2680
Чому Україна - країна б/в або Золота годівниця ЖКГ
— Казна та Політика
Світовий банк з Міжнародним валютним фондом наполягають на підвищенні цін на газ для населення до рівня промисловості, аби виключити саму можливість розкрадання бюджетних коштів за рахунок різниці в тарифах. А зовсім не тому, що СБ і МВФ хочуть ускладнити українцям життя. Просто інакше давати кредити Україні безглуздо з економічної точки зору: кошти будуть розкрадені й виведені з країни в зарубіжні офшори. А житлово-комунальне господарство остаточно деградує. Отже, як "розпилюють" мільярди в системі українського ЖКГ.
Нинішню ситуацію в українському ЖКГ можна коротко описати, пригадавши відомий анекдот, в якому смертельно поранений мисливцем лось п'є воду і помічає, що при цьому йому стає все гірше. Звичайно, чорний гумор сприймають далеко не всі і розрахований він на аматорів. Але й те, що відбувається в житлово-комунальному господарстві України, насправді має дуже сумний відтінок.
Бездонна бочка
За даними Державної служби статистики, лише за 2010 р. втрати води, поданої споживачам, склали 1.2 млрд куб. м, або 23.26% від загального об'єму, що надійшов в мережу. При цьому в окремих регіонах цей показник ще вищий.
Наприклад, в Макіївці, як з'ясувала Державна фінансова інспекція, до городян доходить лише 40% води, що подається в труби. Решта 60% втрачаються при аваріях, водопровідних труб, що постійно виникають унаслідок великої зношеності. При цьому, як відзначив глава Держфінінспекції Петро Андрєєв, ніхто в Макіївці не поніс відповідальності за ситуацію, що склалася.
Ще гірше йдуть справи з опаленням. Якщо об'єм втрат води в 2010 р. залишився на рівні попереднього періоду, то втрати тепла в порівнянні з 2009 р. зросли з 12.3 до 13.4 млн Гкал. Це склало 13.91% від всієї кількості тепла, відпущеного споживачам, включаючи населення.
В грошовому вираженні це буде 5.923 млрд грн., умовно кажучи, "викинутих на вітер" - якщо прийняти, що середня вартість виробництва тепла в Україні зараз становить 442 грн./Гкал. з врахуванням різних значень для населення і промпідприємств і при рентабельності 11.5%, рекомендованій урядом.
Вочевидь, що в таких умовах говорити про економічно обґрунтований рівень тарифів ЖКГ якось не доводиться. Тим часом ще в 2007 р., коли нинішній президент Віктор Янукович удруге керував урядом, курируючий ЖКГ віце-прем'єр Володимир Рибак говорив, що галузь характеризується високим рівнем зношеності основних фондів - понад 60%, а також значними втратами теплоенергії і питної води в зовнішніх мережах - на рівні 30-60%.
Таким чином, жодних змін на краще за минулі 4 роки не сталося. Хоча саме при Януковичі-прем'єрі в 2007 р. було урочисто задекларовано обіцянку реформувати ЖКГ. Як відзначав тоді В.Рибак, причиною плачевного стану житлово-комунального господарства є недостатнє фінансування: мовляв, грошей у тепловиків і водопровідників вистачає лише на зарплату і латання дір на аварійних трубах.
І ось фінансовий ресурс широким потоком хлинув в ЖКГ з держбюджету. Так, якщо в 2006 р. на галузь було витрачено 1,6 млрд. грн., то вже в 2007 р. цей показник зріс в 2.5 разу, до 4 млрд грн.
Тоді в держбюджеті-2007 вперше з'явилися нові статті витрат на технічне переоснащення ЖКГ, в т.ч. на капремонт і модернізацію тепломереж і котелень - 300 млн грн., ліфтового господарства - 200 млн грн. централізованих систем водопостачання і водовідведення - 200 млн грн., на заходи щодо енергозбереження і оснащення інженерних введень багатоквартирних житлових будинків лічильниками води і тепла - 270 млн грн.
Крім того, ще 701 млн грн. виділялося місцевій владі як субвенція на реформування і розвиток ЖКГ в рамках загальнодержавної програми на 2004-2010 р. До речі, пригадаємо про деякі положення цього дуже серйозного і обов'язкового до виконання (а інакше навіщо б його взагалі розробляв і затверджував Кабінет міністрів?) документа.
Серед іншого він передбачав, що починаючи з 2011 р. на технічне переоснащення ЖКГ бюджетні кошти взагалі не виділятимуться безпосередньо, а лише на погашення ставок по кредитах, узятих під ці цілі. Крім того, до 2011 р. весь житлофонд в Україні передбачалося передати в управління об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
Отже, термін виконання програми благополучно завершився, і можна підбивати підсумки її виконання.
