930
Опозиція задумала "харківський" реванш?
— Енергетика
Поки Київ і Москва мляво обговорюють питання вартості "блакитного палива", в Україні киплять "газово-інформаційні" пристрасті. Влада у всіх цінових бідах звинувачує екс-прем'єра, проти якої відкрили відповідну кримінальну справу. Але в опозиції є контраргумент - "харківські угоди".
Ціна дружби
Річниці підписання, а потім і ратифікації "харківського пакту" не пройшли в Україні непоміченими. Для експертів вони стала приводом обговорити доцільність обміну "ЧФ на знижку". Для керівництва країни-знову заговорити про злочинно-кабальні контракти Юлії Тимошенко. А опозиція продовжує вважати факт появи такого договору на світло - здачею національних інтересів, а 27 квітня - через обставини, за яких ВРУ схвалювала документ, - чи не датою смерті вітчизняного парламентаризму.
Неоднозначне ставлення до "харківських угод" пояснюється тим, що вигоди його, судячи з усього, очевидні далеко не для всіх. Представники влади у своїх оцінках однозначні: договір допоміг дружити з Росією. Рік тому глава держави вважав це одним із головних досягнень. "Після п'яти років творення з Росії образу ворога, відновити довіру російського керівництва до України було непросто. Але мені вдалося зробити це, і сьогодні я готовий доповісти своїм виборцям - відтепер діалог з нашим великим сусідом буде будуватися на принципах рівності, добросусідства і здорового прагматизму, а не конфронтації і антиросійської риторики", - ділився тоді дипломатичними успіхами Віктор Янукович. Інший ключовий аргумент владного табору - економічний порятунок. "І шукаючи шлях до зниження ціни на газ, ми зробили перший крок минулого року, підписавши газові угоди, і ми знизили ціну на газ на 100 доларів за тисячу кубічних метрів. Якби ми цього не зробили, я тоді говорив і зараз говорю, свідомо кажу, ми втратили б не тільки промисловість, а ми втратили б країну", - роз'яснював мотиви свого рішення президент.
Подвиг керівництва країни не всіма сприймається як безсумнівне благо. З одного боку, вигоди від договору очевидні - Україна платить за кожну тисячу кубометрів на 100 доларів менше, ніж передбачалося спочатку. З іншого боку, зростаюче негативне сприйняття угоди народом багато в чому пояснюється тим, що влада рік тому злукавила. Важко забути про те, що розповідаючи про переваги підписаних документів, Віктор Янукович запевняв: всі для блага народу. І лише пізніше в Кабміні уточнили: від підняття комунальних тарифів російські пільги не врятують. Але через майже рік в Партії влада заговорила трохи по-іншому: тепер з'ясувалося, що "завдяки зниженню ціни на газ відпала необхідність різкого підвищення тарифів, що дозволило зберегти в кишенях українців понад 2 мільярдів доларів в 2010 році". Залишилося тільки з'ясувати, чи помітили це самі споживачі... "Україна нічого не отримала від "харківських угод". Газова спрямованість не передбачала полегшення життя рядового українця, вона передбачала полегшення життя тим олігархам, у власності яких є підприємства, що залежать від газоспоживання: підприємства хімічної, металургійної промисловості", - уточнює директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
Якщо в одних супротивників "харківського пакту" питання викликає непринциповість перемоги над завищеними цінами на газ, то інших продовжує турбувати доля Чорноморського флоту РФ. Росія вже показала, що буде використовувати флот, де і коли захоче, не погоджуючи цього з Україною. Для нас це небезпека терактів, адже військові знають, що ворога дієво зупиняти ударами по його базам. Крім того, російський парламент дав право президентові використовувати війська за кордоном, якщо є загроза для військових контингентів або росіян. Якщо по базі Чорноморського флоту буде завдано удару, то російський президент має повне право використовувати збройні сили, а навіщо ці загрози Україні?", - так голова Комітету Верховної ради з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко пояснює, чим може бути небезпечна для України тривала "зупинка" ЧФ в Криму. У такій площині мотив "здачі інтересів" в опозиції обговорюють голосніше, ніж "газовий" аспект. Що й не дивно - з цих позицій простіше обговорювати гіпотетичну денонсацію.
Це солодке слово "денонсація"
Популярність теми "харківських угод" в політикумі останніми тижнями різко зросла. Найпростішим поясненням цьому служить календар - у річницю підписання/затвердження спірного рішення влади поганий той опозиціонер, який втрачає відповідний привід для критики. З іншого ж боку, "антихарківську" активність частини антипатиків керівництва країни цілком могло підштовхнути перемикання уваги Генпрокуратури зі "швидких" і "кіотських пенсій" на газові контракти 2009 року.
Самоправство екс-прем'єра в підписанні контрактів 2009 року зараз служить чи не основним аргументом влади, яка намагається звернутися до розуміння постачальника "блакитного палива". У хід швидко пішли і такі доводи, які не викликають великого схвалення в Росії, як можливість анулювання контрактів через суди. Але поки юристи обговорюють принципову можливість/неможливість такого діяння, противники владного табору не втратили можливості зробити симетричний крок. Опозиція в свою чергу пропонує уважніше придивитися до "харківських угод".
