825
Зайвого не позичати
— Казна та Політика
Минулий тиждень ознаменувався подією, на яку звернули мало уваги спостерігачі: 19 квітня Міністерство фінансів розмістило облігації внутрішньої держпозики (ОВДП) обсягом набагато меншим, ніж наявний попит. Державний борг все ще залишається однією з головних тем для уряду. Той факт, що Україна цього року платить за внутрішніми позиками більше, ніж отримує від них, фахівці оцінюють по-різному. Незалежні експерти наполягають, що це говорить про насичення ринку ОВДП, представники Мінфіну - про ресурси бюджету, що з'явилися. А є ще і борг зовнішній...
На первинний аукціон 19 квітня Мінфін виставив 8-місячні та дворічні ОВДП, сукупною вартістю - 5 млрд. грн. За даними інвесткомпанії Dragon Capital, загальний обсяг попиту на ці папери досяг 3 млрд. грн., а кількість заявок - 82. Мінфін задовольнив 33 заявки з 35 поданих по восьмимісячним паперам, і 37 заявок з 47 по дворічним паперам. В результаті, ставки відсікання по восьмимісячним паперам склали 7,5% (середньозважений рівень прибутковості - 7,36%), по дворічним - 9,4% (середньозважений рівень прибутковості - 9,24%).
Причиною чергового випуску боргових розписок уряду став весняний пік виплат за попереднім зобов'язанням. За деякими підрахунками, з 13 квітня по 13 травня 2011 р. Міністерству фінансів треба знайти 6,1 млрд. грн. на виплати за раніше залученими гривневими позиками. З них 4,8 млрд. грн. - це власне виплати, ще 1,3 млрд. грн. - купони (іншими словами - відсотки).
Проста арифметика показує, що Мінфін в зайняв менше, ніж потрібно платити за старими боргами. Добре це чи погано?
Директор економічних програм УЦЕПД Василь Юрчишин не бачить у такій тенденції нічого позитивного. "Ситуація з внутрішнім боргом досить складна, - говорить він. - Він продовжує рости. У той час ринок, який поглинає ОВДП, а це переважно банківський сектор, близький до насичення. Він просто не може купувати облігації в такій кількості і далі. В результаті складається "хвилеподібна ситуація": після продажу чергової порції ОВДП іде пік надходжень фінансових ресурсів, але незабаром настає час розрахунку за боргами, і ми отримуємо пік виплат. Мене найбільше турбує той факт, що перші три місяці з початку року виплати з боргів перевищували надходження. І так тривало до 31 березня, поки Мінфін не розмістив ОВДП на 4,5 млрд. грн. Що буде після насичення внутрішнього ресурсу, однозначно спрогнозувати складно. У будь-якому випадку в уряду залишиться тільки зовнішній ресурс, а цього явно недостатньо..." , - відзначає Юрчишин.
Що буде після насичення внутрішнього ресурсу, однозначно спрогнозувати складно. В будь-якому випадку в уряду залишиться тільки зовнішній ресурс, а цього явно недостатньо.
З думкою незалежного експерта в корені не згоден директор департаменту управління державним боргом Міністерства фінансів Сергій Макацарія. За його словами, коли виплати перевищують надходження - це добре. "Якщо ми можемо займати менше, ніж виплачувати, значить, у нас є для цього необхідні ресурси бюджету. Таким чином, державний борг зменшується", - говорить він.
Сергій Макацарія розповідає, що на останньому аукціоні Мінфін свідомо гальмував ринок, щоб не допустити активні покупки з боку нерезидентів, серед яких, як правило, присутні спекулянти. Він також звернув увагу на те, що витрати на обслуговування нових боргів зараз втричі нижчі, ніж запозичень часів Тимошенко.
