2252
Український суд вже не буде народним. Народним скоро буде самосуд
— Казна та Політика
Чинна влада має намір позбавити українських громадян ще одного важеля контролю за діяльністю судів і суддів: інститут народних засідателів незабаром, найімовірніше, стане надбанням історії. Але в діях регіоналів є частка гіркої істини. Адже якщо самі українці не виявляють належного громадянського інтересу ні до судів, ні до суддів, то політична влада цілком може чинити з судовою системою на власний розсуд.
В середу члени комітету Верховної Ради з правосуддя схвалили для прийняття в першому читанні законопроект №8308 (автор - народний депутат Володимир Пилипенко). Документ передбачає повне скасування інституту народних засідателів у кримінальному процесі.
Як пише газета Україна молода, в пояснювальній записці автор законопроекту стверджує, що даний інститут - рудимент радянської правової системи, який вже давно втратив актуальність. Більше того, пан Пилипенко зазначає, що пошук достатньої кількості громадян, згодних виконувати обов'язки народних засідателів, вже давно стало великою проблемою для суддів.
Як наслідок, такий стан речей призводить до зниження оперативності правосуддя - судді постійно змушені відкладати судовий розгляд, який не може початися або продовжуватися без участі народних засідателів.
Важливо, що вчора ухвалення законопроекту №8308 в першому читанні підтримали дев'ять членів комітету з правосуддя (всі - провладні) з 16 присутніх. За документ голосував і голова даного комітету Сергій Ківалов (Партія регіонів), що, як правило, означає гарні перспективи законопроекту в майбутньому.
У зв'язку з цим необхідно взяти до уваги два моменти. З одного боку, створюється враження, що ключові провладні юристи, що визначають сьогодні правила гри в судовій системі, мало не цілеспрямовано замикають долі та професійні кар'єри всіх українських суддів на кілька вузьких груп впливу.
Це виражається в тому, що стрижневі кадрові процедури - призначення, обрання та звільнення суддів - де-факто замкнуті сьогодні всього на два органи. Йдеться про Вищу раду юстиції (ВРЮ), в складі якого, власне, і присутні чинні реальні лідери судової системи, і про Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС), при формуванні якої, здається, більш ніж яскраво проявилися цілком певні квоти.
Головний парадокс полягає в тому, що судді, які мають право вирішального слова при вирішенні переважної більшості конфліктів в українському суспільстві, від цього самого суспільства залежать фактично мінімально. Можна припустити навіть більше: першочерговим завданням для судді стає те, щоб до нього не було претензій з боку ВРЮ і ВККС. Адже тільки ці два органи мають реальні важелі, з загрозою активізації яких не може не рахуватися жоден вітчизняний служитель правосуддя. Всього іншого судді навряд чи побоюються.
Але, з іншого боку, таке положення справ навряд чи могло б мати місце, якби з цим були незгодні українські громадяни. Однак навіть поверхневі спостереження говорять про те, що громадяни не виявляють особливого інтересу до судів - мало хто знає навіть імена суддів зі свого місцевого суду, а вже про особистісні та професійні якості й говорити не доводиться. Такий самий добровільний прихід громадянина як спостерігача на відкрите судове засідання цілком логічно викликає сенсаційний ефект у суді - настільки рідко судді стикаються з подібними спробами ознайомитися з роботою українського правосуддя і проявити свою громадянську позицію.
Скасування інституту народних засідателів, що цілком може стати реальністю в найближчому майбутньому, - з цієї ж опери. Даний інститут дозволяє громадянам не тільки здійснювати певний контроль над діяльністю судів, а й самим брати участь у здійсненні правосуддя з деяких категорій справ.
Якщо громадяни стерплять і схвалення законопроекту №8308 як закону, то вони просто ще раз розпишуться в тому, що добровільно передали суди, життєво важливі для будь-якого суспільства органи, в безпосереднє управління чинної політичної влади. Але тоді не варто нарікати на реальний стан справ в судах, оскільки є підстави припускати, що одна з причин цього - відсутність у багатьох громадян справжньої та щирої громадянської позиції.
Цікаво, що вчора провела ряд зустрічей доповідач Моніторингового комітету ПАРЄ Марієтта де Пурбе-Лундін, в тому числі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем, з головою ВРЮ Володимиром Колесниченко і Сергієм Ківаловим.
Колесніченко, зокрема, підкреслив, що вичерпно відповів на запитання доповідача з приводу того, які європейські стандарти вже вдалося реалізувати в українському правосудді, а які ще з обґрунтованих причин чекають на свою годину. Глава ВРЮ, правда, поскаржився, що західні експерти завжди уважно слухають і ніби погоджуються з об'єктивними труднощами чинної влади на шляху реформування судів, але потім пишуть у своїх висновках зовсім несподівані речі.
Але така реакція Заходу, швидше за все, дуже логічна. Для них питання створення надійного демократичного прикриття всіх процесів, що відбуваються в Україні, - це фактично найважливіше питання безпеки західного світу. Європу і США ні за що не влаштує той факт, що реальні цілі та завдання стоять при владі регіоналів зрозумілі не тільки впливовим західним політикам, а й будь-якій розсудливій людині.
Але головні юристи регіоналів, вочевидь, продовжують гнути свою лінію, спрямовану на те, щоб не проявляти належної ініціативності та поспішності при виконанні вимог Заходу. Тому набагато більш жорсткі дії Заходу, ніж публічні експертні висновки, не повинні змусити на себе довго чекати.
Андрій Уманець
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
