2207
Кучму повертають у політику
Новина про відкриття кримінальної справи проти Леоніда Кучми сколихнула країну. І поки другий президент ходить на допити і очні ставки, політикум захоплено обговорює політичний (на думку опозиції) або зовсім "неполітичний" характер того, що відбувається.
Спершу звістка про серйозний інтерес Генеральної прокуратури до ролі другого президента України у вбивстві Георгія Гонгадзе послужила як "бомба"-сенсація. На деякий час інформаційний простір охопив хаос версій і точок зору. Через кілька днів новинний запал поменшав. І якщо експерти взялися щільніше обговорювати вибір обвинувачами статті КК, термін давності за якою минув, судові перспективи високопоставленого фігуранта і список свідків, залучених до розслідування (суцільно топові прізвища минулих років - Деркач, Марчук, Медведчук), то політики, як це може здатися, успішно розділили між собою інформаційні обов'язки.
Одні озираються в пошуках можливих "винуватців урочистостей", інші бачать у всьому руку всесильної пропаганди, треті - запевняють, що ні про яку політику в такому випадку і не йтиметься. Тим не менше, політологи забувати про політичний аспект не готові. "Вийшло, що "справа Гонгадзе" - це якась універсальна політтехнологія, коли кожна нова політична група кожну нову політичну ситуацію використовує на свою користь", - відзначає директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко. І дійсно, складається враження, що "нішу" на свій смак у ситуації, що склалася готові посісти не тільки представники влади.
Поки екс-глава держави продовжує наполягати на власній невинності і згадувати про можливу антиукраїнську операцію спецслужб (схожим чином справу Гонгадзе інтерпретують, наприклад, в КПУ), владний табір і його основні опоненти нібито розділили між собою дві найпопулярніші експертні точки зору на події . В опозиції, як це і можна було очікувати, дотримуються "іміджевого" бачення, повторюючи деяким чином висновки частини політологів про те, що своєчасне порушення резонансної кримінальної справи може пояснюватися бажанням відволікти українців від більш насущних проблем.
Подібна точка зору популярна серед різних флангів опозиції. "Зараз справу проти Кучми відкрили, щоб раз і назавжди закрити. Поставити крапку в історії Кучми з Гонгадзе. Таким чином публічно офіційно оббілити його і відвернути увагу народу від іншого", - припустив лідер "Свободи" Олег Тягнибок. "Це відволікаючий маневр Януковича, який хоче таким чином відвернути увагу людей від розвалу економіки, соціальної сфери, підвищення тарифів, зростання цін", - озвучила схожу точку зору ще в Брюсселі Юлія Тимошенко.
Для провідної опозиціонерки, схоже, несподівана звістка набула майже особистого характеру. Знову-таки, солідаризуючись з деякими фахівцями, Юлія Володимирівна побачила в бідах Леоніда Даниловича тимчасову загрозу для себе. "Для Януковича це димова шашка, яку він підірвав саме в той день, коли я збиралася їхати до Брюсселя", - не змогла пройти повз втішний для себе висновок екс-прем'єр-міністр.
"Рекламна" версія подій, близька опозиції за духом, служить для антипатиків чинної влади зручним приводом нагадати про спірні досягненнях правління Віктора Януковича та Миколи Азарова і пройтися по опонентах. "Але я хотіла б розчарувати Януковича, тому що ці гучні інформаційні приводи ненадовго. А його особисті проблеми, які є наслідком його непрофесійної політики, на жаль, будуть продовжуватися", - робить неприємні для влади прогнози Юлія Тимошенко. А керівництво країни, незважаючи на те, що є в деякому роді "політжертвою" рішення Генеральної прокуратури, тим часом продовжує наполягати: ніякої політики, тільки правосуддя.
Поки для опозиції правилом хорошого тону стало використовувати "іміджеві" аргументи, влада вважає за краще пояснювати інтерес Генпрокуратури до Леоніда Кучми правоохоронною закономірністю - настав час дізнатися правду, не більше того. "Все це цілком природно... і треба отримати відповіді на всі питання, які в часі дуже розтягнуті, тобто більше, ніж 10 років. Чутки навколо того, що цей процес перетворюється на сучасний політичний процес - це, я скажу, тільки чутки", - пояснив, що є що, президент, який перебуває в Сінгапурі.
Якщо Віктор Янукович (як, до речі, й інші з тих, які співчувають Банковій політиці) дотримується максимально простого пояснення а-ля "Дамо слідству закінчитися і правосуддя здійснитися!", то в його оточенні не втрачають можливість трактувати події на користь іміджу керівництва країни. "Те, що зараз справу цю порушили - це свідчення того, що в Україні немає ніяких ухилів, якихось переслідувань, якихось політичних мотивів у тому, кого притягати до відповідальності", - уточнила заступник глави АП Ганна Герман.
