1271
Союз незламний...
— Казна та Політика
З квітня 2011 року Митний союз між Росією, Білоруссю і Казахстаном нарешті став реальністю. Україна поки тільки придивляється до нього, не знаючи, що вибрати - Схід чи Захід.
З початком квітня на просторах СНД політики і експерти знову заговорили про Митний союз між Росією, Білоруссю і Казахстаном. Багато хто, особливо в Москві, запрошують туди й Україну.
Причиною подібного пожвавлення стало скасування з 1 квітня митного контролю між Москвою і Мінськом. На повну силу союз має запрацювати з липня, коли до зони без мит приєднається і Казахстан. Країни, які поступово почали інтеграцію в 2007 році, нарешті зважилися на дієві кроки, тепер Митний союз перестає бути всього лише декларативною організацією. Він знаходить новий зміст і силу. При цьому багато хто вважає, що за допомогою цієї організації Росія спробує використовувати союзників, щоб поширити на них свій вплив.
Олександру Лукашенку зараз не можна навіть і думати про переговори з ЄС про спрощення візового режиму. А адже ще в грудні 2010-го білоруський лідер натякав на це. Але після розгону демонстрації на чергових президентських виборах він отримав звання диктатора і змушений був прискорити вступ до Митного союзу.
З Казахстаном ситуація не настільки зрозуміла. Нурсултан Назарбаєв звик захищати свої національні інтереси, незважаючи на партнерські відносини. У 1998 році він ввів 200-відсотковий митний збір на всі російські товари, коли рубль почав стрімко знецінюватися. Зараз же його країна стабільний партнер Кремля, але останнім часом прагне налагоджувати економічні зв'язки з Китаєм. За кілька років Астана збільшила товарооборот у східному напрямку в 10 разів, на південних кордонах інтенсивність торговельних відносин набагато нижча.
Нарешті, подальше розширення Митного союзу, про який почали говорити останнім часом, - теж доволі сумнівний процес. Сусіди цієї організації не палають бажанням приєднуватися до неї прямо зараз. Поки про можливість вступу до Митного союзу заявили Киргизія та Таджикистан. Але вони не вплинуть на істотне зростання обсягів торгівлі між країнами. А пропозиція приєднатися до союзу з боку президента Сирії Башара Асада взагалі виглядає дивною.
Україна теж поки до кінця не визначилася, куди податися. Спочатку Віктор Янукович довго розмірковував над східним вектором, але потім визначився з інтеграцією в Європу. Тепер ситуація знову незрозуміла. Вчора, виступаючи у Верховній Раді з щорічним посланням, Президент заявив, що Україна хоче співпрацювати з Митним союзом за схемою "три плюс один": "Вважаю, що подальший розвиток відносин з Митним союзом буде спиратися на нову договірну базу щодо угод про вільну торгівлю та можливу пакетну угоду про співпрацю за формулою "3 +1". За його словами, це дасть Україні можливість забезпечити реальний курс на зближення європейського та євразійського економічних просторів...
До ЄврАзЕС і назад
Основи Митного союзу на теренах колишнього СРСР були закладені ще в 1997 році. Тоді лідери Росії, Білорусі і республік Середньої Азії підписали відповідний договір. У Азіатському регіоні утрималися тільки туркмени, але вони вже тоді почали продавати нафту всім бажаючим і могли обійтися без скасування митного збору.
Тодішнє дипломатичне відомство Росії виступало із заявами, що інтеграція повинна пройти швидко, оскільки між країнами залишаються важливі економічні зв'язки, які потрібно лише зміцнити. Однак ситуація виглядала не настільки безхмарною. В кінці 90-х років Москва не проявила гнучкості і майже відкрито намагалася повернути республіки під свій повний контроль. Цим вона відштовхнула нових президентів, які не так давно отримали повну владу і не бажали її втратити.
