0 800 307 555
0 800 307 555

Україна на порозі європейського ринку


Україна на порозі європейського ринку

У Брюсселі розпочався новий, 16-й раунд переговорів між Україною і Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі. Цього року переговори значно активізувалися. Тільки в березні Брюссель двічі відвідав перший віце-прем'єр - міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв.

Після трирічних переговорів угода готова на 90%, заявив український прем'єр Микола Азаров, що фактично підтвердили представники Єврокомісії. Після підписання вона має стати складовою частиною угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Навіщо нам ця угода?

Теоретично в результаті створення зони вільної торгівлі українські підприємства мають отримати доступ на європейські ринки. А це понад 500 мільйонів споживачів. До цього часу обсяг нашого експорту в європейські країни явно не відповідає ні нашим можливостям, ні ємності цих ринків. На сьогодні частка ЄС в загальній структурі зовнішньоторговельного обороту нашої країни становить 25,5%. Минулого року обсяг українського експорту до Євросоюзу (27 країн - 13,323 мільярда доларів) був меншим, ніж в одній Росії (13,432 мільярда доларів).

Професор Київської школи економіки Олександро Шепіт підрахував: якби Україна була членом ЄС, чи, принаймні, мала б з ним зону вільної торгівлі, за 5 років вона збільшила б свій експорт на 10%, що в грошовому вимірі склало б близько 4 мільярдів доларів доходу. Про це свідчить досвід Болгарії, Румунії та інших держав - нових членів ЄС, відзначає Шепіт. Однак ці підрахунки досить умовні - все залежить від конкретних умов конкретної угоди. Є також експерти, які наводять інші цифри. Мовляв, у разі підписання угоди в запропонованому ЄС вигляді, ще погіршиться торгове сальдо України, що приблизно на 1% зменшить зростання українського ВВП.

Зона вільної торгівлі з ЄС повинна мати ще один стратегічний наслідок для України: залучення інвестицій у виробничу сферу. "У нас в університетах навчається близько 70% молоді, цей показник вищий, ніж, скажімо, у Франції або інших європейських країнах. При цьому середня заробітна плата коливається від 2,5 до 3,5 тисячі гривень. Тобто маючи дешеву та освічену робочу силу, колосальний потенціал у вигляді земельних ресурсів, відносно розвинену інфраструктуру, західні підприємці можуть перенести сюди частину своїх виробництв, а потім продавати товари назад до Європи", - пояснює Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера. За оцінками Міжнародного центру перспективних досліджень, внаслідок скорочення вартості капіталу та збільшення його припливу, добробут населення додатково може вирости на 5%. Але це поки - лише в теорії.

Камені спотикання

Радісні перспективи розбиваються об суворі реалії. Європа не поспішає відкривати двері перед українськими виробниками. Вітчизняні переговорники останнім часом досягли кардинальних змін проекту угоди, скоротивши кількість неузгоджених найменувань, які підлягали квотуванню при експорті - з 2,5 тисяч до 400.

Одним з каменів спотикання залишається торгівля аграрною продукцією. На відміну від України, ЄС вкладає величезні кошти в розвиток власного АПК: у 2010 році видатки на цю сферу склали 54 мільярдів євро, що складає близько половини від загального бюджету. Вперше за останні роки торговельне сальдо з ЄС із сільгосппродукції за 2010 рік було негативним і становило 185,2 мільйона доларів США. Українська сторона дуже стурбована цим, тому чекає від ЄС на максимальний доступ до його ринків.

Завідувач відділу економічної та соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло зазначає, що ЄС має дуже високий рівень захисту внутрішнього ринку і потужні програми підтримки власних виробників, що ставить Україну в нерівні умови на переговорах: "ЄС буде виступати активно проти вільного допуску української аграрної продукції на свої ринки, використовуючи, як аргументи квотного ряду, так і аргументи, пов'язані із забезпеченням санітарної, ветеринарної частини".