Тим самим політик зміцнила позиції ще однієї популярної серед політологів версії: справа Кучми - це "експортний" сигнал про те, що з "виборчим правосуддям" в Україні покінчено. У нашій країні тепер готові залучати до відповідальності не опозиціонерів, але цілком провладне мисляче колишнє керівництво держави. І не виключено, що Захід готовий розділити схожу точку зору. В Європарламенті звертають увагу на практичну сторону. "Ми не бачимо ніякого політичного підґрунтя в порушенні кримінальної справи стосовно Кучми.
Всі пам'ятають, що була така кримінальна справа і коли зараз з'являється якийсь розвиток, то цікаво, що це робить Янукович, але цього не робила помаранчева влада. Я хочу підкреслити, що тут сприймають це як інформацію, ніхто не говорить про внутрішньополітичні аспекти, як це зараз в Україні", - депутат Європейського парламенту, голова парламентського комітету з питань співпраці з Україною Павло Коваль.
Як би не старалися у підборі "неполітичних" аргументів влади для закордонних слухачів, очевидно, що саме політичний вплив "Кучмагейту" всередині країни нового розливу недооцінити складно. І спроби використовувати ситуацію, що склалася для поліпшення/погіршення іміджу влади можуть опинитися тільки вершиною айсберга. Поки широкомасштабне повернення колишнього глави держави у велику політику залишається справою не надто чітко окресленої перспективи, основна проблема (або досягнення - зважаючи з якого боку оцінювати) такого стану справ - проблеми Леоніда Кучми можуть дати старт утрудненням для багатьох політиків. "Тут, безумовно, удар по Кучмі несе таке чітке символічне навантаження, "раз беремо за зябра самого папу", то з іншими церемонитися не будемо", - цитує "Голос.UA" політтехнолога Андрія Золотарьова.
Першим кандидатом на занепокоєння, на думку більшості експертів, залишається Володимир Литвин - найбільш ймовірний "сусід" Леоніда Кучми у справі Гонгадзе. І сам спікер це розуміє. Почавши з тверджень про те, що не бачить в кримінальному переслідуванні свого екс-роботодавця ознак тиску на себе, вже через пару днів голова ВРУ зізнався: "Я бачу, що починається чергова кампанія цькування Литвина". На сьогодні найактивнішим "натравлювачем" все ще залишається Микола Мельниченко, який встиг звинуватити колишнього главу АП у підготовці державного перевороту.
З боку Генпрокуратури, як і в найвищих ешелонах влади, виразні претензії на адресу Литвина ще не звучали. Втім, Володимир Михайлович грає на випередження, не втрачаючи можливості підкреслити благотворність співробітництва Народної партії з ПР. Та й у цілому в промовистому вихвалянні реформаторського генія чинної влади останнім часом з ним зрівняється не кожен "регіонал". А в надрах політикуму, тим часом, зріють чутки про можливу відставку спікера. З одного боку, Володимир Литвин зі своїми обов'язками порається цілком успішно. Але з іншого - важко повірити, що в партії влади зовсім не хотіли б бачити у президії однопартійця...
Якщо справа Кучми обернеться проблемами для голови парламенту - говорити про відсутність політичного "компонента" в цій кампанії на благо правосуддя вже не доведеться - хоча б тому, що навіть неполітичний хід такого масштабу буде мати цілком певні політичні результати. До того ж, слід враховувати, що прецедент може мати й більш широкі наслідки. Кримінальні проблеми частини чинних опозиціонерів - показник, в антикорупційності якого сумніваються не тільки в Україні, але і на Заході. Відкриття справи проти Леоніда Кучми показує, що від можливої відплати не застрахований ніхто. І позбутися "присмаку" політики така ситуація в країні може тільки в тому випадку, якщо кожна з подібних справ дійде до суду, позицію Генпрокуратури буде переконливо доведено, а вердикт виявиться справедливим.
В іншому випадку говорити про правову державу і те, що "немає ніяких ухилів" буде трохи важко. А перевірити послідовність захисників права не так вже й складно. Розшифровок записів Миколи Мельниченка, які поки визнані як речовий доказ може вистачити на комплект кримінальних справ - і проти чинного керівництва країни теж. Але для того, щоб визначитися: чи будуть враховуватися плівки повністю або за схемою "Тут читаємо, тут - не читаємо" (не кажучи вже про добровільні відставки дійових осіб, про які заговорили в опозиції) - потрібна воля. Політична також.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