Гроші з держбюджету в поточному році на ЖКГ як і раніше виділяються за різними програмами. Причому передбачаються вони навіть не на модернізацію і розвиток галузі, а лише на її елементарну підтримку на плаву, тобто на виконання термінових ремонтів на аварійних об'єктах. Що ж до ОСББ, то за даними міністерства будівництва, регіональної політики і ЖКГ, в даний час лише 8,5% житлофонду перебуває в їх управлінні.
Термін експлуатації 25 і більше років в даний час є в 30% ліфтів. Крім того, за даними міністерства, в Україні налічується 41 тис. старих і аварійних житлових будинків, а кожен третій багатоквартирний житловий будинок вимагає поточного або капітального ремонту.
Потребують термінової модернізації 25% водоочисних споруд, розрахунковий термін експлуатації вже відпрацювали 20% насосних станцій. Негайної заміни вимагають і майже 40% мереж водопостачання і каналізації.
Ненабагато краща і ситуація в електроенергетиці. Лише за січень-лютий 2011 р. технологічні втрати електроенергії склали 4.4 млрд кВт.-год, або 13.5% від всього обсягу, відпущеного в мережі виробниками. В жодній розвиненій країні немає такого показника.
При нинішній середній вартості електрики в Україні 54.52 коп./ кВт.-год (враховує ціну для населення і різних категорій промспоживачів) отримаємо, що в грошовому вираженні лише за 2 міс. втрати досягли 2.399 млрд грн. За рік це буде вже 28.8 млрд грн., або 2.63% національного ВВП. Це цілком порівнянно з витратами, що виділяються з держбюджету на охорону здоров'я.
Хоча щороку Національна комісія регулювання електроенергетики затверджує для кожного обленерго інвестпрограму, в якій розділ "модернізація і технічний розвиток електромереж", спрямований на зниження втрат електроенергії, є пріоритетним.
Так, в 2008 р. на ці цілі виділялося 999.84 млн грн. (73% від всього обсягу інвестицій), в 2009 р. - 948.67 млн грн. (74%), в 2010 р. - 1.174 млрд грн. (77%). І на 2011 р. заплановано витратити на розвиток електромереж ще більше, 1.382 млрд грн.
Тим часом в квітні заступник міністра будівництва і ЖКГ Григорій Семчук повідомив, що і в 2011 р. масштабної заміни труб в тепло- і водопровідних мережах в Україні проводити не планується. За його словами, причиною є недостатнє фінансування.
І це при тому, що в 2010 р. громадяни України заплатили за послуги ЖКГ 30.065 млрд грн., що склало 96.6% від нарахованої за цей період суми. Тобто, звинувачувати населення у важкому фінансовому становищі, яке склалося в галузі, не доводиться.
Більше того, помітно зріс і обсяг платежів, і сама дисципліна розрахунків у порівнянні з 2009 р., коли було сплачено 25.7 млрд грн., або 92.4% нарахованої суми. Незважаючи на це, за підсумками 2010 р. консолідовані збитки підприємств ЖКГ досягли 3.4 млрд грн. (без врахування фінансового результату ВАТ "Київводоканал" і ВАТ "Київенерго").
Найбільш значний "внесок" у суму збитків зробили підприємства теплоенергетики - 2.163 млрд грн., далі йдуть водоканали - 652 млн грн. Цікаво, що при цьому підприємства галузі ще і ухитрилися накопити кредиторську заборгованість на астрономічну суму в 18 млрд грн. (станом на 1 лютого 2011 р.).
Широкі можливості
Вищеописана ситуація викликає чимало закономірних запитань. Чому ж так виходить, що тарифи ЖКГ в Україні постійно зростають, але ніяк не можуть досягти рівня економічно обґрунтованих? Адже навіть зараз, коли вони відчутно підвищилися, ніхто з представників влади не сказав, що тепер тарифи нарешті окупають витрати на надання послуг ЖКГ.
Або як пояснити, що ось вже декілька років у парламенті блокується ухвалення закону, що передбачає створення в Україні незалежного органу, - Національної комісії регулювання тарифів ЖКГ? І чому пропозиції щодо уніфікації цих тарифів для всіх регіонів країни досі не надійшли до Адміністрації президента, хоча відповідне доручення Янукович дав Азарову ще в минулому році?
Аби відповісти на ці питання, можна взяти один з останніх і найбільш свіжих прикладів у Києві. Там після перевірки використання бюджетних коштів на реконструкцію Бортницької станції аерації ВАТ "Київводоканал" прокуратура порушила кримінальну справу проти колишнього начальника головного управління капбудівництва Київської міськдержадміністрації.
За даними слідства, чиновник підписав з одним з приватних підприємств свідомо фіктивні акти прийому-передачі проектної документації, пов'язаної з будівництвом мулоспалювального заводу. Проте, на підставі цих актів комерційній структурі було перераховано 5.6 млн. грн.
Хоча фактично роботи виконані не були, а обумовлена договором проектна документація відсутня. І це лише один приклад, який "сплив" у полі зору правоохоронних органів, завдяки загостренню боротьби за владу в столиці між старою і новою командами.
