4713
Схеми відкатів в Україні: найприбутковіший вид бізнесу
— Казна та Політика
І, до речі, скандали на цьому ґрунті трапляються в усьому світі, в тому числі і в країнах із значно нижчим рівнем корупції, ніж в Україні. Адже при розподілі мільярдів бюджетних коштів навіть у чесного чиновника в найменш корумпованій державі може сіпнутись рука. Однак все питання в обсягах крадіжки - в розвинених країнах намагаються звести можливі зловживання до мінімуму. Для цього придумують складні тендерні процедури, організовують контроль за діями чиновників, а тих, хто попався на крадіжці, суворо карають. Їм загрожує великий тюремний термін, а тим начальникам, які їх покривали, - кінець політичної кар'єри.
У нас в країні "освоєння" бюджетних коштів, а також коштів держкомпаній є одним з найприбутковіших видів бізнесу. А іноді - і головним сенсом перебування того чи іншого чиновника на своїй посаді. З приходом Віктора Януковича до влади серед чиновників пройшов слух, що начальство наказало накручувати на держзакупівлі не більше 10% (при "помаранчевих" суми доходили в середньому до 35-40%). І дійсно, вісті з полів говорять, що чиновницький люд трохи стримав свої "відкатні" апетити. Але, прямо скажемо, не так істотно, як хотілося б. Не до 10%. Є, правда, однозначна зміна на краще - тепер вся інформація про держзакупівлі стає надбанням гласності і чиновникам при кожній держзакупівлі ґрунтовно перемивають кісточки. Крім того, прийнятий ще в минулому році закон про держзакупівлі ускладнив життя відкаткам, ввівши контроль Антимонопольного комітету за спірними ситуаціями. Проте всі ці позитивні зрушення нівелюються використанням практики закупівель в одного учасника (тобто без тендеру).
При цьому найближчим часом ситуація може серйозно погіршитися, якщо наберуть чинності прийняті Верховною Радою зміни до Закону "Про держзакупівлі" №7532.
Експерти говорять про чотири корупційних ризики і можливості крадіжок до 30 млрд грн. на рік після прийняття цього закону. У першу чергу, цей закон дозволяє застосовувати процедуру закупівлі в одного учасника у величезній більшості випадків для держпідприємств (типу "Укрзалізниці" і "Нафтогазу"), бо формулює таке право так: у зв'язку з виникненням особливих економічних або соціальних обставин, які роблять неможливим витримати терміни для проведення тендерів. Розмитість формулювання, на думку експертів, дозволяє застосовувати її мало не завжди. По-друге, новий закон збільшив кількість винятків із загальної процедури тендерних закупівель з 5 до 20 (наприклад, стало можливим закуповувати без тендеру товари і послуги для проведення офіційних заходів з високопоставленими чиновниками). По-третє, вводять страхування угод на 10 і більше мільйонів гривень. Якщо ще додадуть акредитовані страхові компанії-монополісти по таких угодах, то далеко не всі бажаючі зможуть взяти участь у тендері (тобто це буде конкурс "для своїх"). По-четверте, зменшується відкритість інформації про тендери - з 14 позицій, обов'язкових до опублікування, залишилося 10.
Минулого тижня з'явилася інформація, що президент цим законом незадоволений (із зазначених вище причин) і має намір накласти на нього вето. Але навіть у такому випадку проблеми з держзакупівлями все одно залишаються. Ми вирішили взяти три найбільш типові, на наш погляд, сфери, і подивитися, які корупційні схеми там працюють.
Будуємо дороги: "відкати" і "конверти"
Всі зловживання у галузі будівництва доріг у країні крутяться навколо фінансів з бюджету. Існує, втім, ще позабюджетне фінансування будівництва доріг, на гроші ЄБРР. Схеми розкрадань там застосовуються такі ж, як і у випадку з бюджетними фінансами (правда, банк має право контролювати процес будівництва і витрати грошей).
Через держструктури (Службу автодоріг України, куди входить "Укравтодор") на рік проходить на будівництво і ремонт доріг приблизно 7-10 млрд грн. бюджетних грошей. Експерти оцінюють корупційні "відкати" тут до 1-1,5 млрд грн.
Корупція, як і в інших держзакупівлях, починається з процедури тендеру чи вибору для закупівлі одного учасника. Купуються розпорядником держкоштів роботи, послуги та товари. Серед останніх, наприклад, - необхідні матеріали типу піску, щебеню та ін., машини, запчастини та багато іншого. Якщо немає бажання проводити тендер, можна вибрати процедуру закупівлі в одного учасника. Це поки вимагає погодження в Мінекономіки. Звичайно, при цьому треба привести обґрунтування, чому треба застосовувати таку процедуру. Зазвичай мотивують тим, що, мовляв, саме такий товар або послуга надається лише одним виробником і більше взяти ніде.
