1598
Вдихнути чисте повітря
— Казна та Політика
Україна стабільно посідає останню позицію в міжнародних екологічних рейтингах. Щоб підвищити ефективність фінансування природоохоронних заходів і збільшити тривалість життя населення, необхідно впровадити високі екологічні стандарти Європейського союзу.
Одна з ключових цілей Програми економічних реформ президента Віктора Януковича - входження України в двадцятку найбільш розвинених країн світу за десятирічний термін. Це означає, що держава повинна примножити не тільки свої економічні показники, але й поліпшити умови життя в країні, зокрема, змінити екологічну політику. На таке завдання вказує один із заявлених індикаторів успішності реформ - підвищення середньої тривалості життя в країні з 68 до 70 років. А значить, без впровадження нових екологічних стандартів бажаних показників Україні не досягти.
Енергія, яка вбиває
За результатами дослідження Єльського університету, за таким показником, як кількість років життя, втрачених від шкоди, завданої екологічною ситуацією, Україна перебуває на 92-му місці в списку 163 країн світу. В Росії і Казахстані ситуація ще гірше - 106-е і 107-е місце відповідно. Тобто це загальна спадщина політики економічного розвитку Радянського Союзу, де екологічні наслідки промислового виробництва часто ігнорувалися. Таким чином, якщо в бідних країнах Африки та Азії причиною низьких показників якості життя часто є відсутність системи водопостачання та охорони здоров'я як такої, то в Україні - низькі екологічні стандарти в промисловості. На багатьох підприємствах відсутні споруди очищення стічних вод і викидів шкідливих речовин в атмосферу. При цьому в більшості країн, де високі доходи на душу населення, згубний вплив екології на здоров'я людей мінімальний.
Хоча в Україні є великий спектр шкідливих виробництв, енергетичний сектор є головним з негативного впливу на навколишнє середовище. На теплову генерацію припадає більше трьох чвертей викидів діоксиду сірки, третина оксиду азоту і половина викидів пилу в країні. Крім того, діяльність таких підприємств має прямий вплив на здоров'я населення, що проживає в 30-кілометровій зоні від електростанцій.
Наприклад, у дітей, які живуть в промислових районах з різними видами забруднення атмосферного повітря, індекс здоров'я в два-три рази нижчий, ніж у дітей з екологічно чистих районів. Дослідження Донецького національного медичного університету показує, наприклад, що в місті Щастя, зоні розміщення Луганської теплоелектростанції - однієї з найбільших на Донбасі - ризик захворювання бронхолегеневої системи у дітей виростає в два рази. І при цьому місто вважається одним з рекреаційних центрів району.
Тому "екологізація" енергетики - один із головних способів зниження екологічних ризиків у країні. Прийдешня реформа паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) представляє для цього реальну можливість. Інвестиції в модернізацію виробництва забезпечать підвищення не тільки конкурентоспроможності української електроенергії, але і якості життя населення. Успішність й інших реформ уряду тільки виграє від обліку екологічних пріоритетів. Наприклад, забруднення ґрунту і води прямо впливає на експортний потенціал сільського господарства, знижуючи таким чином загальну капіталізацію сільськогосподарських активів в Україні.
Європейські екологічні стандарти
Реформа природоохоронної політики - одна з вимог Європейського союзу. У Брюсселі вважають, що українські виробники отримують конкурентну перевагу перед європейськими компаніями за рахунок низьких витрат на екологію. Тому ЄС наполягає на впровадженні Києвом високих екологічних стандартів, а захист навколишнього середовища та зміна клімату є таким ж пріоритетним питанням двостороннього співробітництва для Євросоюзу, як і енергетика.
Європейська інтеграція в екологічній сфері - дуже капіталомісткий процес. Вартість дотримання екологічних директив ЄС країнами-кандидатами в 2000-х роках становила близько двох-трьох відсотків ВВП щорічно. Так, загальні обсяги фінансування природоохоронних заходів в Румунії та Польщі напередодні вступу цих країн до ЄС оцінювалися на рівні 22 млрд і 32,5 млрд євро відповідно. Незважаючи на те що Україна не володіє статусом країни-кандидата, задекларований європейський вектор передбачає різнобічну інтеграцію з Євросоюзом. Так, проект угоди про асоціацію Україна-ЄС включає зобов'язання нашої держави щодо гармонізації екологічного законодавства з європейським.
Ще більш конкретні цифри щодо витрат на адаптацію європейського законодавства можна навести на прикладі іншого важливого договору між ЄС і України. У січні нинішнього року наша країна стала членом Європейського енергетичного товариства, взявши на себе зобов'язання щодо виконання низки європейських екологічних директив. За оцінками Інституту енергетики Національної академії наук України, вартість виконання тільки однієї директиви щодо обмеження викидів в атмосферу для теплової енергетики (ЄС 2001/80) може становити від 5 до 17 млрд доларів.
Якщо відповідально поставитися до досягнення показників якості життя в десятирічний термін, заданий президентом, джерела фінансування екологічного вектора потрібно шукати вже зараз. Твердження, що в країні слід спочатку підняти економіку і дати людям заробити гроші, і тільки потім подбати про захист екології, себе не виправдовує. Подібний шлях економічного розвитку означатиме істотне збільшення фінансування екологічних заходів у майбутньому. Україна вже зіткнулася з наслідками такого підходу. Прикладом служать побудовані в радянські часи енергоблоки, на яких технологічно не передбачена можливість установки систем сіркоочищення. Таким чином, ще на етапі підготовки інвестиційного проекту має бути передбачено дотримання всіх необхідних стандартів.
