0 800 307 555
0 800 307 555

Закон про вибори: Президентський рецепт


Закон про вибори: Президентський рецепт

Після багатообіцяючих анонсів влада, нарешті, поділилася своїм баченням передвиборчого законодавства. Мін'юст оприлюднив попередню версію потенційного закону - зі змішаною системою, забороною блоків, підняттям бар'єру та іншими цікавинками нововведеннями.

Сумніви з приводу, що наступні парламентські вибори будуть проходити за новими правилами, за рік з невеликим правління Віктора Януковича практично не виникали. Про готовність перелицювати виборче законодавство під потреби демократії керівництво країни неодноразово заявляло ще з літа 2010 року. Штурмувати всі вершини відразу можновладці не стали. Для початку деякі ідеї були випробувані на практиці місцевих виборів, і після цього - взяті на озброєння. І поки норми узагальнюючого виборчого кодексу тільки належить сформулювати, свіжими напрацюваннями владні юристи готові ділиться вже зараз.

Новини законодавчого закулісся давно привертають увагу спостерігачів. Звістка про те, що американські консультанти дистанціювалися від роботи над законопроектом, чутки про подробиці "погодження" норм між експертами та Банковою, перехід на роботу в АП "проющенківської" представниці Венеціанської Комісії Марини Ставнійчук - "зведення з полів" створення нового закону про вибори народних депутатів вносили помітне пожвавлення в політичне життя.

Деякими значущими подробицями про те, як саме буде виглядати законопроект до середини квітня встигли поділитися і глава Міністерства юстиції Олександр Лавринович, і глава держави в рамках тексту свого послання до парламенту. Нарешті, 22 квітня попередній (або "технічний" - як його ще називають на сайті міністерства) законопроект був оприлюднений. Слідом за цим, очікують урядові юристи, послідує експертиза зарубіжних фахівців і те "широке всенародне обговорення", на якому наполягає президент.

Навіть поверхневого першого знайомства з текстом документа досить для того, щоб переконатися: всі ті натяки причетних до створення законопроекту, які викликали дискусії в політикумі, мали під собою тверду основу. Неприємності для прихильників нині чинної виборчої системи обіцяють вже перші сторінки законопроекту. "Вибори депутатів здійснюються за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою" - говорить стаття 1. І далі - ще одна неприємна, але очікувана пропозиція: пропорційні правила гри розраховані виключно на "виборчі списки кандидатів у депутати від політичних партій". Як і можна було очікувати після попередніх місцевих виборів, влада не проти поставити блоки поза законом.

Від недавнього місцевого волевиявлення потенційний закон успадкував не тільки змішану систему і заборону на блоки. Так, наприклад, автори проекту пропонують скоротити тривалість офіційної кампанії до 90 днів (зараз - 120). Одночасно є моменти, у випадку яких, схоже, була проведена робота над помилками. У всякому разі, повторювати експеримент зі строго партійним висуванням кандидатів влада вже не планує - самовисунення повернуло свої позиції...

До норм, які найбільш цікавлять фахівців, від початку ставився механізм формування виборчих комісій. Право першочергового "замовлення музики", як в Україні це часто прийнято, надається чинним парламентським партіями, що формує фракції, - по одній людині від них потрапляє в комісії автоматично, а вільні місця будуть заповнюватися представниками (теж по одному) інших "учасників виборчого процесу" за наявності вільних місць у порядку жеребкування. Крім того, творці документа хочуть переглянути законодавче уявлення про комісійний кворум. Якщо зараз засідання вважається повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин членів комісії, то у випадку успішного проходження законопроекту через парламент для цього буде достатньо і половини.

Статті пропонованого законопроекту багато в чому дублюють норми попереднього. І значна частина нововведень стосується, в першу чергу, необхідності розписати правила для виборів депутатів-"мажоритарників". Приміром, уточнюється, що жертвувати до виборчого фонду самостійного кандидата фізичні особи можуть не більше 20 мінімальних зарплат, тоді коли на рахунок партії можна перераховувати внески розміром в 400 "мінімалок" (до слова, власні кошти і партії, та окремі претенденти можуть витрачати без особливих обмежень), а заставу для них хочуть зробити розміром у 12 мінімальних зарплат... Але, незважаючи на те, що законопроект повертає змішану систему до "життя", обійтися тільки їм одним у законодавців не вийде. Так, в перехідних положеннях уточнюється, що ЦВК ще належить розробити закон про "територіальний устрій виборів" - адже, перш ніж запускати "поштучні" вибори, потрібно знову намітити мажоритарні округи.

Запропонована версія закону уточнює терміни, впорядковує деякі моменти, але основне враження справлять, швидше за все, окремі новації, до яких виявилися чутливими і політикум, і небайдужі виборці. Крім сумної долі блоків і повернення до "мажоритарки" до їх числа належить оновлена ​​форма бюлетеня та норми розподілу місць у парламенті.

Одним з важливих починань у дусі західних демократій, ймовірно, може вважатися ініціатива авторів документа позбутися графи "Не підтримую жодного з кандидатів". Вітчизняна практика голосувати "проти всіх" у частини західних юристів (включаючи і Венеціанську комісію) рідко знаходила розуміння. В силу цього прихильники провладного перекроювання законодавства можуть відчувати себе порівняно спокійно і не без задоволення займатися рекламою "відповідального голосування".

