2744
Хід позовом
— Кредит&Депозит
Судове протистояння між банками і клієнтами перейшло в нову площину. Позичальники знайшли нові можливості, щоб заощадити на виплатах: стали активно заперечувати необґрунтоване підвищення кредитних ставок, стягування колосальних комісій та несправедливе застосування штрафів. Не розгубилися й банки, їх головним ноу-хау стало визнання в суді фіктивними власних депозитних договорів. Що давало їм можливість не платити фізособам відсотки за внесками.
Зміну акцентів у фінансовій судовій практиці спровокував Нацбанк і Верховний Суд України, які стали на захист фінустанов. Поки регулятор не почав активно захищати підопічних у судах (іноді навіть як третьої сторони на процесах) найчастіше в судах розглядалися так звані "кредитні" позови. І в більшості випадків вони зводилися до визнання недійсними договорів з валютного кредитування: вигравши такий процес, клієнт отримував право не гасити відсотки за кредитом, і виплачував тільки тіло позики.
Позичальники напирали на те, що, за законом про валютне регулювання, банк для видачі позик у ВКВ повинен був отримати індивідуальну ліцензії НБУ, і якщо він нею не володів, то просто не мав права кредитувати в доларах і євро. Банки ж стверджували, що право на валютне кредитування дає їм генеральна ліцензія Нацбанку, і це право своїми роз'ясненнями не раз підтверджував регулятор. Цього ж року НБУ залучив на сторону фінансистів і Верховний Суд, рішення якого не підлягають оскарженню: в березні 2011 р. з'явилося рішення ВСУ про те, що банки все-таки мають право надавати валютні кредити без індивідуальних ліцензій НБУ.
"Верховний суд розставив усі крапки над "і" в цій суперечці. Не думаю, що у позичальників з'являться нові вагомі аргументи для оскарження кредитних договорів. Тому, гадаю, можна говорити, що колись модна тема з незаконністю валютного кредитування себе практично віджила в судах", - зазначив у розмові директор департаменту правового забезпечення АТ "Ерсте Банк" Олександр Ярецький.
Втім, позичальники досить швидко перебудувалися і змінили судову стратегію. Суди більше не завалюють тоннами однотипних позовів, претензії стають все більш різноманітними. Наприклад, все більш поширеним явищем останнім часом стає оскарження окремих пунктів договорів, які не узгоджуються з чинним законодавством (а не всього договору в цілому). Наприклад, в частині застосування санкцій за несвоєчасне погашення позик. "Крім того, частіше в судах розглядається правомірність підвищення банком кредитної ставки за чинним кредитним договором. Таким чином, можна домагатися не тільки зниження відсотків і перерахунку заборгованості за старою ставкою, а й звільнення від відповідальності поручителя за кредитом", - розповів керівний партнер юридичної фірми "Можаєв і Партнери" Михайло Можаєв.
"Почастішали також випадки подання до суду заяв про оскарження виконавчих написів нотаріусів, а також дій державних виконавців", - доповнила його начальник правового управління Platinum Bank Олена Кобилянська. Юристи впевнені, що новий підхід дозволить їм підвищити результативність позовної роботи, яка сьогодні виражається не тільки в конкретних рішеннях судів на користь позичальників, але і просто у вчинках банків. "За допомогою позову непоступливий банк можна змусити сісти за стіл переговорів з клієнтом, і отримати чимало поблажок. Деякі фінустанови в підсумку навіть дозволяють клієнтам гасити не всю суму боргу, а лише частину (залишок списують), інші йдуть на зниження відсоткової ставки, і практично всі легко списують пені та штрафи", - запевнив Можаєв.
Одночасно з позичальниками активізувалася і друга, не менш численна група клієнтів, - вкладники. Приводів для цього останнім часом було хоч відбавляй. Якщо раніше вкладники судилися переважно з проблемними банками, в яких працювала тимчасова адміністрація: вимагали виплату своїх депозитів за чинного мораторію Нацбанку на виплату вкладів. То тепер судові суперечки затіваються і з нормальними фінустановами.
"У цьому випадку позови, зазвичай пов'язані з крадіжками депозитів співробітниками самих банків (зазвичай такі історії трапляються в регіональних відділеннях), яке стало поширеним явищем в 2010-2011 рр. Хоча кошти клієнтів і бралися від імені фінустанови, банк відмовляється виплачувати їх вкладникам, якщо його обібрав злодійкуватих працівник. І нарікає на те, що гроші були викрадені. Тут особливо відзначилися банки Райффайзен Банк Аваль та Укрсоцбанк", - розповів керівний партнер юридичної компанії "Ольга Демченко і партнери" Ростислав Кравець.
Іноді судові хитрощі фінансистів здаються і зовсім абсурдними: деякі банки у районних судах оскаржують свої ж депозитні договори, укладені з фізичними особами. На підставі того, що через недбалість співробітників ті були складені з юридичними помилками. Згодом, посилаючись на таке оскарження, вони відмовляють вкладникам у виплаті відсотків за депозитами.
Юристи сьогодні розділилися на два табори. Більшість з них впевнена, що до кінця 2011 р. кількість фінансових позовів у вітчизняній судовій системі буде зменшуватися. "Масив позовів, пов'язаних з поверненням кредитів і депозитів, має скорочуватися. Та й суди, вважаю, повинні активніше припиняти дії сторін, спрямовані на затягування судових процесів", - висловився за нього юрист ЮФ "Ільяшев і Партнери" Андрій Конопля.
Значно менше юристів вірять в нову хвилю банківських судових процесів по країні. Але абсолютно всі дають клієнтам банків універсальну пораду: не тільки самостійно вичитувати перед підписанням кредитні та депозитні договори банків, але звертатися до фахівців. Фінансисти зробили висновки з судової практики 2010-2011 рр., і нашпигували свої типові договори безліччю застережень, які згодом можуть серйозно ускладнити життя клієнтам.
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