Втім, нині вже прийняті парламентом зміни до закону про держзакупівлі, які скасовують це погодження в Мінекономіки. Втім, експерти кажуть, що і раніше погодження це мало формальний характер хоча б тому, що таких закупівель в одного учасника по країні приблизно 100 000 на рік, а в департаменті держзакупівель Мінекономіки трудяться всього трохи більше 20 осіб. І тому рішення чиновники відомства приймали виходячи з принципу "занесли - не занесли".
За даними наших джерел в ГПУ і МВС, корупційна "ціна" одного погодження становила 2,5% від суми закупівлі (до речі, кримінальна справа щодо колишнього міністра економіки Богдана Данилишина якраз і ґрунтується на підозрі, що не все було чисто при погодження процедури одного учасника закупівель для забезпечення робіт в аеропорту "Бориспіль"; хоча були ще заявки кількох фірм, проте тендер не провели). Підкреслимо: 2,5% - це лише за погодження, сам "відкат" від фірми, яка стала "одним учасником", сплачується окремо. І може складати від 20% до 50% і навіть 70% від суми закупівлі.
Якщо ж застосовується процедура тендеру, то для отримання "відкату" розпорядник бюджетних коштів, який оголосив конкурс, повинен гарантувати "своєму" учаснику перемогу. Як цього добитися? Адже інформація про тендер відкрита, публікується в пресі і на державних сайтах, тож взяти участь у конкурсі може теоретично будь-хто. Так ось, щоб відсікти "неугодних", організатори можуть виписати такі умови, які підійдуть тільки "своїм". Наприклад, потрібен для будівництва дороги пісок. Виписуємо умови: він має бути такого-то кольору, консистенції, стільки-то домішок тощо. І привезти його треба транспортом фірми і в такий-то термін... А ми заздалегідь знаємо, що такий пісок і транспорт є тільки у одного учасника, який і "відкатить" за перемогу в тендері. Більше того, можуть зажадати від учасників конкурсу навіть довідку про відсутність судимості. Не приніс - не підходиш... Але формальності дотримуються, конкурсна комісія розкриє конверти, прочитає всі умови і буде відзначати, які з них та чи інша фірма виконала.
Так, у вас пісок не той, а ви довідку не надали, у вас транспорту немає... Таким чином всі "зайві" учасники конкурсу будуть відсічені, навіть якщо запропонують дуже привабливі ціни. Ставки "відкату" тут такі ж, як і при закупівлі в одного учасника (див. вище), але найчастіше беруть 30-40% від суми закупівлі. І цю суму треба, за неписаними законами, віддати розпоряднику коштів протягом 10 робочих днів з дня потрапляння бюджетних коштів на рахунок фірми, яка виграла тендер. Вартість же будівництва може бути спочатку завищена ще на стадії проекту, за що окремий "відкат" (1-2% від суми завищення) отримує проектна організація. А потім застосовується ще такий прийом: фірма, яка виграла тендер, вказує спочатку одну вартість будівництва (меншу), а після конкурсу заявляє, що треба більше. І їй це "більше" перераховують з бюджету (правда, і "відкат" організатори конкурсу отримають з цієї "більшої" суми).
Корупція впливає на якість доріг
Ці 10 днів, за які треба перерахувати "відкат", є предметом пильної уваги правоохоронців (якщо є оперативна інформація про "відкат"). І нерідко оперативники бачать, як саме в цей термін ті самі 30-40% раптом йдуть з казначейського рахунку переможця на якусь невідому фірму, з неї на іншу, третю... Ці фірми фахівці називають буферними або транзитними. Підстава перерахування коштів - будь-які маркетингові або консалтингові послуги, страховка тощо. А потім гроші потрапляють в "яму", тобто на фірму, з якої знімаються обготівковані кошти (фірма-"конверт"). Гроші з неї пішли і кінців не знайти. Звичайно, частину залишають собі організатори "конверту", причому у них є чітка такса - беруть собі 8,32% від конвертованої суми, не більше і не менше. Тих, хто демпінгує, тобто бере менше, ніж 8,32%, щоб залучити клієнта, боляче б'ють (можуть нацькувати перевірку, а можуть і фізично впливати або офіс підпалити). Отже, переможець конкурсу з усіма розплатився - і з організатором "перемоги", і з "конвертом". Тепер постає питання: як же "відбити" втрати, та ще й заробити? Дуже просто: відступом від норм і правил. Наприклад, подушка піску робиться не 50, а 20 см завтовшки, на 10% тонший шар асфальтобетону, відповідно, і щебеню менше, та інших матеріалів. Так корупція обертається огидною якістю доріг.