Винятком стала тільки Білорусь, яка була у сварці з усім світом і все більше скочувалася в економічну залежність від Росії. У 2002 році Мінськ отримував 90% зарубіжних інвестицій саме від Москви. У 2000-му дві країни утворили союзну державу в межах все того ж митного простору. Але й тут Олександр Лукашенко до останнього намагався втримати владу в своїх руках. До 2011 року країни так і не дійшли до останнього етапу - проведення референдуму щодо об'єднання. А влітку 2010 року здавалося, що відносини між ними остаточно зіпсовані. Тоді російські телеканали, явно на замовлення влади, показували компромат на лідера Білорусі. Тепер Мінськ знову говорить про необхідність домовлятися, в той же час саботуючи остаточні кроки, хоч Москва і намагається тиснути на нього економічним співробітництвом.
Щоб хоч якось прискорити процес інтеграції в рамках Митного союзу, країни в 2000 році трансформували його в Євразійське економічне співтовариство. Причому тоді до цього союзу приєдналися Україна, Молдова і Вірменія, в статусі спостерігачів.
У наступні 10 років ця організація ніяк не проявила себе в економічній інтеграції. Київ тоді більше приділяв уваги ГУАМ та інтеграції на Захід. А Росія думала про встановлення добрих відносин з Європою і Китаєм.
Повернення до мит
З 2010 року ситуація у сфері торговельної інтеграції стала потихеньку змінюватися. Спочатку український уряд заявив, що готовий інтенсивніше розвивати свою торгівлю в східному напрямку. А потім революція в Киргизії привела до влади кабінет Рози Отунбаєвої, яка відразу ж отримала кредит від Москви і заявила про прискорення інтеграції в ЄврАзЕС.
Нарешті, в липні минулого року парламенти Росії та Білорусі ратифікували договори про скасування митного збору між собою, потім до них приєднався Казахстан. У принципі, це означало, що на той час 10 років очікування скінчилися. Кремль заговорив про те, що ЄврАзЕС може стати містком між торговельними потоками Європи та Азії. Але, наприклад, Китай належить до нього тільки як до інструменту просування своїх товарів на Захід. І Росія не дуже задоволена цим фактом, адже в 2010 році голова Союзної держави Росії і Білорусі Павло Бородін заявив, що потрібно дуже добре вивчити всі сторони розширення ЄврАзЕС на Схід. А поки з Пекіном краще співпрацювати в рамках політичної Шанхайської організації співпраці.
Український шлях
У Києві теж останнім часом заговорили про те, що потрібно приєднуватися до Митного союзу. Експерт Російського інституту розвитку економіки Василь Рачков вважає, що Митний союз вже починає працювати, а ось зона вільної торгівлі України з ЄС - поки лише справа майбутнього. "Підписати договір про безмитну торгівлю з Європою для України буде можливо лише в другій половині нинішнього року. А приєднання до Митного союзу вимагає менше часу. Тут Києву потрібно всього лише знайти повне членство в ЄврАзЕС", - сказав експерт "Главреду".
Західні аналітики також сходяться на тому, що поки Україна далека від жаданої зони вільної торгівлі з ЄС. І доти, доки не вирішиться проблема квотування поставок деяких видів української продукції до Європи, це питання не просунеться до вирішення. Адже в Євросоюзі сильне лобі в декількох галузях виробництва, тому там і не бажають пускати на свої ринки чужих виробників. У листопаді 2010 року комісар ЄС з питань торгівлі Карел де Гухт обіцяв підписання договору з Україною влітку 2011 року. Тепер же це питання якось обходять увагою обидва учасники.
З іншого боку, в останні місяці російсько-українські відносини теж не безхмарні. Київ постійно робить спроби отримати знижку на газ і не розпалювати пристрасті в суспільстві, порушуючи питання другої державної мови. А Росія прагне прискорити процес економічної інтеграції. У неї вже є приклад Білорусі, яка майже 20 років обіцяє багато поступок, але нічого не робить. Тому Кремль не влаштовує політика балансування, якої зараз дотримується в міжнародних відносинах Київ. Тепер, на думку Василя Рачкова, Росія повинна довести, що Митний союз - економічно ефективна система взаємовідносин, що сприяє розвитку, і тільки тоді Київ почне розмірковувати про вступ до нього.
Павло Сивокінь
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
