2205
Вчений зміг "побачити" медитацію тибетських ченців
У головному мозку є дві функціональні мережі: зовнішня - для комунікації зі світом, внутрішня - для спілкування з собою. Одночасно вони зазвичай не працюють. Але виявилося, що разом вони включаються під час медитації.
До такого висновку дійшов професор Зоран Йосипович з Нью-Йоркського університету, який кілька років займався вивченням тибетських ченців.
Головним інструментом у дослідженнях професора є функціональний магнітно-резонансний томограф; сам професор спеціалізується в нейрофізіології, а ченці знадобилися йому для того, щоб з'ясувати деякі фундаментальні принципи функціонування головного мозку, повідомляє compulenta.ru.
Активність нашого мозку розподілена по двом функціональним мережам - зовнішній і внутрішній. Зовнішня мережа працює при виконанні якихось завдань у "зовнішньому світі", чи то спілкування з іншими людьми або ранковий душ. Внутрішня (або, як її ще називають, "мережа за замовчуванням") виявляється, коли в людини включається самоаналіз, коли вона розмірковує про саму себе, свої емоції, аналізує вчинки і т. п. Раніше вважалося, що за такі роздуми відповідає та активність мозку, яка проявляється в момент спокою, коли ми, грубо кажучи, нічим не зайняті.
Але згодом було виявлено, що в моменти спокою і неробства в головному мозку починає щось відбуватися, і це не звичайна фонова активність. Ще пізніше дослідники дійшли висновку, що функціональна мережа, яка демонструє таку активність, пов'язана з феноменом самосвідомості. Інакше кажучи, ця мережа відповідає за розуміння того, що ти - це ти.
Мережі не можуть функціонувати одночасно. Їх роботу уподібнюють до дитячих гойдалок: коли один край дошки піднімається вгору, інший опускається вниз. Такий "розподіл праці" допомагає людині сконцентруватися на вирішенні проблем, управляти своєю увагою і не рахувати, наприклад, ворон за вікном під час шкільного уроку.
Яким чином відбувається перемикання між системами, є предметом широких досліджень, у тому числі професора Йосипович з колегами. У випадку з ченцями дослідників цікавила поведінка зовнішньої і внутрішньої мережі під час медитації. Вважається, що в цьому стані досягається особлива єдність зі світом, розчинення власної індивідуальності у навколишній гармонії. Як це реалізується в мозку, де зовнішня і внутрішня системи постійно займають місце один одного? Заради відповіді на це питання і було зроблено дослідження монахів, що медитують: за допомогою апарату функціональної МРТ можна було стежити за зміною кровотоку в головному мозку під час медитації.
За словами вчених, під час медитації мозок порушує описане вище правило: у ньому активізуються обидві системи, і зовнішня, і внутрішня. За рахунок цього і досягається "злиття зі світом", коли потік інформації ззовні збігається з потоком даних, що описують власне "я".
У певному сенсі, ця інформація спростовує постулат про необхідність повного придушення внутрішнього "я" для досягнення гармонії: вочевидь, у тибетських ченців під час медитації це саме "я" цвіте пишним цвітом. З іншого боку, подібні дослідження виконуються не лише для відповіді на умоглядно-езотеричні питання. Вчені вважають, що порушення балансу цих двох мереж винне в таких недугах, як аутизм, клінічна депресія і навіть хвороба Альцгеймера: всі вони тією чи іншою мірою пов'язані з розладом самосвідомості, втратою власного "я" і втратою контактів із "зовнішнім світом".
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