"Ми зараз продаємо тримісячні облігації під 5,5%, - говорить пан Макацарія, - в січні 2010 року це було 22%. Відсотки з шестимісячних ОВДП знизилися з 21,4% до 6,5%, з дев'ятимісячних - з 23% до 7,5%, річні стоять 7,95% на відміну від 24% рік тому, дворічні - 9,40% (24,8%). Трирічні - 10, 45%, а коштували - більше 25%".
Розмір відсоткової ставки за облігаціями вказує на два моменти: довіра до уряду (або іншими словами - передбачуваність політичного курсу країни) і стан бюджету. Точніше, фінансова стійкість позичальника.
Якщо перший чинник, на думку Василя Юрчишина, порівнювати некоректно, бо січень 2010 року - це час передвиборчого напруження, що не могло не впливати на ціну держпозик, то другий - безперечно, грає на руку нинішній владі, незважаючи на зростаючий обсяг держборгу.
"У нас є, чим платити, і покупці ОВДП це знають, - каже Макацарія. - Досить сказати, що щоденні залишки на єдиному казначейському рахунку не опускаються нижче за 20-25 млрд. грн. Це говорить про те, що уряд веде грамотну бюджетну політику і постійно має в своєму розпорядженні готівковий ресурс".
Поступово змінюється і характер запозичення. Перш за все, зовнішнього. Уряд Тимошенко, і це загальновідомо (навіть розглядається під мікроскопом кримінальних справ), використовував гроші Міжнародного валютного фонду для фінансування дефіциту бюджету.
МВФ з цього приводу страшенно переживав, але все ж йшов на поступки, розуміючи, що змусити нашу владу не витрачати позики на поточні витрати - неможливо. Все одно будуть витрачати. Тільки маскувати стануть ретельніше. А там і заблукати у власних розрахунках недовго.
Тому Фонд нас не чіпав, хоча в його практиці це унікальний випадок. Не тільки порушення всіх мислимих угод і меморандумів, а ще й нехтування власним статутом. Ну, не дає МВФ грошей на бюджетні програми! Його кошти можуть використовуватися лише для стабілізації курсу та поповнення валютних резервів.
Зараз, за запевненнями представника уряду, співпраця з Фондом (якщо вона буде продовжена в плані кредитування) піде в класичному руслі. "Цього року до державного бюджету жодної копійки від Міжнародного валютного фонду не надійде, - запевняє Сергій Макацарія. - Все, що буде, якщо буде, піде в резерви Національного банку...".
Поповнення резервів НБУ, насправді, одне з найбільш важливих завдань у борговій політиці України. Василь Юрчишин звертає увагу на дві цифри: $36 млрд. - золотовалютні резерви НБУ станом на останній час; $47 млрд. - короткостроковий борг, що підлягає виплаті в найближчій перспективі. Було б, щонайменше, непогано, якби ці дві цифри зрівнялися. Про інше поки що можна і не мріяти.
Україна мало що може зараз продати на світових ринках. А якщо не продавати, то з чого виплачувати борги в майбутньому?
Ще один тривожний індикатор, вважає експерт, полягає в тому, що приріст зовнішніх боргів на 20% більше, ніж зростання інвестицій. До того ж інвестиції, якщо й заходять в Україну, то спрямовуються переважно у банківський сектор, а не у виробництво. Звідси випливає невесела паралель: зовнішній борг набагато більший за обсяги експорту. Іншими словами, Україна мало що може зараз продати на світових ринках. А якщо не продавати, то з чого виплачувати борги в майбутньому?
Втім, думка, що все найгірше чекає на нас післязавтра, і борги Тимошенко заплатить мало не наступне покоління, не кажучи вже про новітні позики, глибоко помилкова. Платити ми будемо тут і зараз, і, більше того, вже почали це робити.
Саме нинішній 2011 рік відкрив п'ятирічку великих виплат. За підрахунками виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка, цього року Україні доведеться повернути $4,8 млрд. держборгу (облігації плюс платежі за кредитами МВФ). Для порівняння, минулого року виплати за зовнішнім держборгом не перевищували $1,6 млрд.