Наприклад, квоту на ввезення української пшениці ЄС пропонував встановити обсягом всього 200 тисяч тонн, хоча Україна щорічно експортує близько 7-15 мільйонів тонн. Дивно, але маленькій Молдові, яка в цілому експортує пшениці менше за Україну в сотню разів, Євросоюз уже збільшує квоту на пшеницю до 50 тисяч тонн при тому, що вона тільки починає переговори з ЄС про ЗВТ.

Подібна ситуація і з ячменем. ЄС пропонував офіційному Києву квоту в розмірі 12 тисяч тонн. Але Україна є одним з лідерів світового ринку цієї культури, та обсяги нашого експорту також обчислюється мільйонами тонн.

Квоту на м'ясо птиці Україні пропонували в 10 тисяч тонн. Але останніми роками ця галузь у нас розвивається непоганими темпами, наш імпорт скорочується, а експорт зростає. Україна, за прогнозами експертів, досить швидко зможе не тільки забезпечувати себе, а й перетворитися на міцного експортера. І тут є пряма конкуренція з європейськими виробниками. Наприклад, за підсумками 2009 року Україна була другим імпортером м'яса птиці з ЄС після Росії. А Євросоюз в основному споживає бразильський імпорт, однак український птах може бути для європейців приблизно на 15% дешевше. Тому пропоновані жорсткі обмеження ніяк не вкладаються в логіку вільної торгівлі.

"Ця позиція нам незрозуміла, оскільки для нас експорт сільськогосподарської продукції, такої як пшениця, ячмінь, м'ясо та інші товари, - це важлива складова експорту, яка могла б хоча б частково компенсувати негативне сальдо торгового балансу між ЄС і Україною", - заявив прем'єр-міністр України Микола Азаров. "Я думаю, що Україна дійсно буде до останнього вимагати, щоб ці квоти збільшили або протягом певного періоду прибрали. Дійсно це для України важливо", - вважає старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін.

Ще однією вимогою ЄС є відмова українських виробників від використання запатентованих географічних назв "коньяк", "шампанське", "Кагор" і т.д. У відповідь Україна прагне отримати з боку ЄС ряд компенсаційних заходів. Одночасно стосовно товарів, назви яких є розповсюдженими і стали видовими на території нашої держави, офіційний Київ наполягає на збереженні можливості їх виробництва саме під відповідними назвами. Адже за умови такої заборони українські виробники алкоголю можуть втратити, за даними "Укрвинпрому", половину прибутку. Однак європейська сторона категорично наполягає на своєму.

Яка перспектива?

Угода за будь-яку ціну Україні не потрібна, однак домогтися поступок українській стороні буде вкрай складно - Європа вкрай жорстко відстоює власні інтереси. В умовах, коли ЄС переживає значні економічні проблеми, європейські чиновники поставлені в жорсткі рамки. На Єврокомісію, з одного боку, тиснуть власні підприємці, з іншого - власні політики. При цьому не варто забувати і про те, що ЄС фінансує багато інфраструктурних проектів та реформ, проведених в Україні, тому завжди розраховувала на поступливість української сторони.

Зрозуміло, що переговори будуть тривалими і виснажливими. "Для президента Віктора Януковича це рішення може стати дійсно іміджевим в позитивному плані для того, щоб відзвітувати, зокрема, про успіхи зовнішньополітичні", - вважає заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий. На Банковій, схоже, це чудово розуміють. Саме тому очолити переговорний процес президент призначив першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, якого в кулуарах називають одним з найкращих "переговорників". На думку Чалого, це позитивне рішення і сигнал Євросоюзу про те, що питання про ЗВТ став політичним для українського уряду і президента. "В нас залишилося декілька так званих червоних маячків, за якими ми повинні знайти компромісне рішення. Ми домовилися, що на рівні експертів почнемо пошук таких рішень з тим, щоб у ході 16 раунду ми просунулися у вирішенні проблемних питань, які ще є. Ми зацікавлені в тому, щоб підготувати документ до підписання вже в першій половині цього року", - повідомив Андрій Клюєв після зустрічі в Брюсселі 2 березня.

