7851
Оголошено кастинг на нового прем'єра
— Казна та Політика
Чинний український прем'єр-міністр досяг вершини кар'єрного росту - патріарх Єрусалимський Теофіл III проголосив Миколу Азарова "великим командором ордена православних хрестоносців святого храму Гробу Господнього".
Після такого урочистого посвячення в лицарі 63-річному Миколі Яновичу впору виходити на почесну пенсію, тим більше що Азаров навіть у статусі зіц-прем'єра, який нічого не вирішує, але за все відповідає, вже нікого не влаштовує. В умовах різкого зниження довіри українців до Партії регіонів і особисто до Віктора Януковича настав час принести в жертву знакового козла відпущення, і кандидатура Азарова для цього жертвопринесення - сама відповідна і майже ідеальна. Є єдина заковика - кого зробити новим прем'єром? Охочих замінити Миколу Яновича хоч відбавляй, але всі відомі претенденти влаштовують Президента на прем'єрському посту значно менше, ніж сам Азаров, а в найближчому оточенні Януковича немає не те що гідних, а взагалі відомих персон. Та й повністю ігнорувати рекомендації на цей рахунок усіх важливих зовнішньополітичних партнерів України якось непристойно.
Котрий місяць поспіль приміряється до крісла прем'єра нинішній міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. Існує думка, що Кремль благоволить до групи RUE. Але проблема в тому, що старший партнер російської тандемократії Володимир Путін не дуже поважає Дмитра Фірташа. Місяць тому енергетичний міністр побував і на оглядинах в США. Але головні перешкоди для Бойка носять переважно внутрішньоукраїнський характер. По-перше, група RUE на ножах з "партійними донецькими", і перш за все з головним супротивником Бойка в прем'єріаді Андрієм Клюєвим. Група Рината Ахметова хоч і замирилась останнім часом з "газовиками", але навряд чи підтримає посилення останнього. По-друге, з певним упередженням до енергетичного міністра досі ставляться і "сімейні донецькі". І це при тому, що глава Міненерговугілля намагається догодити їм при кожному зручному випадку. Ну а по-третє, прем'єр Бойко без відповідної ротації у верхах - відвертий перебір. На двох головних посадах країни після президентської - керівника Кабміну і керівника Адміністрації Президента - апріорі не може бути представників однієї групи, в іншому випадку це буде означати втрату впливу на прийняття рішень вже безпосередньо глави держави. І якщо призначати прем'єром Бойка, треба звільняти з Банкової Сергія Льовочкіна.
Ще гірше, ніж у Бойка, позиції іншого претендента в прем'єри - Клюєва. Після адмінреформи Андрій Петрович хоч і зберіг пост першого віце-прем'єра і остаточно відсунув від економічного блоку уряду Сергія Тігіпка, засланого на найстрашніший "соціальний фронт", але недорахувався своїх людей у Кабміні - колишнього силового віце-прем'єра Володимира Сивковича та міністра вуглепрому Юрія Ященка. Втім, останнім часом у Клюєва немає "зрушень" і на російському фронті. Після того, як не без допомоги братів Клюєвих був проданий Промінвестбанк російському ВЕБу, у першого віце-прем'єра справи не склалися. Кажуть, що питання про додаткову емісію в цьому банку і роль українських засновників стало предметом жорсткої розмови голови наглядової ради ВЕБ Володимира Путіна і Миколи Азарова. У результаті частка українських засновників зменшилася, а імідж Андрія Клюєва дещо збляк.
Але є певна алергія на "партійних донецьких" у самого Януковича. І чимало і давно шкодить не лише Клюєву, але і ще одному кандидату в українські прем'єри Борису Колесникову, найближчому соратнику найбагатшого українця Ахметова. Це, скажімо так, "едипів комплекс" Президента. Загальновідомо, що батьками перемоги Януковича на президентських виборах багато в чому є його головні спонсори - найбагатші земляки, які роками вкладали у Віктора Федоровича. На даний момент Янукович вже практично повністю вийшов з-під впливу своїх колишніх спонсорів, обмежуючись лише рішенням на їх користь локальних бізнес-завдань. І в нього немає ніякого резону діяти навпаки, тобто повернути колишній вирішальний вплив Ахметова на себе. Особиста приязнь до певних "ахметовців", наприклад до першого заступника голови АП Ірини Акімової (яка теж називається в числі претендентів на прем'єрство), тут особливої ролі не грає.
Президенту був би дуже вигідний прем'єр - представник "донецьких сімейних". Але ця група, яка стрімко розширює вплив у країні, не має нікого, хто міг би стати главою Кабміну. Ну не садити ж у прем'єрське крісло старшого сина Олександра Януковича. Та й один з найвідоміших останнім часом нардеп від ПР Юрій Іванющенко до цієї посади поки навряд чи готовий. І тут мова йде не стільки про політикум (остаточно приручена Януковичем Верховна Рада проголосує за будь-яку запропоновану Президентом кандидатуру), скільки про останню краплю для всього українського суспільства. Воно хоч і мляве, але на таке може відреагувати доволі революційно.
Частина суспільства все ще чекає від Януковича проведення заявлених реформ, а не їх імітації. Чекає приходу в прем'єри хоча б квазіреформатора і Захід. Сергій Тігіпко - вже багато разів використаний фрукт, з якого ще можна вичавити "реформи", але цьому не повірять ні всередині України, ні за її межами. Віктор Ющенко впав нижче плінтуса як в очах українців, так і його колишніх прихильників в Європі та США, і навряд чи взагалі коли-небудь звідти підніметься. Є ще варіант - Арсеній Яценюк. Але він, бачачи перед собою приклад зльоту і ще більшого падіння менше ніж за рік колеги-реформатора Тігіпка, не поспішає, як Сергій Леонідович, на звалище історії, бо ще молодий. Втім, теоретично багато запитів хоча б частково зміг би задовольнити міністр юстиції Олександр Лавринович. До нього дуже прислухається Янукович, він має наразі "біло-блакитний" партквиток, а й "рухівське" минуле (обравшись в 2002-му до ВР за списком "Нашої України", він не став примітивним перебіжчиком, а просто погодився на пропозицію Леоніда Кучми стати главою Мін'юсту). Суспільство, причому по обидва береги Дніпра, ще довго розмірковувало б над тим, як ставитися до нового прем'єра Лавриновича. А на оглядинах в США він уже був - якраз в лютому, перебуваючи в українській делегації разом з Бойком. Правда, місяць тому в політикумі ходили чутки, що американці придивляються до Лавриновича як до майбутнього глави Адміністрації Президента Януковича. Загалом, при нинішньому розкладі треба або залишати Азарова, або витягувати нікому невідому людини, до якої приставлять надійного наглядача.
Олег Поліщук
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
