85
Вчені засумнівалися в існуванні цивілізації на острові Пасхи
Карл Ліпо з Університету штату Каліфорнія і Террі Хант з Гавайського університету написали книгу, в якій піддали сумніву традиційний погляд на історію острова Пасхи.
Як відомо, в пасхальну неділю 1722 року голландська експедиція виявила острів, який місцеві жителі називали Рапа-Нуї. Першовідкривачів, як і всіх інших, потряс контраст між практично голими тубільцями з примітивною культурою і гігантськими статуями - моаї. Сьогодні вважається, що останні були створені більш розвинутою цивілізацією, яка налічувала 15 тис. осіб: одні здобували і обробляли камінь, другі займалися виготовленням мотузок та інших пристосувань для транспортування, а треті добували продукти харчування.
На острові панувало підсічно-вогневе землеробство. Після того як була зруйнована остання пальма, настала екологічна катастрофа, що призвела до громадянської війни і людоїдства.
Ревізіоністи стверджують, що жодної древньої цивілізації на острові Пасхи не існувало. На їхню думку, місцеве населення було знищено не до, а після приходу європейців - епідеміями венеричних захворювань, туберкульозу, дизентерії та прокази, а також рабства та утисків. До 1877 року від трьох тисяч осіб, що зустрічали голландців, в живих залишилося тільки 111, повідомляє compulenta.ru.
У книзі "Статуї, які ходили: Розгадка таємниці острова Пасхи" вчені доводять, що полінезійські колоністи прибули на острів лише у 1200 році - на 800 років пізніше, ніж звикли вважати. Ліси були відразу ж знищені, причому не тільки з причини підсічно-вогневого землеробства, а й через щурів, яких переселенці привезли із собою: тварини харчувалися пальмовими насінням і швидко розмножувалися.
За словами дослідників, збезлісення не могло призвести до екологічної катастрофи: Рапа-Нуї ніколи не був тропічним раєм. Це старий вулканічний острів, з поверхні якого практично всі поживні речовини вже були змиті. Спалювання гігантських пальм на якийсь час допомогло, а потім поселенцям довелося звернутися до іншої технології: вони вкопували в бідний ґрунт камені з вулканічної породи - це її збагачувало, а також знижувало ерозію.
В цілому складається така картина: люди, які вітали голландців, і ті, що створили моаї, - це один і той самий народ, одна і та ж цивілізація. Якби статуї доставили з кар'єру на берег раніше, вони б дуже сильно вивітрилися.
Водночас ряд вчених піддав нову теорію критиці. "Ці вискочки повністю ігнорують місцевий фольклор, - відзначили британські археологи Пол Бан і Джон Фенло, які готують третє видання своєї роботи "Загадки острова Пасхи". - Якщо не було громадянської війни, навіщо тубільці збивали статуям носи і знущались над ними?"
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