За даними з різних джерел, Клюєв справив позитивне враження, як на європейських чиновників, так і на представників великого європейського бізнесу. Відразу декілька європейських політиків заявили про готовність підтримати Україну в підписанні угоди про ЗВТ, а згодом і Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема, міністри закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле та Іспанії Тринідад Хіменес висловили готовність сприяти переговорному процесу. А депутат Європарламенту Павло Зелевський вважає, що головування Польщі в ЄС у другому півріччі 2011 року посприяє укладенню угоди про зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом.

У цілому Європа готова співпрацювати з чинною владою, яка почала займатися непопулярними реформами. Як пише український політолог Кость Бондаренко, готовність реформувати українську економіку і соціальну сферу - це індульгенція для української влади і гарантія її підтримки з боку ЄС. Так, за словами члена Єврокомісії Штефана Фюле, Україна вже зробила значні кроки в економічному і політичному розвитку.

Крім того, Україна зараз докладає всіх зусиль, щоб не повторити помилок вступу до Світової організації торгівлі. Промахи, які були зроблені в 2008 році, серед іншого спричинили зростання негативного сальдо української зовнішньої торгівлі. Андрій Клюєв стверджує, що українська делегація в переговорах керується інтересами українських виробників та їх перспективами з точки зору виходу на європейський ринок.

Втім, не варто забувати, що для України створення зони вільної торгівлі з ЄС - не самоціль, а скоріше тактичний крок. Виконання угоди про асоціацію передбачає значну перебудову вітчизняної економіки. А це потребує значних фінансових ресурсів. Враховуючи, що адаптація українських підприємств до норм ЄС - досить складний, витратний і тривалий процес, надання Євросоюзом фінансової допомоги для підтримки структурних реформ, забезпечення доступу до пільгового кредитування та інших фінансових інструментів (ЄІБ та ЄБРР) може значно полегшити перехідний етап для української промисловості. Відповідний Меморандум про допомогу з боку ЄС і був підписаний 2 березня. Згідно з документом, Євросоюз надасть Україні 470 мільйонів євро.

Українська делегація налаштована на пошук компромісу. При цьому, в Києві панує думка про те, що угода заради угоди Україні не потрібна. "Зараз політична установка і президента, і уряду полягає не в тому, щоб за будь-яку ціну підписати цю угоду. Думаю, що установка дещо інша - підписати угоду лише на тих умовах, які влаштовують українську сторону", - говорить голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

При цьому звертає на себе увагу активізація останнім часом офіційної Москви. На цю тему вже висловилися і перший віце-прем'єр Ігор Шувалов і прем'єр-міністр Росії Володимир Путін. Перший назвав домовленості України і ЄС загрозою Митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану, а другий заявив про небезпеку створення митного кордону між Росією і Україною.

Відповідь української сторони на таку реакцію була соломоновою: уряд запропонував президентові призначити першого віце-прем'єра Клюєва одночасно національним координатором з питань економічного співробітництва з СНД. По-перше, він за посадою тепер відповідає за зовнішню торгівлю. А по-друге, таке рішення покликане узгодити проблемні питання економічного співробітництва з обома найбільшими українськими зовнішньоекономічними партнерами. Адже нові ринки отримати важко, а втратити те, що маєш - дуже легко.

"Такі призначення дають можливість на професійному і, досить високому рівні, погоджувати питання між зоною вільної торгівлі з Європейським Союзом та зоною вільної торгівлі з росіянами і країнами СНД. Коли одна людина координує ці процеси - це дає можливість знайти компроміс і зняти досить обґрунтовані побоювання тих же росіян щодо того, що може виникнути ризик для Митного союзу", - вважає політолог Фесенко.

Як такий компроміс Києвом розглядається можливість одночасної активізації співпраці в СНД, зокрема підписання нової угоди про зону вільної торгівлі в рамках Співдружності. За словами експертів, саме Україна останнє десятиліття намагалася прискорити підготовку і ухвалення такого документа. Він повинен базуватися на нормах і принципах СОТ, що дозволить Україні частково перевести торгові суперечки з тією ж Росією з політичної площини в міжнародно-правову.

Так чи інакше Україна зобов'язана працювати з усіма країнами, які можуть бути потенційними ринками збуту для наших товарів або інвесторами в розвиток вітчизняної промисловості.

Мирослава Заєць

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Опитування
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua