922
Євро-2012: Рік до старту
— Казна та Політика
Урочисте відкриття наступної футбольної першості Європи заплановано на 8 червня 2012-го. До довгоочікуваного Євро залишився всього рік. Готовність України до чемпіонату безперечною назвати складно. Але чиновники запевняють: все буде добре.
Фінансовим питанням Євро не зіпсувати?
Чемпіонат Європи з футболу, який замаячив на українсько-польському горизонті ще в 2007 році, нарешті, виходить на фінішну пряму підготовчих робіт. Восьмого червня УЄФА планує не без розмаху відзначити "Рік до..." у всіх містах, що приймають першість. Робота кипить: розпродаються квитки, вербуються волонтери, українські міліціонери зі скрипом освоюють англійську мову... Але сам масштаб приготувань у випадку нашої країни не так вже й легко дозволяє оптимістично назвати їх "підсумковими".
За роки, що минули з моменту оголошення "господарів" Євро-2012, бурхлива радість приймаючої сторони дещо затихла. Спочатку обидві країни ставили перед собою завдання, які важко було не назвати амбітними. Польща вважала, що необхідні їй "єврооб'єкти" обійдуться до 100 мільярдів злотих (більше 35 мільярдів доларів). Небагата Україна спочатку оперувала сумами трохи меншими - до 120, а потім і майже 150 мільярдів гривень, зате мріяла залучити солідні інвестзасоби на відродження вітчизняної інфраструктури, якій було далеко навіть до рівня сусідньої держави, не кажучи вже про країни "Старої Європи". Але кризова дійсність серйозно скоригувала ці плани.
Кожна з країн-господинь не може похвалитися тим, що укладається в заздалегідь встановлені календарні плани (так, у Польщі виникли проблеми з підрядником, добудовуються центральний стадіон у Варшаві). Крім того, і у фінансовому відношенні двом державам довелося бути скромнішими: поляки до весни 2011-го зупинилися на цифрі в 80 мільярдів злотих (на сьогодні - майже 30 мільярдів доларів), а українці в ході чергового перегляду цільової програми дійшли до висновку, що Євро затягне на 109 мільярдів гривень (менше 14 мільярдів доларів за нинішнім курсом), з яких бюджетів (як центральний, так і місцеві) зобов'язалися взяти на себе тягар 61 мільярда, а на частку інвесторів припадає близько 48 мільярдів.
При цьому слід враховувати, що тільки частина з цих коштів вже була виділена або знайдена. Так, тільки в 2011 році українська держава сподівається обмежити свої витрати на Євро 1929 мільярдами державних коштів або залучених під держгарантії (хоча раніше передбачалося, що більше 15 або 18 мільярдів з центрального бюджету не піде). І якщо прямі виплати з держбюджету під прапорами "Дуже треба!" ще можуть зробити обов'язковими, то умовити не надто зацікавлені особи, наприклад, купувати "тематичні" облігації внутрішньої державної позики вже буде важче. Та й ситуація з інвесторами, які, за винятком двох багатих українців (з Донецька та Харкова відповідно) не надто поспішають вкладатися в чемпіонат Європи по-українськи, теж виглядає не дуже обнадійливо. Поки в 2011 році Київ розраховує отримати з "інших джерел" 20,6 мільярда гривень. Залишилося тільки розшукати спонсорів, які за попередні три роки "євро"-благополуччям нашої країни так і не зацікавилися.
Бойова напівготовність
На зволікання в будівництві найважливіших єврооб'єктів може поскаржитися не тільки Польща. Вірніше, на тлі України положення сусідських справ виглядає не так вже й трагічно. Протягом декількох років "матеріальна" підготовка до чемпіонату велася з такими затримками, що не раз і не два зароджувалися чутки про те, що УЄФА потерпить ще трохи і право на проведення першості в України відбере. Гіршого не сталося, і до літа 2011-го вже загартовані очікуванням європейці похвально оцінюють навіть не дуже видатні українські успіхи. "Україні зараз треба триматися темпів, які вона назбирала. І підготовка буде завершена успішно", - з оптимізмом дивиться в майбутнє виконавчий директор УЄФА Девід Тейлор. Але роботи ще - край, початий лише місцями.