Ремонти: завищуємо обсяги і приховуємо знижки
Ремонти офісних приміщень у всі часи вважалися "золотим дном" для крадіжки державних грошей, стверджує Євген Л., який донедавна (вийшов на пенсію) працював начальником будівельної фірми, утвореної на базі колишнього радянського будівельно-монтажного управління. Завдяки цьому Євген мав зв'язки серед можновладців - колишніх партійних і радянських чиновників районного рівня, що дозволяло отримувати вигідні замовлення на ремонт офісів. Євген розкрив нам основні схеми відмивання грошей при ремонтах.
"Щоб отримати хороше замовлення на ремонт, треба віддати як мінімум 10% від його суми того, хто підписав договір, - каже Євген. - На високому рівні (область і вище) "відкати" можуть становити до 30%, але для цього потрібен хороший "дах", тому що вкрасти "майже законним" способом третину вартості дуже складно, будь-яка більш-менш серйозна перевірка тут же "нариє" порушення. Іноді розраховуються інакше - замовники-чиновники беруть 20-30% прибутку, але така схема застосовується рідко, тому що складніше розрахувати прибуток, а значить - скільки повинні заплатити. А відсоток від "валу" обчислюється просто: укладено договір на виконання робіт на мільйон гривень - сто тисяч треба відстібнути. Далі у виконавця починаються проблеми, як заощадити". Для цього застосовуються такі схеми.
1. Завищення обсягу робіт
Попередній кошторис на ремонт складається перед укладенням договору. При цьому за згодою замовника до нього включаються роботи, які виконуватися ніколи не будуть або будуть виконуватися частково, і перевірити це практично нереально, тому що все це приховано в товщі стін і під підлогою. Наприклад, перекладка підлог, заміна електропроводки, демонтаж і монтаж перегородок. Можна збільшити вартість кошторису на 10-15%.
2. Закупівля дешевих будматеріалів замість дорогих
Тут - два способи. Перший: купити, наприклад, ламінат, шпалери, фарбу і т.д. зі знижкою (по оптовою закупівлею або за карткою постійного клієнта), а до кошторису включити повну вартість.
Другий - за мзду одержати при купівлі фіктивний товарний чек на більшу суму, ніж була заплачена насправді. Перевірити це практично неможливо - навіть якщо перевіряльники вирішать звірити чеки у покупця і продавця (на якійсь зубожілій будбазі), вони зіткнуться з опором, аж до фізичних погроз. У найгіршому випадку продавець відкупиться хабаром. Економія 5-7%.
3. Економія на зарплаті робітникам
Для виконання робіт, що не вимагають високої кваліфікації (укладання підлог з ламінату, монтаж склопакетів, обшивка стін гіпсокартоном) наймають заробітчан, сплачуючи їм поденно в 1,5-2 рази менше, ніж показують по відомості, а іноді і зовсім нічого, мовляв, зробив брак, грошей не отримаєш. Так можна заощадити мінімум 5% кошторису.
4. Списання матеріалів
За фіктивними актами можна списати 3-5% нібито зіпсованих матеріалів (бита плитка, тріснуте скло в склопакеті, відходи гіпсокартону при нарізці, а також відходи плінтусів, наличників тощо), які реально пішли в діло. Та ще й можна включити у витрати транспортні витрати з вивезення всього цього неіснуючого сміття на звалище. Економія - 1,5-2% кошторису.
Закупівля меблів: найбільш "відкатиста" - ручна робота
Як розповів нам один з менеджерів великого салону меблів на столичному ринку "Юність" Сергій П. при держзакупівлях стандартних офісних меблів використовуються фіктивні чеки (наприклад, за 100 стільців знижка в 5%, яка не вказується. "Далі - не моя проблема, - каже Сергій, - я отримую 50-100 грн. за "лівий" товарний чек, в залежності від суми замовлення, а по касі проводжу те, що реально заплачено. Ще варіант - придбання уцінених меблів (подряпаних, некомплектних) за ціною нової - мовляв, пошкодили при транспортуванні або складанні, куди ж її тепер подіти. Економія виходить невелика, 5-7%, але за рахунок значних обсягів грошей виходить багато. Зазвичай зекономлена сума ділиться навпіл, і все "ок". Але покласти у свою кишеню набагато більше казенних грошей вдасться, якщо замовити ексклюзивні меблі ручної роботи - тут відкати можуть досягати 50% вартості. На ексклюзивність і ручну працю (мовляв, столяри трудилися над столами, стільцями і диванами півроку, отримуючи за це зарплату, а насправді вони працювали 2-3 місяці) можна списати багато чого.