Безумовно, в рамках українського законодавства, де протестне голосування не приносить ніяких практичних результатів, крім почуття глибокого задоволення (наприклад, не забезпечує "порожні" мандати), відмова від знайомої норми виглядає цілком логічно. Правда, теоретично. Зате на практиці, в світлі того, що кандидати "Проти всіх" і "Не піду на вибори" останніми місяцями успішно посідають треті-четверті-п'яті місця в рейтингах Політіс, ідея повністю проігнорувати умонастрої помітної частини виборців здається не зовсім правильною. "Блюзнірськими є спроби позбавити виборця хоча б останньої можливості чітко висловити свою незгоду з маніпулятивною системою виборів шляхом непідтримки жодного претендента на мандат", - вважає нардеп першого скликання, а нині правозахисник Микола Коробко. Зате відмова від задокументованої "непідтримки" створює ілюзію більш доброзичливого ставлення народу до партій та їх представникам, які беруть участь у виборах. Хоча б до того моменту, коли виникне бажання ознайомитися з показниками явки на дільниці...

Інше свіже починання з обґрунтуванням "Ну ви ж подивіться - зовсім як в Європі" - заплановане підняття прохідного бар'єру. Про анонсовану главою держави рознарядку: партіям - чотири відсотки, блокам - п'ять, - вже не йдеться. Блоки, як відомо, вибиті з гонки ще до старту, а п'ятивідсоткового майбутнього влада хоче для всіх.

Зліт прохідного бар'єру, нехай навіть такий незначний, на перший погляд, може помітно перекроїти звичні парламентські ландшафти. Якщо оцінити останні соціологічні дослідження, то, за версією фахівців Центру Разумкова в новому скликанні легко знайдеться місце хіба що для Партії регіонів, "Батьківщини" і "Фронту змін". Лютневе опитування Київського міжнародного інституту соціології дотримується такої ж думки, яка коригується лише вирахуванням неохочих голосувати... Багато експертів припускають, що з підняттям бар'єру про приплив у ВРУ "свіжої крові" можна буде майже забути - "Свобода", "Громадянська позиція", "УДАР" Віталія Кличка, та ж "Сильна Україна", яка помітно втрачає в рейтингу мало не з кожною "реформаційною" заявою Сергія Тігіпка, за півтора року, до потрібної планки можуть просто не встигнути дорости, хоча політологи-оптимісти сподіваються на те, що парламентських сил буде все-таки п'ять-сім.

Ідеї команди Олександра Лавриновича поставили під удар не тільки "молодих і перспективних", але і "досвідчених і заслужених". З п'ятивідсотковим бар'єром шанси комуністів на парламентське майбутнє здаються не дуже переконливими, а в Народної партії Володимира Литвина - і зовсім виглядають відверто сумно. Також не виключено, що не зможуть зібратися з силами і частина "націонал-демократів" - тим більше, що блоки пускати не хочуть, а для створення боєздатної партії багатьом політикам довелося б серйозно поступитися особистими амбіціями... І не можна сказати, що парламентські старожили цього не розуміють. Той же Петро Симоненко різко розкритикував бар'єрну ініціативу відразу після того, як її вперше озвучили. Але його рецепт пожвавлення парламентської діяльності - зниження бар'єру до рівня 1 відсоток, популярності, схоже, не отримав.

Підвищення бар'єру загрожує не тільки тим, що в "малофракційному" законодавчому органі стане нудніше. Ключовий його наслідок - збільшення масштабів фракцій, в тому числі - і за рахунок не тільки не виборців, які волевиявляться, але і тих громадян, які підтримали менш популярні партії. "Наприклад, якщо виборці віддають 4,5% голосів партії N, і ця партія не проходить до парламенту, то ці 4,5% у вигляді мандатів розподіляються між переможцями", - пояснює голова Громадської мережі "Опора" Ольга Айвазовська. В такому випадку дійсно може вийде так, що три-чотири партії, що показали порівняно скромний результат (на думку соціологів, зараз рейтинг ПР складає близько 20 відсотків, в інших політсил - і того менше), поділять між собою всі вільні місця в парламенті. "Головна мета Партії регіонів, щоб, пройшовши до парламенту, взяти все-таки більшість", - припускає директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Такий "ненав'язливий" перерозподіл побажань виборців діє в пропорційному режимі. Переможені в партійному масштабі цілком можуть відіграти в особистій першості. Однак, варто враховувати, що за рахунок чистої "мажоритарки" створити міцну фракцію все-таки складно. Більше того, досвід попередніх виборів за змішаною системою показує, що кандидати-одинаки в кінцевому підсумку тяжіють до альянсу з владною політсилою. Це якщо спочатку вони висувалися або негласно спонсорувалися не нею. В таких умовах першій партії країни потрібно ще спеціально постаратися, щоб не створити більшість. І тоді всі складнощі коаліційного існування можуть швидко піти в історію.

Прихильники ідеї "укрупнення" політсил зазвичай не бачать нічого поганого в тому, що Україна може отримати, якщо не двох-, то трьох-чотирипартійний парламент. Противники - прогнозують стагнацію політичної системи. Але в будь-якому випадку, потрібно враховувати, що законопроект, який розбурхав політикум, ще навіть не дістався до парламенту. А досвід попередніх років підказує, що перші версії "виборчих" законів (і в не останню чергу тих, над якими працював чинний міністр юстиції) нерідко містили вкрай суперечливі норми, які потім героїчно прибиралися - але не повністю. Яскравим прикладом тому служить останній закон про місцеві вибори: недемократичність "норми 365", яка заборонила участь у виборах молодих партійних проектів, була голосно засуджена, нововведення вилучено, зате інші, менш спірні на перший-другий погляд нововведення, на зразок змішаної системи або заборони на блоки та самовисування, залишилися без змін... Існує ймовірність того, що частина оприлюднених на сайті Мін'юсту пропозицій зіграє роль чи то відволікаючого маневру, чи то предмету торгу. От тільки що саме?..

Ксенія Сокульська

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Опитування
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua