проголосували 340 народних депутатів: 158 від Партії регіонів, 120 - від БЮТ, 42 - від НУ-НС і 20 депутатів від Блоку Литвина. Заборона бізнесу, заснованого на пристрасті людини до азартних ігор і який приносить багатомільйонні прибутки, вмістилася в один рядок статті 2 закону: "В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх". Однак реалізувати цей рядок на практиці державі не вдалося досі.
Відповідно до закону, до моменту набрання чинності спеціального законодавства, що регулює здійснення грального бізнесу у спеціально відведених для цього зонах, на азартні ігри має діяти мораторій. На міліцію, поряд з Податковою службою, закон покладає зобов'язання реагувати на проведення заборонених азартних ігор, а саме - подавати позов до суду.
Проте успіхів на цьому терені міліція не показує: за даними прокуратури Києва на 11 травня ц.р., з 149 кримінальних справ, порушених у столиці за заняття гральним бізнесом, переважна більшість - 142 справи - порушила саме прокуратура, а не органи МВС. А підпільні клуби продовжують працювати, причому часто в безпосередній близькості від місцевих відділень міліції.
Про те, що закон неефективний, свідчать і регулярні потуги українських законодавців якось додатково відрегулювати сферу, яка заборонена де-юре вже два роки. Наприклад, законопроект №8266 від 18 березня ц.р. авторства Юрія Одарченка, який пропонує "обмежити дієздатність осіб, які зловживають азартними іграми", в Цивільному кодексі України - зокрема, заборонити їм продавати майно для погашення боргів, накопичених під час азартних ігор.
Хоча стягнути такий борг офіційно, при забороні азартних ігор, теоретично неможливо або можливо тільки незаконним шляхом.
Крім морального аспекту (за статистикою правоохоронців, три чверті відвідувачів гральних закладів становлять студенти і школярі, а в містах з населенням близько 500 тис. людей 5% населення є залежним від азартних ігор), є ще й аспект матеріальний. Якщо один салон ігрових автоматів заробляє 200-300 тис. грн. на день, то можна припустити, що якби цей бізнес був легалізований і обкладався податками, він суттєво поповнював би держказну. Спроби "легалайзу" робилися на рівні законопроектів неодноразово: ще в червні 2009 р. нашоукраїнець Геннадій Москаль вніс законопроект "Про порядок організації і здійснення азартних ігор в Україні", а бютівець Андрій Шкіль - законопроект "Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор та винесення їх у гральні зони".
Однак 29 жовтня 2010 р. колега Шкіля по партії і фракції Наталія Королевська від імені комітету промислової і регуляторної політики та підприємництва внесла постанову про зняття цих законопроектів з реєстрації - та 9 лютого 2011 р. вона набрала чинності. Таким чином, підпільні казино продовжують працювати, не приносячи в бюджет ні копійки. А викорінити заборонений бізнес українським правоохоронцям не під силу.
19 травня Верховна Рада проголосувала за законопроект Наталії Королевської №8024 від 26 січня 2011 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні", який забороняє в числі іншого й ігри на автоматах, комп'ютерних симуляторах в інтерактивних закладах і віртуальних казино "незалежно від місця розташування сервера".
8 червня президент підписав цей закон. Та чи можна буде на практиці застосувати українське законодавство до сервера, зареєстрованого, скажімо, в Монако? Судячи з результатів теперішньої боротьби з підпільними гральними закладами, в таке віриться важко. Крім того, у ВР зареєстрований законопроект Сергія Осики №8401 "Про азартні ігри", згідно з яким контролювати весь гральний бізнес "в реалі" буде держава. Якщо його приймуть, українці зможуть відвідувати справжні казино, і необхідність в електронних симуляторах відпаде сама собою.
25 вересня 2009 р.
Ігор Попов, представник президента у ВР:
"Люди, яких хотіли відучити від цієї справи, продовжують ходити в ті ж заклади під іншими вивісками".
7 квітня 2011 р.
Григорій Трипульський, віце-президент "Української асоціації діячів грального бізнесу":
"Єдиний спосіб побороти "тінь" - легалізувати цей бізнес за допомогою жорстких законодавчих рамок".
29 квітня 2011 р.
Данило Гетманцев, експерт з правових питань регулювання азартних ігор:
"За 20 років Україна так і не змогла прийняти комплексний акт, що регулює відносини між учасниками ринку азартних ігор і лотерей".
*Посади вказані на момент висловлювання
Ніна Кур'ята
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