Комп'ютери та ксерокси: тендери для своїх
Головних способів заробити при держзакупівлях оргтехніки існує два. Це найпоширеніші і давно всім відомі механізми, розповів "Сегодня" фахівець з продажу оргтехніки великої столичної компанії Артем Л.
Перший - купувати у своїх. Як не смішно, в цьому випадку держава страждає менше, оскільки бюджетні гроші використовуються за призначенням, але отримує їх "сім'я" - люди, наближені до чиновника. У такому випадку в умовах тендеру прописується умова, якій відповідає лише один з учасників. Чому беруть участь інші, хоча результат передбачений? Дзвонять і просять. В іншому випадку позбавлять якихось привілеїв, не будуть запрошувати на інші тендери.
Другий спосіб задіюється в тому випадку, коли своїх немає. У такому випадку з представником кожного підприємства, що бере участь у тендері, проводиться бесіда, під час якої чиновник повідомляє відсоток, який йому належить за перемогу в тендері. Зазвичай це 1-2%. Максимум 5%, хоча бувають зухвальці, що вимагають 10%. "Ми свого часу від такої пропозиції головного інженера, який працював в одній з обладміністрацій, відмовилися - виходило, що ми працювали б у збиток. А головне, що на результат торгів впливати не потрібно - будь-який переможець заплатить "преміальні", - говорить Артем. Саме тому, за його словами, ринок поставок оргтехніки для різних держструктур вже давно "розпиляний" між декількома підприємствами, і проникнути в цю схему комусь сторонньому нереально.
"Корупційна модель стимулюється державою, - розповів співробітник фірми, що займається поставками оргтехніки державі, Сергій С. - Вся справа в законодавстві, адже тендери проводять один раз на рік, причому в кінці. Тобто бюджетні кошти на закупівлю, наприклад, комп'ютерів виділяються на початку року. Але тільки в кінці року оголошують, яких конкретно комп'ютерів, в якій кількості, коли і куди конкретно їх потрібно поставити. Компанії, яка бажає взяти участь у торгах, буквально за кілька днів потрібно підготувати кілька томів документації. Протягом місяця відбуваються закупівлі і потім протягом 2-3 тижнів комп'ютери потрібно поставити замовнику-держструктурі. Виконати такі жорсткі умови можна лише в тому випадку, якщо ще до проведення тендеру майбутній переможець домовився з чиновниками про відкат і заздалегідь придбав всю техніку. Примітно, що з року в рік такі тендери виграють лише дві-три компанії. А ціна техніки у них при цьому вища на 20-25% порівняно з роздрібною (в комп'ютерних магазинах). Хоча оптові ціни повинні, навпаки, бути значно нижчими".
Чесними є лише ті тендери, при яких в умовах прописані реальні терміни поставки обладнання (2-3 місяці) і які проводяться на відкритих торгах через аукціони. Тоді держава може економити на комп'ютерах при існуючих обсягах закупівель до 40% коштів, закуповуючи їх за оптовою ціною.
Варто зазначити, що тендери проводяться раз на рік навіть у тому випадку, якщо закупівля техніки є частиною проекту з автоматизації процесів в держструктурі. Наприклад, компанія впроваджує систему електронного документообігу, і під неї потрібно протягом двох років встановити і налаштувати обладнання. У перший рік закуповується і налаштовується перша частина обладнання, але на другий рік роботи зупиняються - для їх продовження необхідно знову перемогти в тендері. Якщо виграє інша компанія, роботи починаються заново - знову за державні гроші закуповується вже інша техніка, "заточена" під систему документообігу компанії, яка перемогла. Саме з цієї причини у нас ось вже 10 років створюють систему електронного уряду - йде нескінченний корупційний процес.
"Подолати цю систему можна лише в тому випадку, якщо ввести планування бюджету на 2-3 роки - так вчинили у всіх країнах ЄС і навіть у Росії. В результаті за рівнем комп'ютеризації держорганів, вони обігнали нас у кілька разів", - говорить Сергій.
Як заробити гроші після тендеру
Особливість поставок оргтехніки полягає в тому, що непогані гроші на ній заробляються часто не під час власне поставки, а після - коли потрібно цю техніку обслуговувати. Часто компанії навіть роблять знижку покупцю, якщо він підписує контракт саме з їхнім підприємством на подальше сервісне обслуговування. В українських реаліях тут також включається система відкатів. "Скажімо, комп'ютери потрібно не тільки купити, але і встановити і налаштувати. Судячи з тендерів за останні кілька років, налаштування комп'ютерів здійснюють ті ж самі компанії, що їх і поставляють, - ціна встановлення операційної системи дорівнює вартості самого комп'ютера", - говорить Сергій.
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
