1779
Санітари фінансового лісу
— Кредит&Депозит
Не так давно на сайті Національного банку з'явилося звернення заступника голови НБУ Ігоря Соркіна із закликом до всіх зацікавлених осіб взяти участь в обговоренні ідеї створення банку "поганих активів". Темі bad-банку приділено особливу увагу і в програмі реформ Президента, оприлюдненій в кінці квітня. Однак, на думку фінансистів, зробити це набагато складніше, ніж здається. Головне питання, яке ставлять банкіри: за чиї гроші будуть викуповуватися проблемні активи? Тим часом, за підрахунками іноземних експертів, "токсичних кредитів" в Україні вже не 15%, як вважає Нацбанк, а більше половини...
Аргументи НБУ. За словами Ігоря Соркіна, зростання частки проблемних активів у банківських балансах є однією з характерних рис останньої світової фінансово-економічної кризи. Банківська система України не стала виключенням. Так, якщо до кризи частка проблемних активів становила 2,5%, то станом на 1 квітня 2011 року, за підрахунками НБУ, вона досягла 15% активів банків.
"Накопичені проблемні активи негативним чином впливають на регулятивний капітал банків, стримують відновлення кредитування економіки і є суттєвою перешкодою стимулювання економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості країни, - вважає він. - Сьогодні банки дуже обережно ставляться до надання кредитів і в основному вкладають кошти в державні цінні папери, які, хоча і мають низьку прибутковість, проте є безризиковими.
Одним із дієвих механізмів вирішення цього питання може стати створення банку "поганих активів", основна діяльність якого, на нашу думку, повинна полягати в придбанні та управлінні проблемними активами банків. Створення такої установи для подолання кризи проблемних активів є досить поширеною міжнародною практикою.
Такий підхід до оздоровлення банківської системи, на наш погляд, дозволить знизити навантаження на капітал, зменшити витрати часу, коштів і зусиль, необхідних для обслуговування проблемних активів, дасть банкам можливість повернутися до нормального режиму роботи і зосередитися на виконанні своїх основних функцій, в першу чергу на кредитуванні економіки", - зазначає Соркін.
До сказаного варто додати, що наприкінці квітня в НБУ пройшла спеціальна нарада, де обговорювалася тема bad-банку. Але до єдиної думки учасники дискусії так і не прийшли.
Проблема, як завжди, несподівана...
Водночас перший крок у цьому напрямку вже зроблено: фахівці Нацбанку готують документи для переведення в "Родовід-банк" проблемних активів, але поки що лише з державних банків. Точніше, націоналізованих, до яких зараз належать "Укргазбанк", "Київ" і "Надра".
Цей процес розпочнеться після того, як з "Родоводу" в "Ощадбанк" остаточно виведуть кошти вкладників. У подальшому працювати з населенням і його грошима "Родовід" вже не зможе. "Це буде bad-банк тільки для державних банків. До кінця року він отримає ліцензію. Тоді ж ми вирішимо питання про доцільність обмеження ліцензії. Поки він буде працювати як банк без права приймати вклади", - повідомив журналістам голова НБУ Сергій Арбузов.
Іноземці "за"...
Правильно кажуть мудреці, що немає пророка у своїй вітчизні. Парадоксально, але ідею створення спеціального банку для "поганих активів" першим висловив Джордж Сорос ще в 2008 році.
У березні 2009-го міністри фінансів країн "Великої двадцятки" (G-20) домовилися вирішувати проблему так званих "токсичних активів" спільно і мало не заснувати загальний для всіх "зливний бачок". Але навіть не присвяченій у тонкощі пристрою фінансового світу людині зрозуміло, що все це були лише розмови. І транснаціональний bad-банк, куди можна скинути "токсичні активи" на $1 трлн., більш фантастичний проект, ніж політ людини на Марс прямо зараз.
Та що там у транснаціональному масштабі, навіть в Америці ідея Сороса не знайшла підтримки. Одне з пояснень цього - що в США практичні всі "токсичні активи" перебувають у вигляді цінних паперів, а не виданих кредитів.
Тим не менш, саме іноземні консультанти рекомендують Україні слідувати ідеям Сороса. Зокрема, на цьому наполягають представники Світового банку (СБ) і МВФ. "Ми бачимо сенс у створенні банку для "поганих активів", - заявив координатор фінансових проектів Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Маріус Вісмантас. - На наш погляд, є сенс у відділенні поганих активів від хороших".
Закон банківського "лісу": головне - не заспокоюватися ніде...
Вісмантас вважає, що у банків є кілька способів позбавлення від "поганих кредитів", в тому числі й шляхом продажу колекторської компанії. Він назвав цей напрямок досить перспективним. "На сьогодні обсяг таких угод оцінюється в 20 млрд. грн. Притому, що весь обсяг негативно класифікованих кредитів може досягати 180-200 млрд. грн.", - сказав представник СБ.
МВФ коментарів з даного питання не роздавав, але, минаючи слова, відразу перейшов до справи. Пункт про перетворення "Родовід-банку" на bad-банк закладений в текст оновленого Меморандуму між українською владою та Фондом. Коментарі, як кажуть, зайві. Позиція МВФ - зрозуміла.
...а наші "проти"
Українські банкіри не настільки оптимістичні, коли йдеться про продаж "токсичних активів", як їхні закордонні колеги-фінансисти. Категоричний скепсис продемонструвала лише Асоціація українських банків. Однак, зрозуміло, що вустами лобістів глаголить банківський ринок в цілому. Заявлена позиція коротко така: ми не хочемо віддавати неліквідні застави та сумнівні кредити іншим банкам. Нехай викупляє держава. Але ж не викупить. Грошей-то у нього немає.