Гроші на екологію знайти можна
Гроші на природоохоронні заходи в України є. Ключова проблема полягає в грамотному адмініструванні цих фінансових ресурсів. За статтею "забруднення навколишнього середовища" до бюджету щорічно надходять значні кошти у вигляді штрафів та зборів. У 2010-му було зібрано понад 1,4 млрд гривень, роком раніше - близько 1,2 млрд гривень. Велика частина суми надійшла від підприємств ПЕК, в основному за забруднення повітря. І це з урахуванням того, що в країні діють відносно низькі штрафи: підприємствам, як правило, більш вигідно заплатити штраф, ніж впроваджувати технології очищення.
Зібрані ресурси Фонду охорони навколишнього середовища часто не використовуються за призначенням. Так, в 2009 році витрати на заходи з охорони атмосферного повітря і вирішення проблеми зміни клімату в Україні склали близько двох мільярдів гривень, з яких менше одного відсотка було профінансовано за рахунок бюджетних коштів. При цьому не можна сказати, що гроші з фондів "проїдаються" чиновниками або "пропадають" в загальному казані: велика частина коштів йде на фінансування цільових регіональних природоохоронних програм. Однак ці програми на практиці розосереджені серед безлічі пріоритетів, а їх фактичне виконання контролюється недостатньо добре. Цільове та сконцентроване використання зібраних коштів могло б кардинально вплинути на скорочення викидів у так званих коричневих галузях економіки.
Крім зміни політики адміністрування цільових екологічних фондів, необхідно переглянути принципи надання державної допомоги. Замість фінансування програм підтримки окремих галузей економіки уряд має переорієнтувати доступні кошти на природоохоронні заходи. Левова частка державної допомоги в Європейському союзі йде саме на екологію, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також на регіональний розвиток. Вважається, що така держпідтримка не викривляє конкуренцію між країнами, а тому допускається торговими угодами.
Очевидно, що українці зможуть дихати чистим повітрям тільки після масштабної модернізації основних фондів в енергетиці. Власні кошти підприємств і надалі будуть головним джерелом фінансування природоохоронних заходів. Однак змусити бізнес витрачати більше на екологію тільки лише за рахунок штрафів або "пряників" (у вигляді торгівлі квотами на викиди або шляхом введення зелених сертифікатів) не вдасться. Ні бізнес, ні банки не будуть вкладати серйозні гроші в нереформований і непрозорий енергетичний ринок. Наприклад, один з головних інвесторів - Європейський банк реконструкції і розвитку - обмежує розміри кредитних ліній України через великі ризики інвестування в українську енергетику. Тому реформа оптового ринку електроенергії є необхідною умовою підвищення інвестиційної привабливості української енергетики, а відповідно й екологічних проектів.
Наталія Трофименко, заступник начальника управління екологічної політики та стратегічного планування - начальник відділу стратегічного планування Міністерства екології та природних ресурсів України:
- Існує чітка тенденція зростання обсягів надходжень коштів від зборів за забруднення навколишнього природного середовища до фондів охорони навколишнього природи. Так, з 2002 по 2010 роки надходження до фондів всіх рівнів зросли більш ніж у сім разів. Крім щорічної індексації нормативів зборів, розширився перелік підприємств, які повинні сплачувати такі збори.
У Податковому кодексі реформований збір за забруднення навколишнього природного середовища - він перетворений на екологічний податок. Причому зросли ставки: за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами - в 3,6 рази, за використання палива - в середньому в 3,9 рази, за скидання забруднюючих речовин - в 4,8 рази, за розміщення відходів - у 8,1 рази. Водночас екологічний податок ще не перетворився на дієвий стимул для інвестування в природоохоронні заходи. Починаючи з 2013 року частина коштів екологічного податку буде спрямовуватися на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку, тобто повертатися підприємству на здійснення природоохоронних заходів.
Незважаючи на збільшення надходжень коштів до фондів охорони навколишнього природного середовища, їх недостатньо для фінансування природоохоронних заходів у повному обсязі. Тому на 2011 рік наше міністерство визначило три стратегічних завдання: знищення непридатних до використання пестицидів і агрохімікатів, очищення стічних вод, збереження і розширення природно-заповідного фонду України.
Вибір проектів, які отримують фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється спільно територіальними органами Мінприроди та спеціальною комісією міністерства. З 2006 року наше відомство не є єдиним розпорядником коштів держфонду, за його рахунок також фінансуються бюджетні програми інших центральних органів виконавчої влади, наприклад, Держводгоспу, Національного космічного агентства.
Важливий інструмент розподілу та використання коштів місцевих фондів - регіональні цільові програми. Одночасно місцева влада часто порушує нею ж самою встановлені терміни реалізації природоохоронних заходів або ігнорує деякі важливі проблеми, спрямовуючи кошти лише на соціально вразливе водоканалізаційне господарство.
Очевидно, що недержавні джерела фінансування природоохоронних заходів мають найбільший потенціал. Вже утворена інформаційна база перспективних інвестиційних проектів природоохоронного спрямування, яка поступово інтегрує Державний реєстр інвестиційних проектів, створений Міністерством економічного розвитку і торгівлі (загальна сума пропозицій складає зараз близько двох мільярдів євро). Іншим перспективним джерелом інвестицій і грантів виступають міжнародні фінансові організації.
Ігор Богатирьов
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
Також за темою
В уряді обіцяють підвищити базову пенсію
В уряді назвали суму, яку Україна потребує на 2026 рік
Попри податкові пільги, Дія. City не охопила навіть половину галузі — нардеп
Порушення комендантської години: які штрафи пропонують — законопроєкт
Місія МВФ приїде до України наприкінці серпня
Уряд готує нову формулу розрахунку пенсій