А скільки подібних і ще масштабніших варіантів розпоряджання коштами у сфері ЖКГ прокручується чиновниками по всій Україні, можна лише здогадуватися. І тоді стає зрозуміло, чому, незважаючи на зростаючі з року в рік бюджетні асигнування, не покращується технічний стан галузі.
Тобто виходить, що всі ці роки центральна і місцева влада, у згоді з керівництвом підлеглих їм комунальних підприємств, освоює бюджетні кошти, керуючись олімпійським принципом "важливий процес, а не результат". І це, не заперечуватимемо, допомогло їм досягти олімпійських вершин власного фінансового благополуччя.
Адже витрати, пов'язані з наданням житлово-комунальних послуг населенню, становлять від 15% до 20% місцевих бюджетів. А в бюджетах малих міст і селищ витрати на ЖКГ (включаючи зарплату) доходять до 80-90%. Іншими словами, є що освоювати. Причому не обов'язково так примітивно, як у випадку, виявленому київською прокуратурою.
В цьому плані показовою виглядає ситуація на азовському курорті Кирилівка в Запорізькій обл., де ось вже багато років не вирішується проблема будівництва системи централізованого водопостачання і каналізації.
З одного боку, це заважає Кирилівці отримати статус курорту державного значення і щороку створює проблеми з відкриттям пляжного сезону. Ось і в нинішньому році санепідемстанція заборонила приймати там відпочиваючих через невідповідність баз відпочинку санітарним нормам. Питання про відкриття було зняте лише після втручання облдержадміністрації і губернатора Бориса Петрова, який пояснив облСЕС, що так проблеми не вирішують.
З іншого боку, перший заступник губернатора Олексій Литвин відкритим текстом сказав, що будівництву водопроводу в Кирилівці є серйозний опір.
За його словами, причина проста: на азовському узбережжі вартість привезеної питної води - 37 грн./куб. м., а в сусідньому Михайлівському р-ні, де її піднімають з великих глибин - 13 грн../куб.м. Дійсно, відмовитися від такого досить незапорошеного водовозного бізнесу з рентабельністю майже в 200% зацікавленим особам дуже важко.
А значить, чекати появи цивілізованих умов для відпочинку в Кирилівці громадянам не варто. І так по всій Україні. Звідси напрошується невтішний висновок: публічно декларуючи перед виборцями реформи в ЖКГ, влада насправді не має анінайменшого наміру їх проводити.
Але найширші можливості для розкрадань в українському ЖКГ створені парламентом на рівні законодавства, що передбачає, що газ українського видобутку повинен продаватися виключно для населення і підприємств теплокомуненерго (ТКЕ). А промпідприємства повинні задовольнятися імпортним газом.
Навіть зараз, після подорожчання на 50% з 1 серпня 2010 р. кінцева вартість українського газу для ТКЕ складає 1309.2 грн./тис. куб. м, тоді як імпортований з Російської Федерації - 293 дол./тис. куб. м лише на кордоні, тобто без врахування ПДВ, цільової надбавки і тарифу на транспортування.
Таким чином, різниця в ціні виходить більш ніж в 2 рази. При цьому, як вірно помітив директор представництва Світового банку в Україні Мартін Райзер, на молекулі газу в газопроводі не написано, якому саме споживачу і з яким доходом вона продається. І визначити її українське чи російське походження теж неможливо.
Тому нашу молекулу газу, задекларовану як українську і призначену для домашнього господарства, цілком реально можна продати промспоживачу, отримавши величезний надприбуток на різниці в тарифі. А потім ця різниця покривається якраз з бюджету, місцевого або державного, під виглядом компенсації за відпустку газу, гарячої води і тепла за ціною нижче реальної вартості.
Як пояснив Райзер, тому Світовий банк з Міжнародним валютним фондом і наполягають на підвищенні цін на газ для населення до рівня промисловості - аби виключити саму можливість розкрадання бюджетних коштів за рахунок різниці в тарифах. А зовсім не тому, що СБ і МВФ мають щось проти українців і хочуть ускладнити їм життя. Просто інакше давати кредити Україні безглуздо з економічної точки зору: кошти, що надійшли, будуть розкрадені і виведені з країни в зарубіжні офшори.
Віталій Кримов
За матеріалами: Україна Криминальна
Поділитися новиною
Також за темою
Влада поки не передбачила зростання виплат для військових у бюджеті-2026 — нардеп
Уряд визначив терміни приватизації Сенс Банку та Укргазбанку
Розмір нової програми з МВФ попередньо оцінили в $8 млрд — Bloomberg
Чи потрібно Україні ще $8,7 млрд у цьому році — Підласа пояснила
Ukraine Facility: у Єврокомісії розкрили деякі деталі перегляду плану програми, про які просить Україна
Зеленський підписав закон для підтримки оборонно-промислового комплексу