"У держбюджеті України не передбачені кошти для викупу проблемних активів у банків, - говорить президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко. - Створення банку "поганих активів" - нереальне через відсутність реального фінансового джерела, за рахунок якого можна було б скупити ці активи у банків.
Для ефекту від якогось заходу з оздоровлення активів банківської системи потрібне фінансове джерело, яке могло б не просто забрати, а викупити погані активи. І тоді в банку з'являються кошти, і таким чином чиститься його баланс. Сьогодні деякі застави неліквідні, або ціна на них сильно впала, але через 10 років ці активи можуть вирости в ціні. І держава могла б їх викупити, якби в неї були кошти, тоді в цьому був би сенс. А якщо "погані активи" перейдуть з однієї системи в іншу, від цього банки здоровішими не стануть", - резюмує президент АУБ.
Складається враження, що банки взагалі не хочуть піднімати питання проблемних активів. Причини цього банкіри пояснюють тільки в приватних бесідах. "За даними Нацбанку, - говорить представник ринку, - обсяг "поганих активів" на 1 квітня поточного року становить лише 15%. Аналітики Fitch Ratings підрахували, що в кінці 2010 року на проблемні (з простроченням більше 90 днів) і реструктуровані кредити припадало сумарно 56% у загальному кредитному портфелі банків. Так, методика підрахунку різна, ніхто не сперечається. Але погодьтеся, навіть за різною методикою настільки відмінні цифри повинні насторожувати.
Якщо довго дивитися на звіра, звір гляне в тебе...
У чому ж секрет? Секрет простий: Fitch робить висновки на підставі управлінської звітності 12 банків, які він рейтингує (тобто на підставі в тому числі і напівконфіденційої інформації), а Нацбанк користується лише офіційною статистикою банків, яку вони йому направляють. Чи говорить це про те, що банки дурять Нацбанк? Якоюсь мірою, напевно, так. У цьому випадку зовсім зрозуміло, чому вони не хочуть, щоб той же Нацбанк зайнявся чисткою їх балансу, відокремлюючи погані і хороші активи. Просто надто багато маленьких таємниць може недоречно виплисти назовні...".
"Важко говорити про те, завищені або занижені дані НБУ, адже НБУ, як державний регулятор, просто наводить дані своєї статистики, - заявляє представник Credit Collection Group Ашот Арутюнян. - Необхідно пам'ятати про те, що банки подають до НБУ звітність, яка, за умовчанням, максимально відповідає обов'язковим вимогам регулятора. Нерідкі випадки, коли власні дані управлінського обліку фінансової установи можуть відрізнятися від даних звітності, поданої НБУ, хоча б з тієї причини, що різні активи, з точки зору акціонерів, інвесторів і регулятора, мають різну цінність. Не треба також забувати про те, що частину проблемної заборгованості успішно виведено банками у фінансові компанії, підзвітні ДФУ, а не НБУ...".
Колектор слухає, та їсть.
Проблемні активи і так продаються і купуються, кажуть фахівці фінансового ринку. Ще на початку року в Україну прийшли так звані distressed debt funds, або vulture funds (фонди-стерв'ятники, санітари фінансового лісу). Пік їхньої активності очікують наприкінці літа поточного року. Вони структури купують неперспективні кредити проти волі позичальників, домовляючись тільки з кредиторами. У світі таких фондів близько 400, у Росії - до півсотні.
Як колектор: нате вам, привіт
Вважається, що саме російські фонди дадуть гроші на викуп привабливих для них і безнадійних для банків боргів. А займуться цим вітчизняні інвестиційні та керівні компанії, які мають досвід "віджимання" власності і не відчувають докорів сумління.
Мета цього заходу не така благородна, як при створенні bad-банку. Про баланс банку "стерв'ятники" не піклуються. Їх цікавить застава, підприємство-боржник і можливість прибрати його до рук. Українські аналітики вже назвали появу в країні нового типу колекторів другою хвилею рейдерства. Цього разу - кредитного.
Звідси і специфіка попиту: на потужні чи навпаки гемороїдальні структури vulture funds уваги не звертають. Зате яку-небудь швейну фабрику з напіврадянським менеджментом і слабким юридичним захистом прихоплять із задоволенням. Хто сказав, що легпром у нас нерентабельний? Якщо шити "турецькі шорти" за китайськими розцінками, та ще й економити на податках, відповідно до Податкового кодексу, можливо і дуже рентабельно.
Правда, поки кредитори, за словами банкірів, неохоче віддають боржників на розтерзання "стерв'ятникам". "До нас приходили з пропозицією купити деякі неякісні борги, - розповів нам на умовах анонімності представник середнього банку, - але ми поки відмовилися. По-перше, була запропонована неприйнятна ціна - дисконт на рівні 65%. По-друге, продаж боргів без згоди позичальника - це неправове питання. По-третє, якщо НБУ побачить, що ми з великим дисконтом продаємо кредити, він вважатиме цю угоду на збиток. А це дуже небезпечний крок... ".
Дійсно, як пояснюють фахівці, НБУ обмежує розмір збитку, який може зазнати банк - не більше 30% регулятивного капіталу за поточний звітний період. В іншому випадку він зобов'язаний ввести у банку тимчасову адміністрацію. Саме цей страх, а зовсім не турбота про долю боржника, зупиняє банки в бажанні збути проблемний актив новим колекторам.
Як це актуально...
Але, як показує досвід, рано чи пізно останні вироблять такий хитрий юридичний механізм, який дозволить банкірам діяти, не привертаючи уваги НБУ. Для багатьох позичальників було б краще, якби до цього часу bad-банк все-таки з'явився. І став, як мінімум, альтернативою vulture funds.
Галина Акімова
За матеріалами: Кіевскій ТелеграфЪ
Поділитися новиною