Якщо глянути здалеку, то становище українських справ за рік до чемпіонату можна назвати близьким до плачевного. З стадіонів в бойовій готовності хіба що "Донбас Арена". У Харкові, Києві та Львові роботи все ще ведуться - зі змінним успіхом. Схожа ситуація і з аеропортами - "Бориспіль" доводять до розуму менеджери, запрошені з-за кордону, Львів, Харків, Донецьк з'являються в новинах з характеристиками "Майже готовий" і "Вже добудовують" - але урочисто різати червоні стрічки поки зарано. І хоча часу залишилося не так вже й багато, чиновники запевняють, що всі роботи будуть закінчені в строк. "В УЄФА дуже сподіваються, що всі об'єкти, включаючи і аеропорт "Бориспіль", за якими уряд давав гарантії, будуть побудовані і введені в експлуатацію до кінця цього року. Для стадіонів у Львові і Києві - це 15 і 30 жовтня, а для аеропортів - кінець грудня", - окреслив календарні нормативи директор Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський.
Вважається, що не стадіонами та аеропортами єдиними "живий" чемпіонат. Керівництво країни обіцяє, що найближчим часом будуть вирішені й інші проблеми. "Цього року ми добудуємо інфраструктуру для Євро-2012, яка буде потім служити майбутнім поколінням, працювати на імідж нашої країни", - пообіцяв Віктор Янукович. З президентом солідарний і "інфраструктурний" віце-прем'єр. Але тут варто враховувати, що за минулі роки єврооптимістам довелося зменшити амбіції.
Судячи з усього, стовідсоткової готовності Україна постарається досягти лише за критично необхідними об'єктамами, без яких і чемпіонату не бувати. З інфраструктурними перспективами справа йде набагато сумніше. Так, про обіцяний мало не повсюдний ремонт доріг можновладці вже не заговорюють. У виконанні Бориса Колесникова нова версія "дорожнього" питання звучить як: "Не те щоб менше, а на скільки вистачає грошей, тому що скупий платить двічі". Грошей, вочевидь, вистачає не на багато... Як і раніше регулярних нарікань зазнає транспортне сполучення між чотирма ключовими містами та їх географічним оточенням. І знову-таки - з приводу, наприклад, того ж швидкісного залізничного сполучення чиновники висловлюються досить акуратно - "Якщо встигнемо...". Далеко від ідеалу і стан справ з готелями, на облаштування яких, як гордо констатував віце-прем'єр, бюджетні гроші не витрачалися. Найлегше в норми УЄФА вписується Львів - якщо порахувати з оточуючими містами, на зразок Трускавця. Близькі до успіху, але поки не досягли його - Харків та Київ. А ось Донецьк, за підрахунками Маркіяна Лубківського, серйозно відстає: "вимоги УЄФА по півфіналу - це трохи більше 5,5 тисяч готельних номерів. Поки що є десь 1600. За кращих сценаріїв ми можемо додати ще близько 1000 номерів. Хоча міські влади давали гарантії, що всі недобудовані об'єкти будуть здані. І це я кажу тільки про родину УЄФА". Турбота про нормативи УЄФА не знімає і занепокоєння про зручність "рядових" уболівальників. Втім, в тому ж Донецьку місцева влада збирається вирішити проблему максимально "сердито" - завдяки наметовим таборам, але не сказати, що дуже вже дешево - передбачається, що гостям міста така "зручність" може обійтися в 15-30 євро на добу...
Нам би рік простояти...