Далі - більше. У 2012 р. Україна повинна буде повернути кредиторам $5,8 млрд., а в 2013-му - більше $8,4 млрд. Тринадцятий рік, як йому і належить бути за такою забобонно-нещасливою цифрою, стане найважчим у плані боргового навантаження на бюджет. Далі йде зниження виплат, і в 2014-му Україні поки світить погасити лише $6,3 млрд. Якщо, звичайно, вона не нахапає за майбутні три роки нових короткострокових позик.
На даний момент план з приросту боргів бюджету на зовнішніх ринках становить $5,4 млрд. З них $4,5 млрд. - це євробонди. Цифра, треба сказати, не найоптимістичніша, враховуючи, що в 2010 році боргових розписок уряду було випущено в два рази менше - близько $2 млрд.
"Це ризикована ситуація для України, - наголошує Олег Устенко. - Адже обсяг її боргу є близьким до 40% ВВП, а аналіз світової економічної практики за останні 100 років свідчить про те, що в цій ситуації існує п'ятдесятивідсоткова вірогідність оголошення суверенного дефолту. Разом з тим ситуація не є унікальною. Є багато "якщо" для розвитку української економіки. І основне - це питання, пов'язані з тим, як далеко може піти владна команда в проведенні реформ, наскільки глибокими будуть ці реформи і наскільки швидкими", - зазначає він.
Звичайно, у вічно живій загрозі відмови держави від сплати за своїми зобов'язаннями (як зовнішніми, так і внутрішніми) немає нічого ні романтичного, ні приємного. В тому числі - для простої людини. Олег Устенко виділяє п'ять основних симптомів "дефолтної хвороби".
"Ще до настання години Х відбувається, як правило, знецінення внутрішнього боргу за допомогою розкручування інфляції, - перераховує він. - Різко зростає в ціні імпорт. Доходи населення падають. Вихід країни на зовнішні ринки обмежується. Позики стають неймовірно дорогими. Але головне, що борги ніхто нікому не прощає. Їх все одно доведеться повертати, через певний час і вже під інші, "реструктуризаційні" відсотки".
Проте боятися цього, як мінімум, в поточному році і році майбутньому - не варто. І не тільки тому, що на казначейських рахунках завжди є "свіжі залишки", як сказав Макацарія.
По-перше, частина зовнішніх боргів корпоративного сектору, які також створюють тиск на сектор державний (наприклад, через механізм перетікання приватних банківських позик в держборг), лише оформлені як борги. Це інвестиції материнських структур у дочірні. По-друге, частина кредитних грошей - це товарні кредити. По-третє, рівень реструктуризації зовнішніх боргів минулого року надзвичайно високий і перевищив 100% (!). Випадок рідкісний і, можна сказати, унікальний.
Але найголовніше, що світовий ринок, який ретельно моніторить все, що відбувається в Україні, поки не виявляє ознак занепокоєння. Індикатором його настрою є так звані кредитно-дефолтні свопи (CDS): умовно кажучи, страховка від невиконання боргових зобов'язань позичальниками. Чим вища "цифра" CDS - тим вірогідніше настання епохи "хутрового північного звіра".
Так от, по Греції, яка стоїть на першому місці в рейтингу потенційних "дефолтери", CDS торгуються за ставкою 1 тис. базових пунктів. Україна в найгірші її часи (півтора-два роки тому) ставила рекорд - 3 тис. базових пунктів, зараз ця цифра не перевищує 400.
Про що це говорить? Про те, що реального ризику зараз немає. Але страхи залишилися. Хоча це страхи з минулого. Щоб вони не стали страхами з майбутнього, владі доведеться докласти багато зусиль. І зменшення порцій ОВДП, які виставляються на продаж, а також зниження витрат на їх обслуговування - тільки незначна частина комплексної програми фінансового одужання.
Галина Акімова
За матеріалами: Кіевскій ТелеграфЪ
Поділитися новиною