Наступ на торішню ініціативу Віктора Януковича і Дмитра Медведєва "меншовики" спробували почати на всіх фронтах. Парламентська більшість до ідеї створити тимчасову слідчу комісію поставилася з прохолодою. Що, втім, не перешкодило опозиціонерам зареєструвати "денонсаційний" законопроект авторства "нунсівця" Андрія Парубія. Як альтернативне знаряддя боротьби обрані знову-таки суди. Активіст мережі громадянської дії "Опір" Андрій Левус звернувся до Вищого адміністративного суду з тим, щоб ВАСУ визнав протиправними дії президента. Нардеп Катеринчук зробив майже те ж саме - тільки його цікавить законність дій колег, які голосували за ратифікацію за напівпорожньої сесійної зали.
Крім процедурних моментів, обґрунтуванням для судової активності, вочевидь, служить Основний закон, що забороняє розміщення на території України іноземних військових баз. У всякому разі, на цю тезу опозиціонери (а на 27 квітня були заявлені акції протесту більшості національно-демократичних політсил) впирають найсильніше. "Політичним партіям патріотичної спрямованості вживати всіх необхідних заходів для того, щоб 27 квітня 2017 року стало останнім днем перебування російського флоту на українській землі. Ми закликаємо об'єднати зусилля всіх патріотичних сил для проведення всеукраїнської кампанії зі скасування окупаційних угод і очищення нашої землі від іноземних військових баз", - наполягає Юлія Тимошенко.
З лідером "Батьківщини" у заявах солідарні більшість партій, що протистоять владному табору. Але про успіх об'єднавчої риторики, мабуть, говорити ще рано. Тим більше що не всі противники "харківського пакту" готові зосередитися на одній меті. У рамках 10 з'їзду "Нашої України", який приурочили до пам'ятної дати і символічно провели на відкритому повітрі-перед будівлею ВРУ по сусідству з пікетом прихильників ПР, - Віктор Ющенко не тільки висловився проти "окупаційної армії", а й згадав про більш ранні "газові"домовленості. "І газові (контракти 2009 року, - "Подробиці"), і харківські угоди повинні бути денонсовані", - не втратив можливості побічно нагадати про провину Юлії Тимошенко почесний лідер НСНУ.
Різні партії наввипередки пропонують рецепти майбутнього, але в основному вони сходяться: угоди потрібно денонсувати. "Нунсівці", які не влилися в більшість, нагадують про те, що всю підготовчу роботу вони вже зробили, а нічого неможливого у скасуванні договору немає. Лідер "Батьківщини" (а БЮТ-партії та "співчуваючі" провели 27 квітня свій мітинг, як, втім, і ряд громадських організацій націоналістичного здебільшого характеру - день вийшов дуже насиченим) вважає, що за "харківський пакт" Генпрокуратуру повинен відвідувати Віктор Янукович. "Антиукраїнські угоди повинні бути терміново денонсовані.
Тільки це може пом'якшити невідворотну відповідальність влади за її антидержавні дії", - підсумовує спільну постанову 14 партій, які взяли участь у третьому в цей день мітингу - під брендом "об'єднаної опозиції". У тому, що угоди будуть розірвані, публічно в опозиції не сумніваються. Хоча, кількома днями раніше Юлія Тимошенко відзначала, що чинна влада цього не допустить. Хоча, навряд чи можливий варіант зі зміною керівництва країни опозиціонери вважають поганим сценарієм...
Для розрізненого українського політспротиву "харківські угоди" і справді виглядають гідним приводом для натхненної, а головне, об'єднаної боротьби, яка могла б призвести до реваншу в набагато більш серйозному масштабі, ніж "помста" за кримінальне переслідування екс-прем'єра. Проте вже перші заяви демонструють, що "меншовики" поки всі більше діють не разом, а одночасно. Спроби відтягнути "ковдру" народного розуміння на себе здаються цілком природними. Але водночас допомагають можновладцям інтерпретувати події виключно в дусі малозначимої закулісної метушні. "Партія регіонів категорично не сприймає істеричних закликів окремих політсил стосовно нібито необхідної денонсації підписаних між Україною та Росією домовленостей, вважає цей штучно спланований "протест" черговий провальної провокацією, проявами цинічного політиканства і популізму", - йдеться в офіційній заяві ПР.
За великим рахунком, на іншу реакцію від головної політсили країни не варто було й чекати. При цьому складно розраховувати на те, що в "денонсаціонном" питанні опозиції і справді вдасться обійти владу на повороті. Парламентський стан справ мало того сприяє, та й на Феміду в опонентів сильних світу цього часто надії мало. У такому випадку "антихарківські" ініціативи набагато простіше зіграти роль іміджевого проекту, ніж втілитися в реальність за першої ж зручної нагоди. Але в умовах "бетонування" вертикалі влади і це вже - помітний потенційними виборцями результат. Захоплюватися дрімотою на політичній периферії опозиції не варто - виходячи із соцопитувань, в її вплив вірить все менше українців.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