Регулярно "пригальмовує" підготовка, організаційні труднощі, нездатність влади осилити спочатку намічену дорогу - кількість "європроблем" все ще велика. За час, що залишився до запуску чемпіонату, Києву має бути так багато зробити, що часу спочивати на лаврах у відповідальних не залишиться, навіть якщо їм вдасться вкластися зі всіма проектами в строк. Крім того, не слід забувати, що за цей рік Україна повинна не тільки проявити себе як організатор, який вміє працювати в цейтноті і безгрошів'я, але і як партнер, гідний довіри.
Хоча ймовірність того, що УЄФА ризикне міняти коней на переправі, щомісяця стає нижчою, песимісти продовжують наполягати: Україні ніяк не можна засмучувати Союз європейських футбольних асоціацій. Крім матеріальних проблем, похитнути впевненість Заходу в Україні можуть скандали. Як професійні, так і навколополітичні.
Якщо не виходити за межі футбольного світу, то ключові труднощі при спілкуванні з УЄФА нашій країні може забезпечити прагнення (в тому числі - підтримуване Борисом Колесніковим) швидше змінити главу Федерації футболу України. На початку року УЄФА і ФІФА заступилися за Григорія Суркіса горою, вимагаючи, щоб Київ офіційно підтвердив відмову від зазіхань на відставку головного футболіста країни. Як і можна було очікувати, гіпотетичний "переїзд" Євро-2012 в іншу країну виявився дуже переконливим аргументом. Але ще в травні Борис Колесніков не виключав, що наступний Конгрес ФФУ може спробувати-таки звільнити Суркіса...
Якщо ж абстрагуватися від футболу, то іншим фактором ризику для України традиційно вважають політичну нестабільність. Так, одним з підсумків скандального святкування Дня перемоги у Львові стала обіцянка КПУ поскаржитися в УЄФА - з тим, щоб у Львова відібрали "європраво" (що, треба сказати, відразу ж зарядило бадьорістю одеську владу). За словами Маркіяна Лубківського, до скарг не на словах, але на папері, у комуністів так справа і не дійшла, але осад все ж залишився. І головна тому причина - натяки учасників масових заворушень на те, що 22 червня сімдесяту річницю початку Великої вітчизняної війни буде відзначено не менш бурхливо.
Навіть якщо напруження політичних пристрастей і пройде повз увагу УЄФА (у що повірити нелегко), не варто забувати про те, що подальше загострення ситуації може позначитися на туристичній привабливості України. Оплатити інфраструктуру і не знайти людей, готових скористатися її благами, - варіант не з приємних.
Розповідаючи про передчемпіонатні досягнення українська влада зазвичай не забуває нагадати, що все побудоване - залишиться в Україні. Правда, якщо суто інфраструктурні проекти і справді будуть фінансувати по мінімуму - пояснюватися з виборцями владному табору буде складніше. Нагадувати про те, які чудові дороги побудовані або які нові транспортні маршрути введені, - це одне. А пояснювати, чому за рахунок держави оплачуються не дороги для всіх, а стадіони - вже дещо складніше. Додаткові складнощі для подібних інтерпретацій забезпечить і те, що наступний рік в Україні - самий, що ні є передвиборний. Цілком можливо, що перспектива успішного проведення чемпіонату деякий час допоможе рейтингам влади триматися на плаву навіть з поправкою на можливий провал реформ - завжди можна пояснити обуреному народу, що всі зусилля були спрямовані на те, щоб не вдарити обличчям в бруд перед не надто гостинною Європою. І якщо українська частина першості дійсно пройде добре - ПР не забуде поставити собі це в заслугу. Зате опозиція зможе скористатися не тільки всіма можливими невдачами в стилі "Ми завоювали і зберегли право, а ви його не змогли реалізувати", а й можливим роздратуванням через увагу, що може приділятися чемпіонату. З того моменту, як наступні парламентські вибори були призначені на осінь 2012 року стало зрозуміло, що без політики футболу вже не обійтися.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
